12. Амортизація основних засобів: визначення, види, відображення в обліку.

Фізичного та морального зносу підлягають всі О.З. крім землі. Знос відбувається під впливом технічних, фізичних та економічних факторів.

Кошти на відшкодування втраченої вартості О.З. можуть бути отримані від виручки, а на собівартість продукції переноситься частина втраченої вартості О.З.

Відповідно до П(С)БО №7: амортизації – це систематичний розподіл вартості О.З., що підлягають амортизації протягом терміну їх корисного використання. Термін визначається самостійно підприємством, в нарахування амортизації відбувається щомісячно.

Дозволені під-ву методи (види) амортизації:

1. прямолінійний – накопичена амортизація збільшується рівномірно і так само рівномірно зменшується залишкова вартість О.З.

А річ. = (П-Л)/n, n – термін експлуатації

Норма амор. = Аріч. / П = 1/ n

2. прискорений

2.1. Метод зменшення залишку – заснований на тому факті, що новий об’єкт О.З. дає велику віддачу на почат. Терміні експлуатації.

А річ. = Пзал.*Норму амор

Норма аморт = (1-(Л/П)в степені 1/n)*100%

2.2. Метод прискореного зменшення залишку – річна норма визначається виходячи з їх корисного терміну експлуатації, а потім подвоюється.

А річ. = 2*Норма амор* Зал

2.3. Кумулятивний метод (метод суми цифр років)

А річ. = (П-Л)*Ккум, де Ккум – розраховується розподілом кіл-ті років, що залиш. До кінця очікуваного терміну служби об’єкта, на суму чисел років його корисного використання. Наприклад, якщо n=4, а сума чисел років 10, то в перший рік – 4/10, в другий – 3/10….

3) Виробничий метод – заснований на обліку обсягу продукції виготов. Із застосування О.З. за період часу (місяць, рік). Передбачається, що первісна вартість О.З. знецінюється з випуском кожної од. продукції:

А річ. = ((П-Л)/Озаг)*Оф

Застосовується тільки в тих випадах, коли можна порахувати обсяг продукції виготовлення на даному О.З.

12. Облік нематеріальних активів.

Нематеріальні активи - це такі активи, що не мають матер. форми та утримуються підприємством для вир-ва, в адмін.. цілях або надання в оренду.

Б.о. нематеріальних активів ведеться на рах. 12:

- права користування природним. ресурсами (рах.121);

- права користування майном (122)

- права на знаки для товарів та послуг (123);

- права на об’єкт промислової власності (рах.124);

- авторські та суміжні з ним права (125);

- інші нематер. активи (127)

Придбання нематер. активів. Хід операції:

1) Дб 154 «Придбання (створення нематер. активів)» Кт 63

І одночасну на суму ПДВ: Дб 644 «Податковий кредит» Кт 63

2) Зарахування нематер. активів на баланс: Дб 12 Кт 154

Нарахування амортизації нематер. активів

Дб 23 Кт 133

Вибуття нематер. активів:

• якщо цілком самортизовані: Дб 133 Кт12

• якщо не цілком самортизовані: Дб 972 Кт 12

Дб 79 Кт 97

12. Визначення, класифікація та оцінка виробничих запасів.

Відповідно до П(с)БО №9, запаси — це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

До виробничих запасів відносяться активи, що знаходяться в процесі виробництва.

Важливою умовою раціональної організації обліку виробничих запасів є обґрунтуванна їх класифікація.

Розрізняють такі групи виробничих запасів:

- сировина й матеріали (рах. 201);

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби; (202)

- паливо; (203)

- тара й тарні матеріали; (204)

- будівельні матеріали; (205)

- матеріали, що переробляються; (206)

- запасні частини (207)

- матеріали с/г призначення (208)

- інші матеріали (209)

Оцінка виробничих запасів:

1) первісна вартість. Набуті (отримані) чи вироблені запаси зараховуються на підприємства по початкової вартості. Первісна вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, що складається з таких фактичних витрат: договірна вартість + сума ввізного мита + транспортно-заготівельні витрати + витрати на інформац., посередників + інші витрати пов’язані з придбанням та доведенням запасів до необхідних харак-тик

Запаси, що передаються зі складу у вир-во можуть оцінюватися методами:

• ідентифікаційної собівартості – застосов. у межах незначної номенклатури запасів, які не є взаємопов’язаними

• середньозваженої собівартості – кожна од-ця взаємопов’язаних матеріалів оцінюється як результ. ділення вартості запасів за місяць і + до них суму запасів, що була на почат. місяця

• FIFO (first in first out) – запаси витрачаються з тієї ж послідовністю, що й отримувались на склад

• LIFO (last in first out) – запаси витрачаються у послідовності протилежної їх надходження на підприємство.

Метод оцінки запасів під-во обирає самостійно і відображає це в наказі про облікову політику.