
- •Соціально-психологічна адаптація в житті підлітка
- •Методика дослідження соціальної адаптованості
- •Протокол № 1 Методика дослідження соціальної адаптованості
- •Тест « Визначення особистісної адаптованості школярів
- •Власне « я »
- •Протокол №2 Тест « Вивчення особистісної адаптованості школярів»
- •Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації н. Лусканової
- •Протокол№3 Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації н.Лусканової
- •Протокол №4 Анкета «Молодь і протиправна поведінка»
- •Протокол №5 Визначення схильності до адиктивної, агресивної, деліквентної поведінки (а. Н. Орел)
- •Загальні висновки та рекомендації
Загальні висновки та рекомендації
В результаті проведення психодіагностичного дослідження стосовно заявленої проблемної ситуації, можна зробити висновок, що у більшості учнів рівень особистісної, соціальної адаптації та рівень шкільної мотивації в адаптації на низькому рівні, тобто учні є неадаптованими, і навіть дезадаптованими, що було виявлено за такими методиками: методика дослідження соціальної адаптованості, тест « Вивчення особистісної адаптованості школярів», анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації Н.Лусканової, анкета«Молодь і протиправна поведінка», визначення схильності до адиктивної, агресивної,деліквентної поведінки (А. Н. Орел). Більш виражений рівень не адаптованості та дезадаптованості в особистісній адаптації, що пов’язано із такими емоційними реакціями на ситуацію як депресія, тривожність, негативне самопочуття та зовнішня мотивація, що спонукає учнів виконувати роботу за вимогою і не припиняти її лише через острах покарання або сподівання на винагороду. Також про це свідчить і поведінка яка є нестійкою і зникає разом із підкріпленням і те що вони обирають найпростіші завдання для швидкого отримання винагороди, при цьому знижується якість та швидкість виконання творчих завдань.
Отримані результати, за вище згаданими методиками, було підтверджено в результаті проведення методики « Визначення схильності до адиктивної, агресивної, деліквентної поведінки (А. Н. Орел).» Тобто більш вираженой психологічной характеристикой є схильність до адективної поведінки, що складає 66.6 % (8) учнів. При переведені « сирих балів» в Т – бали, було видно що у 5 чоловік хороший соціальний контроль поведінкових реакцій та 3 учні, які схильні до уходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, про схильність до ілюзорно-компенсаторного способу вирішення особистісних проблем. Крім того, ці результати свідчать про орієнтацію на чуттєву сторону життя, про наявність «сенсорної спраги», про гедоністично орієнтовані норми і цінності.
Також не менш вираженой є шкала схильності до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки 58.3%(7) учнів, з яких 2 учні (Корнілов А., Федорченко О.) мають низьку цінність власного життя, схильність до ризику, виражену потребу в гострих відчуттях, про садо-мазохістські тенденції та 5 учнів які мають відсутність готовності до реалізації саморуйнівної поведінки, відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутність схильності до реалізації комплексів провини в поведінкових реакціях. Та шкала вольового контролю емоційних реакцій 58.3% (7) учнів з них 1 учень (Піскунов А.) має жорсткий самоконтроль будь-яких поведінкових емоційних реакцій, чуттєвих потягів та 6 учнів мають слабкість вольового контролю емоційної сфери, небажання або нездатність контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій. Крім того, мають схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці, без затримки, несформованість вольового контролю своїх потреб і чуттєвих потягів.
Отже розглядаючи особистість як таку інтегративну якість людського індивіда (особи), котра дозволяє йому бути відносно автономним та індивідуально своєрідним суб'єктом культури, слід зважати на складну структуру особистості й давати собі звіт у тому, що особа може виявляти різний ступінь особистісної розвиненості, взаємодіючи з різними компонентами культури. Та при цьому слід бачити не лише очевидні вади такого (у певному сенсі дисгармонійного) розвитку, а й творчі потенції особи, пов'язані з її індивідуальною своєрідністю, так само як можливість (відзначену свого часу Б.Г. Додоновим) скористатися досягненнями в певній сфері для піднесення на більш високий рівень усієї особистості загалом.
Рекомендації для підвищення рівня соціальної адаптованості учнів.
Повинна проводитись робота з соціальної адаптації підлітка, що спрямована на виховання творчої особистості, впевненої у власних силах, здатної до адекватної самооцінки.
Ця робота має включати в себе:
виховання емоційної культури підлітка;
розвиток самоусвідомленості підлітка, впевненості у власних силах, вимогливості до себе, самокритичності, відповідальності, здатності до саморегуляції поведінки;
застосовування методів виховної роботи, які відволікають увагу від масової інформації, яка розтліває свідомість та особистість, сприяє цинічному ставленню до злочинів, виховують людяність, духовність, здатність співпереживати;
повернення до народних традицій;
залучення до участі в художній самодіяльності;
виховання естетичних смаків.
