Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психодіагностика.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
145.52 Кб
Скачать

Загальні висновки та рекомендації

В результаті проведення психодіагностичного дослідження стосовно заявленої проблемної ситуації, можна зробити висновок, що у більшості учнів рівень особистісної, соціальної адаптації та рівень шкільної мотивації в адаптації на низькому рівні, тобто учні є неадаптованими, і навіть дезадаптованими, що було виявлено за такими методиками: методика дослідження соціальної адаптованості, тест « Вивчення особистісної адаптованості школярів», анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації в адаптації Н.Лусканової, анкета«Молодь і протиправна поведінка», визначення схильності до адиктивної, агресивної,деліквентної поведінки (А. Н. Орел). Більш виражений рівень не адаптованості та дезадаптованості в особистісній адаптації, що пов’язано із такими емоційними реакціями на ситуацію як депресія, тривожність, негативне самопочуття та зовнішня мотивація, що спонукає учнів виконувати роботу за вимогою і не припиняти її лише через острах покарання або сподівання на винагороду. Також про це свідчить і поведінка яка є нестійкою і зникає разом із підкріпленням і те що вони обирають найпростіші завдання для швидкого отримання винагороди, при цьому знижується якість та швидкість виконання творчих завдань.

Отримані результати, за вище згаданими методиками, було підтверджено в результаті проведення методики « Визначення схильності до адиктивної, агресивної, деліквентної поведінки (А. Н. Орел).» Тобто більш вираженой психологічной характеристикой є схильність до адективної поведінки, що складає 66.6 % (8) учнів. При переведені « сирих балів» в Т – бали, було видно що у 5 чоловік хороший соціальний контроль поведінкових реакцій та 3 учні, які схильні до уходу від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, про схильність до ілюзорно-компенсаторного способу вирішення особистісних проблем. Крім того, ці результати свідчать про орієнтацію на чуттєву сторону життя, про наявність «сенсорної спраги», про гедоністично орієнтовані норми і цінності.

Також не менш вираженой є шкала схильності до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки 58.3%(7) учнів, з яких 2 учні (Корнілов А., Федорченко О.) мають низьку цінність власного життя, схильність до ризику, виражену потребу в гострих відчуттях, про садо-мазохістські тенденції та 5 учнів які мають відсутність готовності до реалізації саморуйнівної поведінки, відсутність тенденції до соматизації тривоги, відсутність схильності до реалізації комплексів провини в поведінкових реакціях. Та шкала вольового контролю емоційних реакцій 58.3% (7) учнів з них 1 учень (Піскунов А.) має жорсткий самоконтроль будь-яких поведінкових емоційних реакцій, чуттєвих потягів та 6 учнів мають слабкість вольового контролю емоційної сфери, небажання або нездатність контролювати поведінкові прояви емоційних реакцій. Крім того, мають схильність реалізовувати негативні емоції безпосередньо в поведінці, без затримки, несформованість вольового контролю своїх потреб і чуттєвих потягів.

Отже розглядаючи особистість як таку інтегративну якість людського індивіда (особи), котра дозволяє йому бути відносно автономним та індивідуально своєрідним суб'єктом культури, слід зважати на складну структуру особистості й давати собі звіт у тому, що особа може виявляти різний ступінь особистісної розвиненості, взаємодіючи з різними компонентами культури. Та при цьому слід бачити не лише очевидні вади такого (у певному сенсі дисгармонійного) розвитку, а й творчі потенції особи, пов'язані з її індивідуальною своєрідністю, так само як можливість (відзначену свого часу Б.Г. Додоновим) скористатися досягненнями в певній сфері для піднесення на більш високий рівень усієї особистості загалом.

Рекомендації для підвищення рівня соціальної адаптованості учнів.

Повинна проводитись робота з соціальної адаптації підлітка, що спрямована на виховання творчої особистості, впевненої у власних силах, здатної до адекватної самооцінки.

Ця робота має включати в себе:

  • виховання емоційної культури підлітка;

  • розвиток самоусвідомленості підлітка, впевненості у власних силах, вимогливості до себе, самокритичності, відповідальності, здатності до саморегуляції поведінки;

  • застосовування методів виховної роботи, які відволікають увагу від масової інформації, яка розтліває свідомість та особистість, сприяє цинічному ставленню до злочинів, виховують людяність, духовність, здатність співпереживати;

  • повернення до народних традицій;

  • залучення до участі в художній самодіяльності;

  • виховання естетичних смаків.

Рекомендації для підвищення рівня особистісної адаптованості школярів

Зосереджувати свої зусилля на формуванні у школярів адекватних форм поведінки в нових ситуаціях; а також вмінь і навичок, необхідних для успішної адаптації, а саме:

  • установлювати міжособистісні стосунки,

  • адекватно оцінювати свої можливості,

  • самостійно розв'язувати конфлікти мирним шляхом,

  • самоконтролю і самооцінки.

