Тема 11.4. Облік на виробничих підприємствах

План самостійної роботи

1. Завдання обліку на виробничих підприємствах.

2. Облік сировини і матеріалів на складі.

3. Класифікація витрат виробництва згідно з ЩС)БО 16 "Витрати".

4. Облік напівфабрикатів власного виробництва.

5. Аналітичний облік готової продукції.

6. Документальне оформлення роботи транспорту.

7. Облік інших матеріалів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Завдання обліку на виробничих підприєм­ствах

Література: 19, с. 346, 347.

Основними завданнями обліку на виробничих підприємст­вах є:

• правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей, виявлення та ві­дображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

• контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

. одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах І в коморах;

» правильне та своєчасне виявлення запасів, які не вико­ристовуються на підприємстві та підлягають реалізації;

• сприяння впровадження режиму економії та мобіліза­ції внутрішніх резервів підприємства, забезпечення беззбитко­вого виробництва, попередження втрат у виробництві та різних непродуктивних витрат;

• своєчасне та точне виявлення витрат на виробництво, достовірне визначення собівартості продукції, що виготовляєть­ся, формування обгрунтованих калькуляцій;

. контроль за дотриманням норм витрат сировини, мате­ріалів, палива, води тощо;

. забезпечення керівництва підприємства своєчасною та достовірною інформацією про виробничі операції підприємства для прийняття ефективних управлінських рішень.

Виконання даних завдань дозволить ефективно органі­зувати бухгалтерський облік на виробничих підприємствах, за­побігти порушенням та зловживанням.

Запитання для самоперевірки

1. Які виробничі підприємства Ви знаєте?

2. Перелічіть основні завдання організації обліку на ви­робничих підприємствах.

3. Як Ви розумієте кожне Із поставлених завдань? Аргу­ментуйте їх.

Питання 2. Облік сировини і матеріалів на складі

Література: 11, с. 188- 191.

Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві.

Складський облік матеріалів - це сортовий, кількісний оперативно-технічний облік. Здійснюється облік матеріалів на складі з допомогою карток форми М-12. Картки складського об­ліку матеріалів відкриваються в бухгалтерії Й віддаються під розписку у реєстрі, де вказуються дата видачі, кількість карток, їх реєстраційні номери і підпис одержувача. Записи в картках (у кількісному виразі) ведуть матеріально відповідальні особи, завідуючі складами (комірники) на підставі первинних докумен­тів, що підтверджують рух матеріалів і складаються у день здійснення операцій.

Сортовий облік матеріалів на складах ("лісоматеріали", "фарба" тощо) можна вести також і в книгах.

Складський облік матеріалів є важливим фактором конт­ролю за зберіганням матеріальних цінностей підприємства. Орга­нізовують складський облік за видами об'єкгів, що зберІІ-аються, за місцями зберігання, за кількістю матеріальних цінностей. За необхідності складський облік організовують за партіями надхо­дження матеріальних цінностей. Кожному виду матеріальних цінностей присвоюється номенклатурний номер, що дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри номенклатурного номера означають номер рахунка і субрахунку, наступні дві - но­мер групи, а інші - порядковий номер матеріальних цінностей у групі. За цими номерами організовують і бухгалтерський облік матеріальних цінностей, що дає змогу провадити кількісну звірку даних оперативного складського й аналітичного бухгалтерського обліку. В бухгалтерії виробничих підприємств теж ведеться кІль-кісно-сумовии облік виробничих запасів.

Його суть полягає в тому, що на кожний вид матеріаль­них цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартос­ті (за прийнятою системою оцінки).

Для звірки даних складського та аналітичного обліку по­трібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену Дату та зіставляти одержані загальні суми із сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським.

Запитання для самоперевірки

1. Хто веде складський облік виробничих запасів?

2. Які облікові регістри використовують для ведення складського обліку сировини та матеріалів?

3. Назвіть особливості ведення складського обліку сиро­вини І матеріалів при використанні ЕОМ.

4. У чому полягає суть аналітичного бухгалтерського об­ліку сировини і матеріалів?

5. З якою метою звіряють дані складського і бухгалтерсь­кого обліку?

6. Який метод організації обліку називається сальдовим?

Питання 3. Класифікація витрат виробництва згідно з ЩС)БО 16 "Витрати"

Література: 5.14; 19, с. 497 - 500.

Виробничі витрати - витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.

Виробничі витрати поділяють на прямі та загальновироб­ничі (накладні) витрати.

До прямих витрат належать:

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини та мате­ріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до конкретного об'єкта витрат);

• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, вико­нанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат);

• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних і майнових: паїв, амортизація, витрати від браку).

До загальновиробничих (накладних) витрат належать:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та ін.);

• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

» амортизація нематеріальних активів загальновироб­ничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

• витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, стра­хування, операційну оренду основних засобів, інших необо­ротних активів загальновиробничого призначення;

• витрати на вдосконалення технології та організації ви­робництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи для працівників, що зайняті вдосконаленням технології та організа­ції виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищення її надійності та ін.);

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників і апарату управління виробництва; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та ін.), Загальновиробничі витрати поділяють на постійні та

ЗМІННІ.

