.1. Історія розвитку світового готельного господарства

Осередки з надання послуг гостинності подорожуючим виникли в період становлення сучасної цивілізації. Мандруючи з різною метою та намірами (паломництво, торгівля тощо), люди мали потребу в при­тулку, харчуванні та відпочинку.Найдавніші згадки в писемностях Стародавнього Єгипту про місця для розміщення подорожуючих свідчать про те, що історія роз­витку готельного бізнесу нерозривно пов'язана з подорожами.В еволюції світового готельного господарства виділяють періоди, які відповідають історичним етапам розвитку суспільства:Стародавній світ; Середньовіччя; Новий час; Сучасний.

І—III ст. н.е - Перші правничі докумеїгти, які регулювали якість послуг ночівлі, відповідальність за особисті речі постояльців.

ХІП-ХУ ст. до н.е - Надання перших комплексних готельних послуг для купців, виникнення караван-сараїв

325 р - Церква підтримувала розвиток постоялих дворів. Зокрема відзначена доцільність створенім притулків при монастирях

ХІ-ХІІ ст - Створення рицарських господарств і хоспісів

1254 р - Король Людвіг IX (Франція) видає правовий Акт про регулювання організації готельних господарств

1266 р - У Магдебурзькому праві (Німеччина) врегульовані обов'язки власників готельних господарств

1407р - Король Карл VI (Франція) впроваджує обов'язкову реєстрацію гостей в готельних господарствах

XIX ст – Створення транзитних готелыв

1829р - Створено готель «Тремонт» (США) на 170 номерів, в якому вперше впроваджено послуги носильників і посильних; організовано службу рецепції; виокрем­лено одно-, двомісні номери з туалетними кімнатами

1841р - Створено перше бюро подорожей (Англія)

1907р - Створено перший готельний ланцюг «Буфало Статлер» (США)

1907-1952р - Організовані перші готельні ланцюги «Ніііоп». «Ноіісіау»

2

Історія розвитку готельного господарства України

та м. Києва

У ХУІ-ХУП ст. Київ був одним із головних торговельних центрів Східної Європи, де перехрещувались торгові шляхи зі Сходу на Захід. Для потреб заїжджих купців у місті створювал спеціальні гостині двори. Притулком для подорожуючих слугувала корчма, де мандрівники могли розміститися та харчуватися. При монастирях також існували осередки для ночівлі подорожуючих.У другій половині XVII ст. на території Чортомлицької Січі -адміністративного та військового центру запорізького козацтва було створено «Грецький дім» - перший засіб розміщення для іноземних посланців і купців. Це обумовлювалось інтенсивним веденням торгівлі а також тим, що на Запорізькій Січі здійснювали транзитну торгівлю всі українські території і Московська держава з країнами Сходу.Проте помітний розвиток готельного господарства розпочина­ється лише в другій половині XIX ст., який характеризувався будів­ництвом поштового шляху від Москви до Києва через Калугу, Глухів, Путивль, Конотоп з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції готелів.Постоялі двори, притулки, корчми з'явилися у міському госпо­дарстві Києва за часів Київської Русі. Перший поштовий двір засно­вано у 1725 р. В ньому можна було отримати послуги розміщення та харчування, замінити коней.Київ у цей період був одним із центрів паломництва, що зумо­вило потребу в будівництві готелів для прочан.Розвиток туризму в XIX ст сприятливо впливав на активізацію будівництва готельних підприємств. Київ став основним містом для забудови. До початку XIX ст., маючи вигідні природно-кліматичні умови, географічне положення та багату архітектурно-історичну спадщину, місто мало всі можливості для того, щоб стати туристичним центром Східної Європи.

