29.Обов’язки та права працівників служби оп

Організація безпечного виконання виробничої діяльності здійснюється на підприємстві спеціально створеними службами охорони праці, кількісний склад яких визначається ст.15 Закону «Про охорону праці» та Типовим положенням (№73 від 3.08.1993р.). Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства, маючи відповідні обов’язки та права.

До обов’язків служби охорони праці належить:

• Організація управління охороною праці відповідно до прийнятої на підприємстві схеми, оформлення наказом відповідальних осіб на окремих виробничих дільницях;

• Складання планів роботи з охорони праці та контроль за їх виконанням;

• Проведення паспортизації умов праці і санітарно-технічного стану виробничих підрозділів;

• Проведення навчання працюючих, розслідування причин виробничого травматизму, їх аналіз та облік, а також розробка заходів з метою їх недопущення.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлених порушень мають право:

• Видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, вимагати від них необхідні пояснення з питань охорони праці;

• Надсилати роботодавцю подання про відсторонення від роботи осіб, що порушують нормативно-правові акти з охорони праці або не пройшли медогляд, навчання чи не мають допуску до відповідної роботи;

• Призупиняти роботу машин, механізмів або інших засобів, які створюють загрозу життю чи здоров’ю працюючих.

До функцій служби охорони праці входить розробка й здійснення заходів, які забезпечують безпеку праці, вдосконалення засобів захисту працюючих, а також контроль за дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів.

Згідно з чинним законодавством ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

28.Блискавкозахист будівель

Розряди можуть виникати всередині хмар, між хмарами та між хмарою і землею. В усіх випадках розряд виникає між різнойменно зарядженими джерелами атмосферної електрики у вигляді миттєвої біжучої блискавки. Найрозповсюдженішими є лінійні блискавки. Вони мають форму ламаної або зигзагоподібної яскравої лінії і тривають приблизно 60 мс – це час, необхідний для того, щоб електричний розряд пройшов шлях у декілька кілометрів. Розгалужені блискавки подібні на крони дерев. Це лінійні блискавки, у яких розряд проходить не одним, а системою каналів. Кульова блискавка має вигляд невеликої кулі (діаметром від 3 до 20 см) і є згустком плазми, тобто суміші іонів газів повітря і молекул води, що формують так звані кластери.

У зв’язку з цим, передусім потрібно було захистити громадські та промислові будівлі від пошкоджень (загорянь) в результаті потрапляння блискавки. В подальшому виникла необхідність у захисті електричних мереж змінного струму та телефонних ліній.

Нині під блискавкозахистом розуміють не лише захист від прямого удару блискавки (або зовнішній блискавкозахист), але й захист від імпульсних перенапруг і перешкод в електричних мережах з номінальною напругою до 1000 В та обладнанні зв’язку, передачі даних, контролю та вимірювання, сигналізації (тобто внутрішній блискавкозахист).

Некомпетентні будівельники часто обладнують “громовідводи”, що не здатні забезпечити належний захист і мають невеликий термін експлуатації. Виконані з підручних матеріалів під час будівництва, пристрої блискавкозахисту (і заземлення) мають, зазвичай, невисоку довговічність, недостатній ступінь захисту від прямого удару, не мають засобів захисту від занесеного і наведеного грозового потенціалу.

Електроустановки житлових, громадських і промислових будівель, що мають захист від прямого потрапляння блискавки, переважно не оснащені пристроями внутрішнього блискавкозахисту. В зв’язку з цим в результаті блискавок і перенапруг часто виходить з ладу інформаційно-технологічне обладнання, яке міститься у будинку, телекомунікаційні і автоматизовані системи. Захистити будинок від блискавки можна, встановивши спеціальні системи. Зазвичай, це громіздкі штирі, які будинок не прикрашають.

Комплекс сучасних засобів зовнішнього і внутрішнього блискавкозахисту повинен забезпечувати:

- захист людей; - захист об’єктів від термічного і механічного пошкоджень; - захист електрообладнання низьковольтних мереж (напругою 0,4 кВ), чутливого обладнання телекомунікаційних, електронних та інженерних систем від вторинних дій (електромагнітних дій); - високий рівень електробезпеки; - покращення електромагнітної установки.