До постійних загальновиробничих витрат належать ви­трати на обслуговування та управління виробництвом, які зали­шаються незмінними (чи майже незмінними) зі зміною обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (го-ДИн праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.) за нормальної потужності. Якщо випуск продукції у звітно­му періоді нижчий за нормальну потужність підприємства, то загально-виробничі витрати розподіляються згідно з нормаль­ною потужністю підприємства (витрати в межах нормальної по­тужності списуються на виробничу собівартість, а витрати по­наднормові - на фінансові результати). Якщо випуск продукції у звітному періоді вищий за нормальну потужність підприємства. всі загальновиробничі витрати списуються на виробничу собіва­ртість. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати вклю­чають до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період виникнення разом з виробничими витратами норматив­ними та понаднормативними. Загальна сума розподілених і не­розподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхньої фактичної величини.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом (цехів, діль­ниць), які змінюються прямопропорційно (чи майже так) змінам обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіля­ються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат та ін.), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Таким чином, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку було реалізовано протягом звітного періоду, нероз­поділених постійних загальновиробничих витрат і понаднорма­тивних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

• прямі виробничі витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собі­вартості продукції (робіт, послуг) установлює підприємство.

Запитання для самоперевірки

1. Яким положенням (стандартом) бухгалтерського облі­ку регламентують облік виробничих витрат?

2. Які витрати називають прямими?

3. Які витрати називають накладними?

4. Які витрати складають виробничу собівартість продук­ції?

5. На які два види поділяють загальновиробничі витрати?

6. Що є базою розподілу загальновиробничих витрат з метою їх включення до виробничої собівартості?

7. Якими записами на рахунках бухгалтерського обліку закривається на рахунок 91 "Загальновиробничі витрати".

цтва

Питання 4. Облік напівфабрикатів власного виробнцтва-

Література: 9, с. 324 - 327.

Під напівфабрикатом розуміють продукт окремих техно­логічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Проте для даної стадії (фа­зи, переробки) він е закінченим продуктом.

Напівфабрикати, що отримані у виробничих одиницях, цехах підприємствах і вимагають доробки (в наступних вироб­ничих одиницях, цехах або переробних підприємствах) чи уком­плектування у вироби, називають напівфабрикатами власного виробництва.

Покупцями напівфабрикатів можуть бути: • інші підприємства - з метою подальшої обробки (пе­реробки) напівфабрикатів у готову продукцію (пряжа, відливка стальна, спирт);

. кінцеві споживачі фізичні або юридичні особи (спирт, вершки молочні, фарш м'ясний).

Оцінка напівфабрикатів здійснюється відповідно до ви­мог П(С)БО 9 "Запаси", п. 16 - 22.

Оцінка напівфабрикатів, які деякий час між операціями зберігаються на складі, здійснюється за спеціально розроблени­ми обліковими цінами на базі планової собівартості. Облік та узагальнення інформації про наявність та рух напівфабрикатів власного виробництва, які реалізуються на сторону, ведеться на рахунка 25 "Напівфабрикати".

По дебету рахунка 25 "Напівфабрикати" відображається надходження (створених) напівфабрикатів, по кредиту - вибуття напівфабрикатів унаслідок продажу, передачі до подальшої пе­реробки, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активу.

Аналітичний облік ведеться за видами напівфабрикатів, визначеними, виходячи з потреб підприємства.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що є напівфабрикатом власного виробництва?

2. Наведіть приклади напівфабрикатів.

3. На якому рахунку ведуть облік напівфабрикатів? Дайте його характеристику.

4. Розкрийте суть таких господарських операцій:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет		Кредит
1		25 "Напівфабри­кати"		23 "Виробницт­во"
2		25 "Напівфабри­кати"		37 "Розрахунки з різними дебіто­рами"
3		25 "Напівфабри­кати"		71 "Інший опе­раційний дохід"
4	—	23 "Виробницт­во"		25 "Напівфабри­кати"
5		24 "Брак у ви­робництві"	25 "Напівфабри­кати"
6		26 "Готова про­дукція"	25 "Напівфабри­кати"
7		37 "Розрахунки з різними дебіто­рами"	25 "Напівфабри­кати"
8		947 "Нестачі та втрати від псу­вання цінностей"	25 "Напівфабри­кати"

Питання 5. Аналітичний облік готової продукції

Література: 19, с. 376 - 383; 9, с. 334, 335.

Готова продукція - продукція, яка закінчена в обробці, пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умо­вам та стандартам.

Аналітичний облік готової продукції ведеться в сумовому та кількісно-сумовому виразі.

Сумовий аналітичний облік готової продукції ведеться в .журналі форми К-6. Записи в журнал здійснюються на основі опрацьованих звітів про рух готових виробів у експедиції за кожною матеріально відповідальною особою.