у 70-90-х роках XIX ст. Київ був важливим залізничним вузлом Російської імперії, що значно зміцнювало його зв'язки з Петербургом, Москвою, Варшавою, іншими містами та збільшило чисельність відвідувачів, які прибували до міста з діловою метою або для відпо­чинку.У Києві в 1890 р. збудовано готель «Франсуа» (нині - перший корпус готелю «Театральний»). Це був чотириповерховий будинок на 400 місць. У 1908 р. почав функціонувати готель «Палас», що діс і нині під назвою «Прем'єр Палас», Неподалік від нього знаходилися готелі «Марсель», «Національ», «Пале-Рояль». Ці підприємства вважа­лися елітними, вишуканими, сучасно обладнаними. Зокрема в готелі «Марсель», який пізніше перейменували на «Дніпро», встановлено перший у місті ліфт. У 1953 р. його будівлю приєднали до готелю «Україна».Найкращі готелі функціонували на Хрещатику, що сформувався у 70-х роках XIX ст. як діловий центр міста.Особливістю того періоду була велика кількість мебльованих кімнат і номерів, які утримували підприємливі кияни. Сервіс у них був високим, а номер коштував у кілька разів дешевше, ніж у готелях.У ті часи в Києві, як і в інших великих містах Європи, готельний бізнес досяг високого рівня. Готелів було достатньо для всіх приїжджих, а умови проживання задовольняли смаки та потреби споживачів готель­них послуг.

Підприємства готельного господарства в XIXс

1)готелі, розмішені поруч із вокзалами;фешенебельні готелі («Європейський», «Гранд-Отель»«Конги-ненталь», «Отель-Савой»);

2)готелі другого класу (для осіб із середнім достатком);мебльовані кімнати («у Ільїнської», «у Іваницького» «у Діякова»,«у Лознякова»);

3)подвір'я, заїжджі та постоялі двори.

Новим етапом розбудови готельної бази м. Кисв стали 70-тіроки XIX спи, коли певного рівня досяг іноземний туризм.

У 70-х роках XIX ст. у Києві функціонувало 22 готелі, серед них були підпорядковані міськвиконкому, 3 - «Інтуристу», 2 - спортив­ним товариствам «Авангард» і «Спартак», решта - іншим відомствам. Один із найбільших готелів - «Золотий Колос» розрахований на 1163 місця, споруджено у 1958-1961 рр. на проспекті 40-річчя Жовтня (нині - Голосіївський проспект).

У 1965-1970 рр. на площі Перемоги побудовано сімнадцятипо верховий готель «Либідь», у 1966-1972 рр. - перший на лівому березі Дніпра шістнадцятиповерховий готель «Славутич» на 515 номерів (834 місця), згодом побудовано готель «Турист» на 528 номерів (988 місць). У 1970-1972 рр. з'явився готель «Київ» на 191 номер (480 місць). Після Олімпіади 1980 р. готельна база Кисва поповнилась готелями: «Русь», «Братислава», «Хрещатик», «Інтурист» (нині -«Київський») та ін.

Пріоритетом розвитку готельного бізнесу в сучасних умовах є створення для споживачів готельних послуг всіх необхідних умов для проживання та відпочинку, забезпечення високого рівня їх обслуго­вування, широкого асортименту додаткових готельних послуг. За прогнозами у Києві до 2010 р. зростатиме туристський потік, кіль­кість іноземних туристів збільшиться у 6 разів, а чисельність вітчиз­няних туристів та екскурсантів втричі. До 2010 р. передбачається будівництво 4-х п'ятизіркових готелів, 10-ти чотиризіркових та 30-ти тризіркових готелів.

База розміщення в Києві за своєю структурою однотипна і скла­дається переважно з готелів різних категорій та гуртожитків. Частка більш комфортних підприємств готельного господарства у структурі готельних підприємств м. Києва, що пройшли сертифікацію і відпові­дають міжнародним вимогам, становить: «п'ять зірок» - 1 (1,1%), «чотири зірки» - 3 (3,3%), «три зірки» - 25 (27,5%), «дві зірки» - 18 (19,1%).

