Антифеодальний рух у наддніпрянській україні

Антифеодальний рух – суспільний рух проти панування феодальних відносин – кріпацтва.

Причини антифеодального руху: 

- посилення кріпосного гнуту; – безправне становище кріпаків; – зловживання чиновників.

Мета антифеодального руху: 

- скасування кріпацтва та отримання землі селянами.

Форми антифеодальної боротьби:

- скарги; – відмова виконувати повинності; – псування знарядь праці; – підпали маєтків та вбивство поміщиків; – утечі; – збройні повстання; – партизанська боротьба.

Масові антифеодальні повстання:

- Турбаївське повстання 1789 – 1793 рр. на Катеринославщині;

- у 1819 р. у Чугуєві (Харківщина) відбулося селянське повстання проти військових поселень;

- селянські рухи на Катеринославщині (1818-1820 рр.), Харківщині, Херсонщині, Чернігівщині (1832-1833 рр.);

- протягом 1813 – 1835 рр. тривала партизанська антифеодальна селянська боротьба на Поділлі на чолі з У.Кармелюком;

- «Київська козаччина» (1855 р.) – масовий рух селянства Київщини за повернення козацького стану.

Підсумки повстань: 

- повстання були стихійними й неорганізованими, успіху не мали; – повстання засвідчили, що більшість населення України виступає проти кріпацтва і готова до збройної боротьби; – повстання змусили частину поміщиків шукати шляхи покращення умов селянства.

Як правило, селян карали шпіцрутенами.

Шпіцрутен – довга тонка і гнучка палиця або прут, яким били засуджених у царській армії, проганяючи їх через шеренгу солдатів.

Наддніпрянська україна в системі міжнародних відносин першої половини хіх ст.

Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. 

- війна закінчилася перемогою Росії та підписанням Бухарестського миру; – на долю українських земель випав тягар бути найближчим тилом бойових бій; – у результаті перемог російських військ були приєднані до Російської імперії такі українські землі як Бессарабія.

Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. 

- війна закінчилася перемогою Росії та підписанням Адріанопольського миру; – у 1828 р. українські козаки Задунайської січі на чолі із І.Гладким перейшли на бік російської армії. У 1832 р. на базі цих козаків було сформовано Азовське козацьке військо, завданням якогобулоохорона узбережжя Азовського моря. У 1864 р. Азовське козацьке військо було ліквідоване.

Україна у французько-російській (вітчизняній) війні 1812 р. 

Під час походу 1812 р. на Росію армія французького імператора Наполеона з українських земель зайняла лише Західну Волинь.

Наполеон мав такі плани щодо України:

- Правобережжя повинно було відійти до створеного Наполеоном Великого герцогства Варшавського; – Галичина і Волинь мали відійти до Австрії за воєнну допомогу в боротьбі з Росією; – на території Лівобережжя та Південної України планувалося створити області на чолі з французькими маршалами та генералами (наполеоніди), які б підпорядковувалися Франції. – Переважна більшість українців підтримали в цій війні Росію. Були сформовані козацькі кавалерійські полки, які воювали на боці російської армії, до лав якої увійшло 75 тис. українських ополченців. Одним з організаторів Полтавського козацького полку був український письменник І.Котляревський.

У Лейпцизькій битві 1813 р., де антифранцузька коаліція розбила наполеонівську армію, брало участь 8 український козацьких полків.