Монгольська навала на південно-західні землі русі

Монголи – тюркські кочові племена Центральної Азії, які були об’єднані в єдину державу Чингізханом у 1206 р. Незабаром монголи підкорили сусідні племена татар. Звідси поширюється збірна назва монголо-татари.

 На почату ХІІІ ст. монголи починають свої легендарні завоювання. Підкоривши Китай, народи Сибіру, Середньої Азії та Закавказзя, монголи розбивають половців і наближаються до кордонів руських князівств. Половецькі хани звертаються по допомогу до русичів.

 31 травня 1223 р. в битві на р. Калка об’єднані русько-половецькі війська зазнали поразки від монгольського загону, який очолювали полководці Джебе і Субедей. У битві на р. Калка брав учать молодий руський князь Данило Романович (Галицький). Це була перша зустріч русичів з монголами. Проте після перемоги монгольські війська не рушили на руські землі, а повернули на Схід.

 Через 14 років монголи повертаються. У 1237 р. онук Чингізхана хан Батий (Бату – хан) розорює князівства Північно-Східної Русі (територія сучасної Росії).

У 1238 р. війська Батия вторгаються в Північно-Західну Русь (Україну).

6 грудня 1240 р. після тритижневої облоги монгольські війська взяли й розграбували Київ. Обороною Києва керував воєвода Димитрій. З 50 тисяч мешканців Києва в живих залишилось не більше 1 тисячі.

У 1241-1242 рр. монголи рушили спочатку на Волинь і Галичину, а далі на Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Сербію, Боснію та Хорватію.

У 1242 р. Батий повертається на бери Волги, де засновує свою державу – Золота Орда зі столицею в м. Сарай. Руські князівства не ввійшли до складу Золотої Орди. Над руськими землями було встановлене золотоординське ярмо.

 Золотоординське ярмо (іго) – залежність руських земель від монголів. Русичі повинні були платити монголам данину, брати участь у військових походах монголів, а руські князі змушені були їздити в Золоту Орду за ярликом.

Ярлик – грамота на князювання, яку видавав монгольський хан руським князям. Хан – титул правителя монгольських та тюркських кочових племен. Баскак – намісник монгольського хана, який збирав податки з підлеглого населення. Ясак – данина, яку сплачувало населення руських князівств хану Золотої Орди. Орда – монгольське військо, а також місце, де розміщувалася ставка хана. Улус – уділ, область, адміністративно-територіальна одиниця монгольської імперії

Причини поразок руських князівств від монголів:

• роздробленість Русі та постійні чвари між князями;

• значний військовий досвід монголів.

Історія України. Тема 6. Галицько-Волинське князівство

Дата публікації 22.01.2013 | Автор Tutor

Попередня вступна інформація:

Галицько-Волинське князівство – Південно-Західне руське князівство, утворене шляхом об’єднання Галицького та Волинського князівств у 1199 р. Романом Мстиславичем. З другої половини ХІІІ ст. князівство стає королівством. Галицько-Волинська держава вважається першою власне українською державою.

У VI – ІХ ст. на землях сучасних Галичини і Волині існували потужні родоплемінні союзи: дуліби, бужани, уличі, білі хорвати, волиняни.

Землі Галичини і Волині були приєднані до Київської Русі в боротьбі з Польщею Володимиром та Ярославом протягом Х – ХІ ст.

На середину ХІ ст. землі Галичини і Волині остаточно закріпилися у складі Руської держави. Столицею усіх західноруських земель було місто Володимир, де знаходився княжий престол. Київські монархи довгий час утримували ці стратегічно важливі території, уберігаючи їх від дроблення на удільні князівства.