Ставиться завдання збільшити зусилля

в напрямі впровадження механізмів,

здатних підвищити корпоративну відповідальність,

шляхом створення прозорого і стабільного

регуляторного середовища.

Йоганнесбурзька політична декларація

Глава

₄

СИСТЕМА

КОРПОРАТИВНОГО

ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

4.1

Загальні положення

У сучасних умовах реформування економіки, виробничих відносин, форм власності ще діє поняття «галузеве управління» як наслідок минулих форм централізованого управління народним господарством. Раніше розви­ток галузей відбувався здебільшого за рахунок бюджетних коштів і ресурсів. Нині, в умовах децентралізації управління власністю, акціонування капіта­лу, у зв'язку з розширенням підприємництва все більше набуває поширен­ня корпоративне управління, яке ґрунтується на трьох фундаментальних підходах:

• для задоволення суспільних і підприємницьких інтересів потрібно знайти такий підхід до проблем управління, який сприяв би ново­ му розумінню партнерства між урядом, суспільством і підприєм­ ництвом;

• оскільки підприємництво виявилось ефективною рушійною силою суспільного розвитку, то вимоги, поставлені перед системою уп­ равління, повинні зміцнювати фундамент оновлення цінностей життєдіяльності й прибутковості;

• підприємці та ради директорів корпорацій повинні узгоджувати свою діяльність, цілком усвідомлюючи нові обсяги відповідальності, які випливають із нових масштабів і зростання ваги підприємства; ро­ зуміючи, що за все треба платити, і у першу чергу за природокорис­ тування та шкоду, завдану природі.

Отже, центр діяльності і відповідальності в системі екологічного управ­ління зміщується від галузевого міністра до ради директорів, тобто в бік корпоративного управління, як це усталилось у світовій практиці. Від­повідно й екологічна відповідальність стає одним із головних принципів корпоративного управління, який потребує створення у складі загальної системи корпоративного екологічного управління.

4.1 Загальні положення

На забезпечення корпоративної екологічної відповідальності спрямова­на Хартія Міжнародної торгової палати (ІСС) про підприємницькі принци­пи сталого розвитку. Вона проголошує такі принципи.

1. Корпоративний пріоритет

Визнавати екологічне управління одним із найвищих корпоративних . пріоритетів і вирішальним чинником сталого розвитку; визначати політику, програми й технічні правила для здійснення корпоративної діяльності, ґрунтуючись на об'єктивному розгляді екологічних проблем.

2. Комплексне управління

Повністю інтегрувати визначені політику, програми й технічні правила в кожен вид підприємницької діяльності як найважливіші елементи управління, що забезпечують реалізацію всіх функцій такої діяльності.

3. Процес вдосконалення

Безперервно поліпшувати політику, програми й екологічні характерис­тики з урахуванням технічних досягнень, наукового розуміння, потреб спо­живачів і сподівань суспільства, спираючись при цьому на правові норми; а також застосовувати одні й ті самі екологічні критерії в міжнародному масштабі.

4. Навчання працівників

Навчати, готувати й спонукати працівників здійснювати свою діяльність із відповідальністю за навколишнє середовище.

5. Попереднє оцінювання

Оцінювати впливи на навколишнє середовище до початку своєї діяль­ності чи проекту, а також перед тим, як демонтувати виробничий об'єкт чи залишити місце розташування.

6. Продукція чи послуги

Виробляти продукцію чи надавати послуги, які не мають шкідливого впливу на навколишнє середовище, є безпечними, забезпечують економне споживання енергії та природних ресурсів протягом усього їхнього життєво­го циклу.

7. Консультування замовників

Консультувати й навчати замовників, дистриб'юторів і населення безпеч­ному використанню, транспортуванню, зберіганню та утилізації постаченої продукції і керуватися такими самими міркуваннями під час надання послуг.