За підсумками журналу форми К-6 складають такі мемо­ріальні ордери:

• по дебету рахунка 26 "Готова продукція" і кредиту інших;

• по кредиту рахунка 26 "Готова продукція" і дебету інших;

• по кредиту рахунка 701 "Дохід від реалізації готових виробів";

• по кредиту рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" і дебету різних.

Разом із веденням сумового аналітичного обліку ведуть також кількісно-сумовий облік готової продукції за її видами. Для таких цілей рекомендовано використовувати книгу кількіс­но-сумового обліку форми К-30.

ції? ції?

Запитання для самоперевірки

1. В яких вимірниках здійснюється облік готової продук-

2. Де ведеться сумовий аналітичний облік готової продук-

3. Що є підставою для запису до журналу форми К-6?

4. Назвіть меморіальні ордери, що складаються за під­сумками журналу форми К-6.

5. Де ведеться аналітичний облік готової продукції у кі­лькісно-сумовому виразі?

Питання 6. Документальне оформлення роботи транспорту

Література: 3.

Основним документом, що підтверджує роботу автотран­спортних підприємств, є подорожній лист встановленої типової форми.

Заповнення подорожнього листа розпочинається відпові­дальними особами перевізника у момент виїзду автомобіля із гаража.

Крім того, подорожній лист частково заповнюється і на маршруті руху; відправником, органами ДАТ МВС.

При повернені автомобіля в гараж завершується запов­нення подорожнього листа. При цьому відзначається рух паль­ного, робота водія та автомобіля.

Оформлені подорожні листи передаються в бухгалтерію для подальшої його обробки: здійснення розрахунків, обліку транспортної роботи та визначення її вартості.

При заповненні подорожніх листів для автомобілів, що використовуються за погодинною оплатою транспортної роботи необхідно:

• на лицевій стороні подорожнього листа у верхньому правому куті проставити штамп "Погодинна";

• до "Погодинного" подорожнього листа додає по два примірники талона замовника для кожного замовника. Вони є підставою для розрахунків перевізника та замовника автотранс­порту за надані транспортні послуги.

При виконанні міжміських вантажних перевезень до по­дорожнього листа типової форми № 2 відповідальна особа додає "Маршрутний лист", в якому вказує контрольні пункти, дату І час проходження, пункти відпочинку водіїв, графік руху і т.І., що передбачає договір між перевізником і замовником автотра­нспорту.

До прибуття автомобіля вантажовідправник оформлює товарно-транспортну накладну типової форми у двох примірни­ках.

Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі власні або орендовані (без водія) - зобов'язані при випуску ав­томобіля на лінію видавати водію подорожній лист відповідної типової форми.

Експлуатація вантажного автомобіля без подорожнього листа затвердженої типової форми забороняється.

Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН -це єдиний первинний документ, який є підставою для списуван­ня товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні ванта­жів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправни ком на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержу­вача окремо.

Запитання для самоперевірки

1. Яким документом оформляють роботу транспортного засобу?

2. Укажіть порядок оформлення подорожнього листа пе­ред видачею його водіям.

3. Яку інформацію вписують до подорожнього листа на маршруті руху?

4. Яка інформація фіксується в подорожньому листі піс­ля повернення автомобіля в гараж?

5. У чому полягає опрацювання подорожнього листа в бухгалтерії автотранспортного підприємства?

6. Що відображається в товарно-транспортній накладній?

Питання 7. Облік інших матеріалів

Література: 9, с. 259 - 274.

До інших матеріалів відносять на автотранспортних під­приємствах матеріальні цінності, що одержані від постачальни­ків і сприяють підтриманню транспортних засобів у належному стані (цвяхи, фарба, дошки, тощо), від ліквідації основних засо­бів, зношені шини і т.п,

Для обліку інших матеріалів використовують рахунок 209 "Інші матеріали". Даний рахунок є активним, балансовим.

По дебету рахунка 209 "Інші матеріали" відображається надходження інших матеріалів, їх дооцінка, по кредиту - витра­чання, відпуск тощо.

Дебетове сальдо означає вартість інших матеріалів, що є на автотранспортному підприємстві.

Рух інших матеріалів оформляють рахунком-фактурою, видатковою та прибутковою накладними, карткою складського обліку, актом про приймання матеріалів, актом-вимогою.

Аналітичний облік інших матеріалів ведуть у розрізі кожного виду матеріалу у книгах кількісно-сумового обліку форми К-27, ЗО, а в сумовому виразі - в журналі форми К-8, за підсумками якого складаються меморіальні ордери.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що відносять до складу інших матеріалів на транс­портних підприємствах?

2. Якими документами оформляють рух Інших матеріа­лів?

3. В яких облікових регістрах ведуть аналітичний облік

інших матеріалів?

4. На якому рахунку ведуть синтетичний облік інших ма­теріалів?

5. Визначте зміст господарських операцій;

а)Д-т209 К-тбЗІ;

Д-т641 К-тбЗІ;

б) Д-т 209 К-т 372;

в) Д-т 209 К-т 719;

г) Д-т 233 К-т 209;

д) Д-т 947 К-т 209.