Рекомендації класному керівнику для підвищення рівня рівня шкільної мотивації в адаптації учнів

  • Постійно підтримуйте контакт з психологом школи, спільно з ним беріть участь в різних адаптаційних іграх для встановлення емоційного контакту, згуртовування колективу;

  • Здійсніть грамотне розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажання батьків.

  • Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини.

Рекомендації для вивчення розповсюдженості негативних явищ та можливих шляхів їх подолання.

  • сприяти усвідомленню та засвоєнню дітьми загальнолюдських цінностей;

  • навчити дітей методів вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруження без уживання психоактивних речовин;

  • інформувати дітей про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин;

  • формувати у дітей психосоціальні та психогігієнічні навички прийняття рішень, ефективного спілкування, критичного мислення, опору негативному впливу однолітків, управління емоціями, у тому числі – у стані стресу;

  • довести до усвідомлення дітей переваги відмови від уживання психоактивних речовин;

  • сформувати настанову на ведення здорового способу життя;

  • підняти самооцінку дітей.

Рекомендації батькам для зниження схильності до адиктивної, агресивної,

деліквентної поведінки

  • Любіть свою дитину. Кажіть їй про вашу любов щодня. Якщо дитина чинить неправильно, важливо підкреслити, що ви все одно любите її, навіть якщо вам не подобається її поведінка.

  • Не бійтеся встановлювати обмеження. Якщо вам не подобається, що ваша дитина йде кудись із дому – займіть тверду позицію. Вона має зрозуміти, що ваша заборона – в першу чергу турбота про неї, її здоров’я та безпеку.

  • Дитина має бути зайнята якоюсь корисною або цікавою справою у вільний від навчання час. Спортивні секції, творчі студії, гуртки, волонтерські організації привчають відповідально ставитись не тільки до себе, а й до інших.

  • Підкреслюйте важливість сім’ї. Наголошуйте, що ваша родина – одне ціле, одна команда. Дітям конче необхідно відчувати належність до певної групи – це своєрідний якір.

  • Нехай ваша дитина обов’язково допомагає вам у домашніх справах, давайте їй певні доручення, навчіть самостійно обслуговувати себе –прибирати у своїй кімнаті, мити посуд, прати власні речі, поливати квіти, доглядати за домашньою твариною. Допомагаючи вам, дитина самостійно привчається до відповідальності.

  • Поважайте вибір дитини. Усвідомте, що вона ніколи не стане вашим клоном, не буде думати і діяти так, як ви. Підлітки постійно намагаються з’ясувати для себе, хто вони є, у що вірять, кого наслідують, кому підкоряються. Не критикуйте категорично їхній вибір у музиці, зачісці, одязі. Дозвольте їй мати право вибору, якщо це стосується тимчасового явища. Різнобарвне волосся згодом відросте, а от татуювання – це на все життя, тому саме тут варто сказати своє тверде батьківське «ні», довести, чому саме ви проти.

  • Говоріть із дитиною про можливі наслідки її поведінки. Вона має усвідомити, що ви не завжди зможете дбати про неї, опікуватись її проблемами, оберігати від небажаного, передбачати і застерігати. Пояснюйте, що сьогоднішні вчинки матимуть величезний вплив на її майбутнє.

  • Нехай дитина бере участь у розподілі сімейного бюджету, обговоренні купівлі дорогих речей, доручайте їй сплачувати рахунки за комунальні послуги, телефон, Інтернет – вона повинна бачити, як важко буває утримувати сім’ю, купувати одяг, їжу, платити за навчання. Діти схильні сприймати все це як належне. А насправді вони мають усвідомлювати, що батьки забезпечують їх усім необхідним.

  • Учіть дитину спілкуватися з дорослими та однолітками, з повагою ставитися до них, організовувати свій вільний час, відпочинок та дозвілля всієї сім’ї, відповідати за деякі нескладні організаційні моменти.

  • Хтось сказав: нитку довіри легко розірвати, а мур недовіри зводиться сам. Це означає, що коли батьки не сприймають з належною довірою чи увагою, насміхаються з думок своїх дітей, діти почнуть шукати інших людей і довірятимуть їм, а про довіру до батьків вам залишиться лише мріяти.

  • Перед батьками стоїть велике завдання – крім матеріального забезпечення потрібно ще навчити дітей приймати правильні рішення у житті. А це означає: дати нагоду ризикнути прийняти власні рішення і жити відповідно до них.

Рекомендації вчителям та вихователям щодо стримування проявів емоційних реакцій.

• Виявляти до підлітка більше уваги.

• Не застосовувати фізичні покарання.

• Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості.

• Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки.

• Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка.

• Надавати підлітку можливість задовольнити потреби в самовираженні й самоствердженні.

• Обмежувати перегляд відеофільмів та комп'ютерних ігор зі сценами насильства.

• Спрямовувати енергію підлітка у правильне русло, наприклад, заняття у спортивних секціях; заохочувати його до участі в культурних заходах.