8. Обладнання і роботи

Розробляти, проектувати й експлуатувати обладнання, здійснювати діяльність на основі економного використання енергії, матеріалів, віднов­люваних ресурсів, мінімізації несприятливих впливів на навколишнє сере­довище та кількості вироблених відходів, а також безпечного й відповідаль­ного видалення залишкових відходів.

9. Дослідження

Проводити чи сприяти проведенню досліджень, що стосуються впливів на навколишнє середовище сировини, матеріалів, продукції, процесів, ви-

Глава 4

Система корпоративного екологічного управління

к идів, скидів і відходів, пов'язаних із діяльністю підприємства, а також спо­собів мінімізації їхніх несприятливих впливів.

10. Попереджувальний підхід

Відповідно до наукового й технічного розуміння модифікувати процес виробництва, маркетингу, використання продукції чи послуг, здійснення діяльності для запобігання значній чи незворотній деградації довкілля.

11. Підрядники і постачальники

Сприяти прийняттю засад корпоративного екологічного управління під­рядниками, що діють від імені підприємства, пропонуючи і, за необхідності, вимагаючи приведення їхньої діяльності у відповідність з екологічною політикою підприємства, а також сприяти ширшому прийняттю цих засад постачальниками.

12. Аварійна готовність

Розробляти й підтримувати на належному рівні плани аварійної готов­ності спільно з аварійними службами, відповідними органами влади та міс­цевими громадами, враховуючи як потенційно можливий міжтериторіаль­ний характер впливів.

13. Передавання технологій

Сприяти поширенню екологічно безпечних технологій та методів уп­равління в промисловому, аграрному й громадському секторах.

14. Внесок у спільний результат

Брати участь у розвитку державної політики, а також у підприємниць­ких, урядових і неурядових програмах, у виявленні ініціатив у сфері освіти, сприяючи таким чином підвищенню екологічної свідомості та охороні навколишнього середовища.

15. Відкритість та сприйнятливість

Створювати сприятливі умови для проведення відкритого діалогу з працівниками і громадськістю, попереджуючи та реагуючи на їхню занепо­коєність щодо потенційної небезпеки та впливів робіт, продукції, послуг чи відходів, у тому числі тих, що мають міжтериторіальний або глобальний характер.

16. Відповідність та звітування

Надавати інформацію про екологічні показники; проводити регулярні екологічні аудити й оцінювання відповідності правовим і внутрішньокор­поративним вимогам та принципам; періодично надавати відповідну інфор­мацію раді директорів, акціонерам, працівникам, органам влади й громад­ськості.

Задекларовані 16 принципів становлять концептуальні засади здійснен­ня корпоративного екологічного управління та його функціональні основи.

З загального погляду функції корпоративного екологічного управління спрямовані на раціональне природокористування й забезпечення екологіч­ної безпеки, тоді як система державного екологічного управління пов'язана більшою мірою з охороною навколишнього природного середовища.

204

4.2 Сутність і особливості корпоративного управління

4 .2

Сутність і особливості корпоративного управління

Під корпорацією зазвичай розуміють об'єднання підприємств і власників для ведення підприємницької діяльності, метою якої є отримання прибутку; або об'єднання, що надає послуги населенню (забезпечення газом, водою, електроенергією тощо).

Зазначимо, що є корпорації, які не мають за мету отримання прибутку. До них належать релігійні, освітянські, медичні та інші некомерційні організації. Також є корпорації державної і муніципальної структур.

Як видно, є різні форми об'єднання в корпорації, однак усім корпора­ціям притаманні такі ознаки:

• корпорація —- це складний майновий комплекс;

• власність корпорації визначається частками у власному її капіталі;

• акціонери здійснюють контроль корпорації, власниками якої вони є і у формування статутного капіталу якої вони вклали власні кошти;

• керівники і директори корпорації мають юридичне право приймати рішення;

• вищий законодавчий орган корпорації — загальні збори акціонерів, вищий виконавчий орган стратегічного управління — рада директорів (корпоративний «кабінет міністрів»).