1.3.Індустрія туризму - основа розвитку послуг гостинності Формування національного ринку послуг гостинності є резуль­татом взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних проце­сів, які обумовлюють потребу в послугах підприємств готельного господарства.Готельний бізнес тісно пов'язаний з туристичним бізнесом. Відповідно до методики ВТО частка доходів від обслуговування туристів становить 60-70% загального обсягу доходів готельних під­приємств. Тому прийнято не розділяти ці види послуг, а ідентифі­кувати їх комплексно як готельно-туристичні послуги.Індустрія туризму є однією з найбільш високодохідних галузей світового господарства, шо інтенсивно розвиваються. Про це свідчить той факт, що на частку туризму припадас майже 10-12% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне шістнадцяте робоче місце, 11% світових споживчих витрат, 5% усіх податкових надходжень, 30-35% світової торгівлі послугами. Туризм забезпечує значні валютні надходження до бюджету держави. Так, кожен іноземний турист у середньому витрачає від 300 до 600 у.о. на проживання, харчування, екскурсійне обслуговування та придбання різних товарів.Попит на подорожі та туризм визначається ринковим механіз­мами й екзогенними факторами, що включають демографічні та соціальні зміни, економічні та правові досягнення, розвиток торгівлі, транспортної інфраструктури, інформаційних технологій і підвищення безпеки подорожей.

Експерти Всесвітньої туристської організації (ВТО) зазначають, що існує чітка залежність між тенденціями розвитку туризму та загальним станом економіки країни. Динаміка подорожей дуже чуттєва до тенденцій розвитку в економіці. Звичайно якщо інші фактори, такі як відносні ціни, не змінюються, то при темпах зростання загального реального споживання на 1% обсяг поїздок залишається незмінним, при 2,5% обсяг поїздок збільшується на 4%, а при зростанні спожи­вання на 5% витрати на подорожі зростають на 10%. Якщо темпи зростання споживання нижче 1%, обсяг поїздок зменшується.Значення індустрії туризму як основи для розвитку послуг гостинності полягає в тому, що це - міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні турпродукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення в проведенні дозвілля під час подорожі шляхом виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення.Туристичну галузь формує сукупність підприємств, подібних за призначенням, технологією обслуговування, професійним складом кадрів та умовами їх діяльності, особливостями розміщення та функ­ціонування на ринку туристичних послуг,Отже, туристична галузь складається з підприємств, що створю­ють комплексний турпродукт та організовують його споживання (тур-оператори і турагенції), надають послуги гостинності, транспортні послуги.

Головне призначення підприємств туристичної індустрії поітж в організації комфортного та якісного забезпечення мотиваційних вимог туриста. Відповідність вимогам гарантує ефективність їх діяль­ності на ринках різного рівня. Функціями підприємств туристичної галузі є створення, реалізація та організація споживання послуг і товарів туристичного призначення.Якісною ознакою діяльності в сфері туризму є гостинність, що ототожнюється з атмосферою доброзичливості, якою оточується спо­живач готельних послуг. Гостинність є системою зі створення ком­фортного перебування подорожуючого поза місцем постійного про­живання. До цієї системи входять послуги розміщення, харчування та інші додаткові послуги, необхідні подорожуючому та пов'язані зі здійсненням мети подорожі.

Індустрія туризму - це функціонально-компонентна структура, тобто інтегрована система галузей, виробництв і видів господарської діяльності.

1.4. Сучасні тенденції розвитку світової індустрії гостинності

На сучасному етапі світове готельне господарство сформовано орієнтовно 350 тисячами комфортабельних готельних підприємств. Номерний фонд становлять понад 14 млн номерів ( = 20 млн місць). З кожним роком кількість номерів збільшується на 3-4%. Провідне місце в готельному господарстві займає Європа, готельний фонд якої становить 45% від світового.

Темпи зростання готельної індустрії розрізняють за регіонами: . Європа - 2-2,5% на рік (45% світового готельного фонду); . США - 3^4% на рік (30% світового готельного фонду); . Азія - 15-20% на рік (14% світового готельного фонду); . Африка- 10-12% на рік (3% світового готельного фонду); . Австралія й Океанія 3-4% на рік (3% світового готельного фонду).

Лідерами щодо кількості готельних номерів є: . США - 3,5млн номерів; . Японія - 1,65 млн номерів; . Італія - 1 млн номерів;« Франція, Іспанія, Англія, Китай - по 0,5 млн номерів; . Австрія, Мексика, Канада, Греція - по 0,3 млн номерів; . Таїланд, Росія, Туреччина, Індонезія - 0,15-0,23 млн номерів; . Швейцарія, Бразилія, Аргентина - менше 0,15 млн номерів.