Рекомендації для підвищення рівня особистісної адаптованості школярів
Зосереджувати свої зусилля на формуванні у школярів адекватних форм поведінки в нових ситуаціях; а також вмінь і навичок, необхідних для успішної адаптації, а саме:
установлювати міжособистісні стосунки,
адекватно оцінювати свої можливості,
самостійно розв'язувати конфлікти мирним шляхом,
самоконтролю і самооцінки.
Рекомендації класному керівнику для підвищення рівня рівня шкільної мотивації в адаптації учнів
Постійно підтримуйте контакт з психологом школи, спільно з ним беріть участь в різних адаптаційних іграх для встановлення емоційного контакту, згуртовування колективу;
Здійсніть грамотне розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажання батьків.
Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини.
Рекомендації для вивчення розповсюдженості негативних явищ та можливих шляхів їх подолання.
сприяти усвідомленню та засвоєнню дітьми загальнолюдських цінностей;
навчити дітей методів вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруження без уживання психоактивних речовин;
інформувати дітей про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин;
формувати у дітей психосоціальні та психогігієнічні навички прийняття рішень, ефективного спілкування, критичного мислення, опору негативному впливу однолітків, управління емоціями, у тому числі – у стані стресу;
довести до усвідомлення дітей переваги відмови від уживання психоактивних речовин;
сформувати настанову на ведення здорового способу життя;
підняти самооцінку дітей.
Рекомендації батькам для зниження схильності до адиктивної, агресивної,
деліквентної поведінки
Любіть свою дитину. Кажіть їй про вашу любов щодня. Якщо дитина чинить неправильно, важливо підкреслити, що ви все одно любите її, навіть якщо вам не подобається її поведінка.
Не бійтеся встановлювати обмеження. Якщо вам не подобається, що ваша дитина йде кудись із дому – займіть тверду позицію. Вона має зрозуміти, що ваша заборона – в першу чергу турбота про неї, її здоров’я та безпеку.
Дитина має бути зайнята якоюсь корисною або цікавою справою у вільний від навчання час. Спортивні секції, творчі студії, гуртки, волонтерські організації привчають відповідально ставитись не тільки до себе, а й до інших.
Підкреслюйте важливість сім’ї. Наголошуйте, що ваша родина – одне ціле, одна команда. Дітям конче необхідно відчувати належність до певної групи – це своєрідний якір.
Нехай ваша дитина обов’язково допомагає вам у домашніх справах, давайте їй певні доручення, навчіть самостійно обслуговувати себе –прибирати у своїй кімнаті, мити посуд, прати власні речі, поливати квіти, доглядати за домашньою твариною. Допомагаючи вам, дитина самостійно привчається до відповідальності.
Поважайте вибір дитини. Усвідомте, що вона ніколи не стане вашим клоном, не буде думати і діяти так, як ви. Підлітки постійно намагаються з’ясувати для себе, хто вони є, у що вірять, кого наслідують, кому підкоряються. Не критикуйте категорично їхній вибір у музиці, зачісці, одязі. Дозвольте їй мати право вибору, якщо це стосується тимчасового явища. Різнобарвне волосся згодом відросте, а от татуювання – це на все життя, тому саме тут варто сказати своє тверде батьківське «ні», довести, чому саме ви проти.
Говоріть із дитиною про можливі наслідки її поведінки. Вона має усвідомити, що ви не завжди зможете дбати про неї, опікуватись її проблемами, оберігати від небажаного, передбачати і застерігати. Пояснюйте, що сьогоднішні вчинки матимуть величезний вплив на її майбутнє.
Нехай дитина бере участь у розподілі сімейного бюджету, обговоренні купівлі дорогих речей, доручайте їй сплачувати рахунки за комунальні послуги, телефон, Інтернет – вона повинна бачити, як важко буває утримувати сім’ю, купувати одяг, їжу, платити за навчання. Діти схильні сприймати все це як належне. А насправді вони мають усвідомлювати, що батьки забезпечують їх усім необхідним.
Учіть дитину спілкуватися з дорослими та однолітками, з повагою ставитися до них, організовувати свій вільний час, відпочинок та дозвілля всієї сім’ї, відповідати за деякі нескладні організаційні моменти.
Хтось сказав: нитку довіри легко розірвати, а мур недовіри зводиться сам. Це означає, що коли батьки не сприймають з належною довірою чи увагою, насміхаються з думок своїх дітей, діти почнуть шукати інших людей і довірятимуть їм, а про довіру до батьків вам залишиться лише мріяти.
Перед батьками стоїть велике завдання – крім матеріального забезпечення потрібно ще навчити дітей приймати правильні рішення у житті. А це означає: дати нагоду ризикнути прийняти власні рішення і жити відповідно до них.
Рекомендації вчителям та вихователям щодо стримування проявів емоційних реакцій.
• Виявляти до підлітка більше уваги.
• Не застосовувати фізичні покарання.
• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.
• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.
• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.
• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.
• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.
• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.