Зони блискавкозахисту

Найбільш складною є схема системи захисту для об’єктів, які розташовані на відкритій місцевості і мають високі елементи конструкції. Це сільські котеджі, промислові будівлі з високими трубами, антени тощо, а також об’єкти, що мають повітряні вводи електроживлення.

При захисті будинку у місті система спрощується. У міських умовах удар блискавки найбільш ймовірний у труби промислових підприємств, ЛЕП, телевежу або окремі найвищі будинки (особливо якщо на них встановлені антени базових станцій мобільного зв’язку). Найчастіше проявляються вторинні дії при ударі блискавки у віддалені об’єкти (ЛЕП, підстанції тощо), зв’язані комунікаціями, або при розрядах між хмарами, що викликають імпульсні струми великих величин у металевих елементах конструкції та комунікаціях.

Залізобетонні конструкції будинків, що виконують функції природного заземлювального пристрою і мають електричне з’єднання із системою вирівнювання потенціалів, достатньо добре екранують техніку, що міститься в середині, від електромагнітної дії, відводячи на землю більшу частину струму блискавки при прямому попаданні в об’єкт .

Зони блискавкозахисту з точки зору прямої і непрямої дії блискавки:

- зона 0А – зона зовнішнього середовища об’єкта, усі точки якої можуть потрапляти під прямий удар блискавки (мати безпосередній контакт з її каналом) та електромагнітне поле, яке при цьому виникає; - зона 0В – зона зовнішнього середовища об’єкта, на точки якого не діє прямий удар блискавки, оскільки вони перебувають у просторі, захищеному системою зовнішнього блискавкозахисту. Однак в цій зоні є дія неослабленого електромагнітного поля; - зона 1 – внутрішня зона об’єкта, на точки якої не діє удар блискавки. У цій зоні струми в усіх струмопровідних частинах мають значно менші значення порівняно із зонами 0А та 0В. Електромагнітне поле також нижче порівняно із зонами 0А та 0В внаслідок екрануючих засобів будівельних конструкцій.

Для зниження розрядних струмів та електромагнітного поля у місцях розміщення чутливого обладнання необхідно проектувати так звані послідовні зони. Зі збільшеням номеру захисної зони зменшується й вплив струму блискавки. На межах розділу зон необхідно забезпечувати захисне з’єднання усіх металевих частин.

На розподіл електроенергії електромагнітних полів всередині об’єкта впливають різноманітні елементи будівельних конструкцій: отвори (наприклад вікна, двері), обшивка з листової сталі (водостічні труби, карнизи), а також місця вводу-виводу кабелів електроживлення, зв’язку та інших комунікацій.

Розподіл об’єкта на умовні зони дозволяє забезпечити захист електромереж до 1000 В, а також мереж зв’язку, комп’ютерних мереж тощо за допомогою різноманітних пристроїв захисту від імпульсних перенапруг (внутрішньої системи блискавкозахисту).

Захист об’єкта від перенапруг

Для захисту об’єкта від перенапруг, що виникають при стіканні струмів блискавки на заземлювальний пристрій або при перенапрузі у мережі живлення (у випадку далекого удару блискавки) передбачена триступенева система вмикання пристроїв захисту від імпульсної перешкоди. ГОСТ Р 51992-2002 (МЭК 61643-1-98) поділяє ці пристрої, залежно від місця встановлення і здатності пропускати через себе різні імпульсні струми, на класи І, ІІ та ІІІ.

На вибір захисту від перенапруг впливають:

- інтенсивність ударів блискавки у даному місці – середня річна кількість ударів блискавки на 1 км2 за рік; - оцінка ураження електроустановки (наприклад, підземні системи електроживлення вважаються менш уразливими, ніж повітряні); - вартість обладнання, що підключається до електроустановки (цей фактор може бути важливим критерієм для спрощення системи захисту).