Лідери щодо темпів зростання готельних підприємств - Китай, Малайзія, Іспанія, Німеччина, Аргентина та Сингапур.

Тенденціями розвитку підприємств готельного господарства остан­ніх десятиліть є:

• поглиблення спеціалізації готельної пропозиції;

• утворення міжнародних готельних ланцюгів;

• процес глобалізації;

• розвиток мережі малих підприємств;

• впровадження комп 'ютерних технологій.

Поглиблення спеціалізації готельної пропозиції Для підприємств готельного господарства характерною є тен­денція, пов'язана з появою спеціалізованих підприємств з обмеженою кількістю готельних послуг. У готельному господарстві спеціалізація виявляється як поглиблення орієнтації на обслуговування визначеного сегмента споживачів, оскільки постійно розширюються та зміню­ються цілі поїздок. Саме вони формують основні характеристики попиту на готельні послуги: ціну на послуги, місце розташування підприємства, комфортність номерного фонду, оснащеність номерів тощо. Наприклад, сегмент туристів, які перебувають з діловою (підприємницькою) метою, вимагає підвищеного сервісу, широкого спектра додаткових послуг інформаційного спрямування.

Створення міжнародних готельних ланцюгів

Поглиблення спеціалізації пропозиції послуг підприємств готель­ного господарства тісно пов"язано з такою важливою тенденцією, як створення міжнародних готельних ланцюгів.

Операційний ланцюг (мережа) - це група підприємств, що здійснює колективний бізнес і знаходиться під безпосередні» конт­ролем керівництва ланцюгом.

Концепція міжнародного готельного ланцюга виникла в США наприкінці 50-х років XX ст., полягала у використанні переваг іміджу торгових брендів як маркетингового інструмента, що сприяє просу­ванню готельного продукту на внутрішньому та зовнішньому ринках. На відміну від Європи, де традицією було об'єднання функцій влас­ника та керівника готельного підприємства, у Північній Америці завдяки розвитку концепцій франчайзингу ці функції були відокремлені.

Міжнародна готельна асоціація (МГА) поділяє готельні ланцюги натри групи:

г перша — корпоративні ланцюги - готельні корпорації, що володіють великою кількістю підприємств;

• друга - ланцюги незалежних підприємств, які об'єдну­ ються для використання спільної системи бронювання, концепції маркетингу, реклами та інших послуг;

• третя -ланцюги, що надають управлінські послуги.

Об 'єднання підприємству готельні ланцюги дає можливість:

Ш Інтеграції стратегії продажів і маркетингових зусиль учасників ланцюгів за рахунок просування спільного бренда.

Ш Розроблення і впровадження спільного логотипа й торгової марки. Застосування прямого маркетингу, просування бренда окремого готелю як члена локального готельного ланцюга.

Ш Участі у виставковій діяльності з централізованою презентацією учасників ланцюга.

Ш Вивчення споживчих потреб та потенційного попиту для кожного окремо взятого готельного підприємства завдяки формуванню:

• єдиних програм для постійного гостя;

• єдиних бонусних програм з авіалініями;

• єдиної пропозиції по пакетах;

• спеціальних акцій і програм.

Ш Створення комплексних програм лояльності споживачів за допо­могою:

• управління каналами збуту, падання можливості користування єдиною корпоративно-договірною базою;

. оптимізації прибутковості номерного фонду за рахунок пере­гляду пакетного розміщення;

. оптимізації попиту за рахунок єдиного представлення і просу­вання по каналах Інтернет-ресурсів;

• централізованої презентації в міжнародній комп 'ютерній сис­ темі бронювання;

• централізованої презентації в туристичних каталогах, рекламно- інформаційних матеріалах.

