
- •1. Дайте визначення таким поняттям як рішення, управлінське рішення, прийняття рішення. Перелічіть засади, на яких ґрунтується прийняття управлінських рішень.
- •2. Складові прийняття управлінських рішень.
- •3. Етапи розгорнутого процесу прийняття рішень. Охарактеризуйте коротко кожен з них.
- •5. Алгоритм та його місце в теорії інтелектуальних систем прийняття рішень.
- •6. Структура інтелектуальної системи прийняття рішень.
- •7. Сутність поняття «Інтелектуальна система прийняття рішень».
- •Суть понять «дані» та «знання». Покажіть між ними відмінність.
- •Представлення знань в іспр за допомогою логічної моделі. Навести приклад.
- •Представлення знань в іспр за допомогою семантичних мереж. Навести приклад.
- •Представлення знань в іспр за допомогою фреймової моделі. Навести приклад.
- •Представлення знань в іспр за допомогою продукційної моделі. Навести приклад.
- •Раціональний вибір та аксіоми раціонального поводження в економіці.
- •22. Функції вибору та операції над ними.
- •23. Дерево рішень. Прийняття рішень за його допомогою.
- •26. Види невизначеності та причини її виникнення.
- •27. Сутність ризику. Його суб’єктивність та об’єктивність.
- •28. Система постулатів стосовно ризику як економічної категорії.
- •29. Узагальнений алгоритм вимірювання певного виду економічного ризику
- •30. Сутність якісного аналізу ризику
- •31. Кількісні показники оцінки ступеня ризику в абсолютному вираженні.
- •32. Кількісні показники оцінки ступеня ризику у відносному вираженні
- •33. Визначення нечіткої множини та її властивості.
- •34. Операції над нечіткими множинами. Задати універсальну множину та дві нечіткі множини на ній та здійснити всі можливі операції над ними.
- •35. Суть дефазифікації. Методи дефазифікації. Наведіть приклад.
- •43. Основі кроки класичного генетичного алгоритму. Опишіть їх.
- •36. Функція належності та методи її побудови.
- •37. Нечітке відношення та його властивості.
- •40, Що таке задачі оптимізації? у яких випадках застосування інструментарію генетичного алгоритму є ефективнішим за традиційні методи оптимізації.
- •41. Способи кодування параметрів задачі для використання у прийнятті рішення інструментарію генетичного алгоритму. Детально пояснять двійкове кодування.
- •42. Основна термінологія, що використовується в генетичному алгоритмі.
- •43. Основі кроки класичного генетичного алгоритму. Опишіть їх.
- •45. Оператори генетичного алгоритму.
- •46. Експертна система оцінювання та принципи, на яких вона ґрунтується.
- •47. Схема експертного оцінювання з урахуванням послідовності залучення і функцій основних груп суб'єктів.
- •48. Етапи процесу експертного оцінювання
- •49. Методи колективної роботи експертної групи
- •50. Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи.
- •51. Задачі експертного оцінювання.
- •52. Статистичні методи обробки експертної інформації.
- •58. Назвіть типові багатокритеріальні задачі та стисло опишіть одну з них.
- •63. Класифікація інформаційних ситуацій.
- •64. Інгредієнт функціонала оцінювання
- •65. Прийняття рішень у полі першої інформаційної ситуації.
- •66. Прийняття рішень у полі другої інформаційної ситуації.
- •67. Прийняття рішень у полі третьої інформаційної ситуації.
- •68. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної
- •69. Прийняття рішень у полі п'ятої інформаційної ситуації.
- •70. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації.
- •71. Суть теоретико-ігрового підходу в прийнятті рішень з урахуванням
- •72. Ігровий розпливчастий метод аналізу ієрархій (ірмаі).
- •75. Одношарові та багатошарові штучні нейронні мережі. Їх архітектурні особливості. Розрахунок вихідного вектору.
- •76. Суть навчання штучних нейронних мереж та його оцінювання.
- •77. Правила навчання штучних нейронних мереж.
- •78. Назвіть різні структури нейронних мереж та для однієї з них наведіть алгоритм її навчання.
- •79. Особливості сумісного використання генетичних алгоритмів та штучних нейронних мереж.
