Козацькі повстання про польского панування у 20-30-х рр. XVII ст.

Після смерті гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного поляки не виконали своїх обіцянок, не заплатили козакам і зменшили реєстр. У результаті розгортається хвиля козацьких повстань у 20-30-х рр. XVII ст. Козаки виступали за збільшення реєстру, відстоювали православ’я й боролися за скасування церковної унії. До козаків приєднувалися селяни, які виступали проти кріпацтва. 

Дата	Подія	Підсумки повстань
1625 р.	Виступ козаків на чолі з Марком Жмайлом проти коронного польського гетьмана Станіслава Конецпольського.	Новим козацьким гетьманом став Михайло Дорошенко, який уклав Куруківську угоду 1625 р. між козаками і поляками, за якою реєстр збільшувався до 6000 козаків.
1630 р.	Повстання козаків на чолі з Тарасом Федоровичем (Трясилом) проти польської шляхти.	Укладено перемир’я між козаками і шляхтою, закріплене Переяславською угодою 1630 р. (реєстр – 8000 козаків). У 1633 р. поляки видали «Статті для заспокоєння Руського народу», згідно з якими можна було вільно сповідувати православ’я. Але умови «статей» порушувалися.
1635 р.	Напад запорожців на чолі з Іваном Сулимою на польську фортецю Кодак, яку поляки побудували недалеко від Запорозької Січі з метою контролювати запорожців.	Фортеця Кодак була захоплена і зруйнована запорожцями, але реєстровці схопили і видали полякам керівників повстання. Іван Сулимабув страчений у Варшаві.
1637 р.	Козацьке повстання на чолі з Павлом Бутом (Павлюком).	Повстання зазнало поразки, П. Бутбув виданий полякам і страчений у Варшаві.
1638 р.	Козацькі повстання на чолі з Дмитром Гунею та Яковом Острянином (Остряницею).	Поразка повстанців, відступ Остряницідо Слобожанщини на територію Московської держави, а Д. Гуні– на Запоріжжя. У 1638 р. польський сейм затвердив «Ординацію Війська Запорізького» (реєстр – 6000 козаків, а Запорозька Січ має бути ліквідована)

 «Ординації Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої» (1638 р.) обмежували права та привілеї козаків: реєстр зменшувався до 6 тис. осіб, відбудовувалася польська фортеця Кодак, скасовувалась обрана посада гетьмана, а реєстрове козацтво очолював польський ставленик-шляхтич.

З 1638 по 1648 рр. у Речі Посполитій тривав період «Золотого спокою», під час якого не було великих козацько-селянських повстань.

Історія України. Тема 15. Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої в сер. Хvіі ст.

Дата публікації 03.02.2013 | Автор Tutor

Причини національно-визвольної війни: 

1. Соціально-економічні (кріпацтво, експлуатація, панщина, податки).

2. Релігійні (нав’язування православним українцям католицизму).

3. Національні (полонізація).

4. Бажання козаків збільшити реєстр.

5. Конфлікти між козаками та шляхтичами.

 Характер війни: національно-визвольний та антифеодальний.

 Рушійні сили війни: козацтво, селянство, міщанство, частина українського православного духовенства, дрібна та середня православна українська шляхта.

 Очолив національно-визвольну війну чигиринський сотник Богдан-Зиновій Хмельницький (1595-1657). Б. Хмельницький мав шляхетське походження, був сотником реєстрових козаків, брав участь у боротьбі проти турків і татар, перебував у турецькому полоні.

Одного разу на його хутір напав польських шляхтич Чаплинський, захопив його наречену й до смерті побив молодшого сина. Б. Хмельницький звернувся в польський суд, але там йому не захотіли допомагати. Тоді він поїхав на Запорізьку Січ, де підняв козаків на боротьбу проти поляків, щоб помститися за особисту трагедію.

 На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв’язок із козаками залоги на Січі й 25 січня 1648 р. оволодів нею. Його обрали гетьманом Війська Запорозького. Ці події стали початком Національно-визвольної війни українського народу.

Заручившись підтримкою Туреччини, в лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї українські посли уклали угоду з Кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.

У такий спосіб гетьман розв’язав проблеми:

- відсутності власної кінноти; - уникнення несподіваного нападу татарських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі (уникнення війни на два фронти).

За службу Б. Хмельницький платив татарам та дозволяв їм брати ясир на українських землях.

У битвах під Жовтими Водами (5-6 травня 1648 р.) та під Корсунем (16 травня 1648 р.) козацько-татарські війська здобули перемогу над поляками.

Б. Хмельницький розсилає свої універсали по всій Україні, у яких закликає селян та міщан приєднуватися до козацького війська.

 11-13 вересня 1648 р. відбулася битва під Пилявцями, яка закінчилася перемогою козаків і нищівною поразкою 60-тисячного польського війська під командуванням Заславського, Остророга і Конецпольського («перини», «латини» і «дитини» за висловом Хмельницького). Ця перемога відкрила українському війську шлях у Галичину.

У жовтні-листопаді 1648 р. українське військо взяло в облогу Львів, а потім і польську фортецю Замостя. Але, дізнавшись про вибори нового польського короля Яна Казимира, Богдан Хмельницький дав згоду на перемир’я і повернув козацьку армію назад в Україну.

 23 грудня 1648 р. козацьке військо Богдана Хмельницького урочисто вступило до Києва, де гетьмана вітали як українського Мойсея, який виведе українців з польського полону як колись пророк Мойсей вивив євреїв з єгипетського полону. Саме в грудні 1648 р. Б. Хмельницький оголосив, що його метою є творення незалежної козацької держави, а не лише помста за трагедію особистого життя.

Назустріч українським полкам вийшли Єрусалимський патріарх Пасій, який перебував тоді у Києві, і Київський митрополит Сильвестр Косів.

У липні-серпні 1649 р. козацькі війська оточили частину польських військ на чолі з Яремою Вишневецьким у фортеці Збараж.

Одночасно в липні 1649 р. Хмельницький був змушений відправити козацьке військо на чолі з київським полковником М. Кричевським до Білорусі, щоб зупинити наступ на Україну литовських військ на чолі з Я. Раздивіллом. Наступ литовців було зупинено в битві під Лоєвом, але козаки зазнали тяжких втрат (загинуло біля 20 тис. козаків і селян), загинув і сам М. Кричевський.

У серпні 1649 р. під м. Зборів відбулася битва козаків з головними частинами польської армії на чолі з королем Яном Казимиром. Козаки практично здолали поляків, але союзники козаків – татари – вимагали, щоб Б. Хмельницький заключив мирний договір з полякам. У результаті між козаками і поляками був підписаний Зборівський мирний договір.