Ш Розроблення комплексних програм для оптимізації обороту й завантаження номерного фонду, а також інших послуг готельного підприємства на основі:

• впровадження єдиних підходів до ціноутворення готельних послуг;

• використання і розвитку єдиної кл ієнтської бази;

. презентації в глобальних системах бронювання на паритетних умовах;

• використання додаткових онлайнових каналів збуту;

• загального аначізу економічних показників і управління доходами.

Ш Здійснення контролю за якістю реалізованих послуг ланцюго­вими готелями.

Існують два основні види готельних ланцюгів:

• інтегровані ланцюги, що створені з однорідних одиниць;

• готельні консорціуми, що об'єднують незалежні готелі.

Найпоширенішою формою організації готельних ланцюгів є франчайзинг. За визначенням Міжнародної організації франчайзингових організацій франчайзинг - це спосіб ведення бізнесу, при якому про­відний суб'єкт господарської діяльності надас передові технологи і можливість функціонувати під його маркою іншим організаціям.

Для підприємства франчайзі означає реальну можливість ефек­тивно розвивати бізнес, а для споживачів - гарантує високий рівень якості обслуговування.

Правовідносини між франчайзером та франчайзі закріплюються укладанням договору. Договір може стосуватися роботи підприємств у конкретному географічному регіоні чи ринковому середовищі, кіль­кості підприємств, охоплених франчайзингом,та ін.

У кожному договорі франчайзингу франчайзер надає франчайзі право використання власного фірмового знака, технології і методів операційного менеджменту, системи резервування, відпрацьованих маркетингових процедур, системи знижок тощо. Звичайною умовою є участь у ринковій стратегії франчайзера, оскільки він зацікавлений у залученні до своєї ринкової мережі нових членів. З цією метою фран­чайзер розробляє спеціально підготовлені для зацікавлених осіб доку­менти, найбільш важливим з яких є «Заява про Умови».

У «Заяві про Умови» йдеться про кваліфікацію керівного складу підприємства-франчайзера та його фінансову стабільність і безпосе­редньо визначаються питання франчайзингу щодо:

• суті відносин у випадку укладення контракту;

• допомоги франчайзера франчайзі у конкретних питаннях;

• додаткового устаткування (обладнання), яке зобов'язаний придбати франчайзі та ін.

Найважливішим елементом договору франчайзингу є узгодження форм оплати. У закордонній практиці використовують такі форми оплати, як вступний внесок, відрахування або річні фіксовані виплати. Типова структура розповсюджених франчайзингових платежів залежно від підприемства-франчайзера наведена в табл. 1.6.

Для підприємств готельного господарства договір франчайзиніу, крім економічних аспектів господарської діяльності, визначає:

• вимоги до зовнішнього вигляду готельних підприємств;

• інтер 'єр номерів, холів та інших приміщень,

• кількість номерів;

• асортимент додаткових послуг;

• рівень обслуговування.

Розвиток готельних ланцюгів свідчить про трансформацію послуг гостинності в якісно новий стан. Інтеграційні процеси у світовому економічному просторі взагалі та в індустрії гостинності зокрема сприяють глобалізації готельного господарства.

Розвиток мережі малих готельних підприємств

За останні роки структура готельного господарства характери­зується тим, що типи підприємств, які надзвичайно поширені в готельному бізнесі, належать до різних форм малого підприємництва.

У країнах Європи великі готельні підприємства становлять 15-25% загальної кількості засобів розміщення, 75-85% - це засоби розміщення, які за розмірами є середніми та малими підприємствами. На відміну від світових тенденцій у цій індустрії частка малих готелів в Україні незначна і становить 10-12% загальної кількості засобів розміщення.

Критерієм віднесення до категорії малих підприємств є місткість номерного фонду, під якою розуміється кількість одночасно пропоно­ваних споживачам місць або номерів, У кожній країні диференціація готельних підприємств за місткістю номерного фонду різна, що пов'язано з особливостями соціально-економічного та історичного розвитку.

Наприклад, у Швейцарії й Австрії готельні підприємства, що мають менше 100місць, вважаються малими; 100-200 місць - серед­німи; понад 200 місць - великими.

У США готелі до 100 номерів вважаються малими, до 500 номерів -середніми, понад 500 - великими.

