Історія України. Додаток до теми 12. Культура України в другій половині XIV – першій половині XVII ст.

Дата публікації 29.01.2013 | Автор Tutor

ІЛЮСТРАЦІЇ ОБОВʼЯЗКОВІ ДЛЯ ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ

Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.)

Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях

Вірменський собор у Львові. 1363 р.

Верхній замок у Луцьку. 2 пол. 14 ст.

Кам’янець-Подільська фортеця

Хотинська фортеця

Ханський палац у Бахчисараї

Українські землі в другій половині ХVІ ст.

Ікона Успіння Богородиці перемишльського маляра Олексія Горошковича. 1547 р.

Мініатюра Пересопницького Євангелія. Між 1556–1561 рр.

Будинок Корнякта у Львові

Меджибізький замок

Острозький замок

Українські землі в першій половині ХVІІ ст.

Замок у Підгірцях (Львівщина) 1630–1640-і рр.

Троїцький Межиріцький монастир-фортеця поблизу Острога

Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». 1622 р.

Історія України. Тема 13. Виникнення українського козацтва

Дата публікації 30.01.2013 | Автор Tutor

Козак (слово тюркського походження) – вільна озброєна людина.

Перші писемні згадки про козаків датуються 1489 р. та 1492 р. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скаржився Великому князю литовському, що українські козаки напали на татарський корабель в гирлі Дніпра.

 Причини виникнення козацтва:

1. Економічні (нестача власної орної землі призводила до народної колонізації земель Дикого поля).

2. Соціальні (експлуатація населення, кріпацтво).

3. Політичні (цілеспрямована політика литовців і поляків поставити козаків на службу для захисту кордонів від татар).

4. Стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства та Туреччини).

5. Національно-релігійні (політика полонізації українців та покатоличення православних).

Полонізація – нав’язування польської мови, культури, традицій.

Покатоличення – нав’язування католицизму.

 Українське козацтво виникає на Півдні України, на території Дикого поля, Запоріжжя.

 Дике поле – назва слабо заселених причорноморських степів України. Землі Дикого поля були знелюднені внаслідок постійних турецько-татарських нападів.

 

Великий Луг – дніпровські плавні, розташовані нижче о. Хортиця, що були осередком козацьких промислів і символом вольності запорожців.

 Джерела козацтва: селяни, міщани, дрібна шляхта, православне духовенство, уходники, злочинці тощо.

 Національний склад запорозького козацтва: українці, росіяни, білоруси, литовці, поляки, татари, молдавани та ін.

Утворення та військова організація запорозької січі

 Для захисту від татар козаки будували укріплення – «засіки», «січі».

Запорозька Січ– центральне укріплене поселення козаків із запасами зброї, боєприпасів, продовольства та козацьким управлінням.

 Кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків.

 Відомо дев’ять козацьких січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена в середині 50-х рр. XVI ст. (1555 р.) українським православним князем Дмитром Вишневецьким (оспіваним в українських народних піснях під іменем Байди) і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.

 Назви Запорозьких Січей:

1. Хортицька – о. Мала Хортиця (1555 (?) – 1557 р.)

2. Томаківська – о. Томаківка (60-ті рр. ХVІ ст. – 1593 р.)

3. Базавлуцька – р. Базавлук (1593 – 1638 рр.)

4. Микитинська – Микитин Ріг (1638 – 1652 рр.)

5. Чортомлицька – р. Чортомлик (1652 – 1709 рр.)

6. Каменська – р. Кам’янка (1709 – 1711, 1730 – 1734 рр.)

7. Олешківська – урочище Олешки (1711 – 1734 рр.)

8. Нова – р. Підпільна (1734 – 1775 рр.)

9. Задунайська – р. Дунай (1775 – 1828 рр.)

Устрій Запорозьких козаків

У запорозьких козаків був республікансько-демократичний устрій. Усю владу на Січі мала Козацька рада, яка збиралася тричі на рік, вирішувала ключові питання, обирала отамана (кошового, гетьмана) і старшину (козацький уряд). До складу козацької старшини входили: писар, суддя, осавул, обозний, хорунжий, бунчужний….

 Отаман (кошовий, гетьман) був головнокомандувачем козацького війська, мав найвищу судову та виконавчу владу на Січі.

Писар – виборна військова особа, що завідувала військовою козацькою канцелярією. Права рука отамана.

Осавул – виборна особа, помічник отамана, стежив за порядком на Січі та військовому таборі.

Обозний – виборна особа, що керувала військовою артилерією та відала постачанням війська.

Хорунжий – особа, що зберігала і носила прапор Запорозького Війська (корогву).

Бунчужний – виборна особа, помічник отамана, відповідав за бунчук (символ козацької влади), командир частини козацького війська.

 Запорозька Січ поділялася паланки (очолювали полковники), паланки на сотні (очолювали сотники), сотні на курені (очолювали курінні отамани).

 За межами січі козаки мали зимівники.

Зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).