- •62. Гра та її складові.
- •80. Основні характеристики штучних нечітких нейронних мереж.
47. Схема експертного оцінювання з урахуванням послідовності залучення і функцій основних груп суб'єктів.
При
підтримці прийняття рішень використовується
експертна інформація двох видів:
концептуально-понятійна й оціночна.
Інформація першого типу представляє
собою формування цілей, критеріїв,
альтернатив, визначення принципів
оптимальності. Загальна схема експертизи.
Аналіз існуючих експертиз показує, що
у процесі їх побудови можна виділити
наступну послідовність дій. Дослідник
(консультант) знаходить множину "можливих"
оцінок
,
у якій знаходиться шукана оцінка.
Дослідник (консультант) визначає множину
допустимих оцінок
,
з котрої здійснюють вибір експерти.
Кожен експерт вибирає свою оцінку
,
,
тобто розв'язує задачу вибору найкращої
оцінки з
.
Дослідник (аналітик) проводить обробку
отриманої від експертів інформації й
знаходить результуючу (інтегральну,
колективну) оцінку з
,
котра приймається за розв'язок початкової
задачі оцінювання. Якщо отриманий
розв'язок не задовольняє дослідника,
він може організувати "обернений
зв'язок", після чого експерти знову
розв'язують відповідні задачі вибору.
Підготовка експертизи полягає у
конкретизації параметрів: 1) Множина
можливих оцінок (ММО) визначається
задачею оцінювання. 2) Множина допустимих
оцінок (МДО). Для конкретизації
необхідно описати вид його представлення
експерту, котрий залежить від форми
опитування експерта. Опитування типу
інтерв'ю передбачає розмову дослідника
з експертом, у ході якої дослідник
ставить питання у відповідності з
розробленою програмою. До недоліків
методу відносяться складність формалізації
та високі вимоги до дослідника та
експерта. 3) Виділяють три форми взаємодії
експертів (параметр L): експерти вільно
обмінюються інформацією; обмін інформацією
між експертами регламентовано; експерти
ізольовані один від одного. 4) Обернений
зв'язок в експертизі. Кожному експерту
надають результуючу оцінку, взагалі
кажучи, разом з деякою іншою інформацією
(наприклад, з "найгіршою" й
"найкращими" оцінками). На основі
одержаних даних експерти уточнюють
свої оцінки, після чого процедура
повторюється знову, поки не буде одержана
узгодженість оцінок, що задовольняє
дослідника. 5) Підбір експертів. Спочатку
визначається число експертів – воно
повинно бути достатньо великим для
того, щоб були всебічно враховані суттєві
властивості задачі, з іншого боку, при
занадто великій кількості експертів
виникають труднощі в організації
процедури. Доцільно організовувати
групу з 10-20 експертів, хоча можливі
відхилення як у більшу, так й меншу
сторону.
48. Етапи процесу експертного оцінювання
основні етапи організації і проведення експертного оцінювання. Їх послідовність і склад змінюються залежно від реальних умов і обмежень:
визначення цілі експертизи і розробка організації та методики процедури опитування. На цьому етапі встановлюються завдання, що мають бути вирішені; терміни виконання робіт; фінансове і матеріальне забезпечення; місце і час проведення опитування; кількість турів опитування; форма його проведення; порядок фіксації і збирання результатів;
формування групи спеціалістів-аналітиків (організаторів експертизи), визначення їхніх прав і обов’язків;
відбір експертів і формування експертних груп;
проведення опитування;
визначення методики обробки даних опитування: завдання і строки обробки, процедури і алгоритми, матеріальне забезпечення проведення обробки;
аналіз і обробка інформації, отриманої від експертів;
синтез об’єктивної (статистичної) інформації і інформації, отриманої в результаті експертизи, з метою приведення її в форму, зручну для прийняття рішень, ознайомлення з результатами експертизи організацій і осіб.
Головним етапом сумісної роботи групи управління і експертів є опитування. Основним змістом опитування є :
постановка завдання і формування переліку питань;
інформаційне забезпечення;
відпрацювання експертами думок, оцінок, прогнозів;
збирання результатів.