За класифікацією ВТО під малим готелем рекомендовано розуміти підприємство з кількістю номерів до тридцяти.

Європейський малий готель має, як правило, не більше 50 номерів, у той час як американський аналог на 150 номерів вважається малим закладом розміщення.

Інтерес до малих форм готельного бізнесу пов'язаний зі змінами споживчих пріоритетів. Малі готельні підприємства краще адап­туються до вимог кожного споживача, створюють сприятливу для перебування атмосферу, що не виключає привнесення в побут на­ціонального колориту, тобто реалізується принцип персоніфікації обслуговування.

Крім того, малі готельні підприємства застосовують більш гнучку систему знижок і вартість проживання у них є дешевшою, ніж у великих готелях аналогічної категорії. Усе це дозволяє малим формам готельного бізнесу зайняти міцні позиції на ринку готельних послуг різних країн.

Однак, маючи невелику місткість, готелі відповідно мають незначні обсяги продажів. Крім того, у структурі обороту готельних підприємств істотно зростає частка змінних витрат, оскільки при існуючому обсязі закупівель важко дотримуватися оптимальних цін на різні товари. Труднощі виникають у кадровій сфері малих готель­них підприємств, оскільки персонал повинний вміти виконувати широкий спектр робіт.

Таким чином малому підприємству готельного господарства складно поліпшувати ефективність, застосовуючи метод скорочення витрат. З іншого боку, під тиском конкуренції малі підприємства не можуть збільшувати ціну на проживання. Для скорочення змінних витрат малі готельні підприємства об'єднуються для;

^ здійснення оптових закупівель за оптовими (в деяких випадках демпінговими) цінами;

^ формування спільної інфраструктури;

^ проведення єдиної цінової політики;

^ проведення спільних рекламних кампаній;

^ проведення маркетингових досліджень;

•/ централізації інших функцій управління тощо.

Об'єднання малих готелів у ланцюги зі встановленням єдиних стандартів обслуговування і централізованим управлінням (через управляючу готельну компанію) значною мірою знижує витрати на управління та підвищує рентабельність їх господарської діяльності.

Впровадження комп 'ютерних технологій в індустрію гостинності

Сучасне готельне господарство - це сфера економічної діяль­ності, що динамічно розвивається. Тенденції її розвитку пов'язані зі збільшенням попиту та розширенням спектра додаткових послуг, пропонованих споживачам. Використання інформаційних технологій дозволяє оптимізувати функціонування всіх служб готельних під­приємств.

Упровадження сучасних інформаційних технологій у процес надання готельних послуг бере початок з комп'ютерних систем резер­вування туристичних послуг (50-60-ті роки XX ст.)- Вперше термін «комп'ютерна система бронювання» (КСБ) з'явився в Європі та США в 60-х роках минулого століття. Передумовою створення КСБ стало зростання популярності авіаперевезень і необхідність автоматизації попереднього замовлення авіаквитків. Туристичні агентства здійсню­вали великий обсяг робіт щодо бронювання готельних послуг.

Основними напрямами використання інформаційних технологій в діяльності готельних підприємств є:

• формування готельного продукту з використанням міжна­ родних систем бронювання та резервування;

• інтерактивний діалоговий режим (оп-Ііпе) спілкування зі спо­ живачами;

• формування програм визначення лояльності клієнта;

• формування програми налагодження взаємостосунків із клієнтом;

• створення сайтів для презентації готельного підприємства споживачам;

• формування програми для реалізації гнучкої цінової політики;

• формування системи електронних каталогів туристичних подорожей по країнах;

• формування уніфікованих електронних баз нормативно-пра­ вових актів;

• створення автоматизованих систем взаєморозрахунків;

• участь в електронній торгівлі (електронному бізнесі);

• застосування електронного документообороту;

• підвищення рівня комунікації;

• активізація реклами та просування турпродукту.

Для підвищення ефективності Інтернет-ресурсів Всесвітня туристична організація створила єдину мережу обміну туристичною інформацією. В Україні в 1999 р. створено Українську туристичну інформаційну систему (ІІТІ5).