
- •12. Політичний устрій, суспільна організація та господарська діяльність в кр
- •13. Культура кр
- •14. Галицько-Волинське князівство та його роль в збереженні української державності
- •15. Періоди входження українських земель до складу Великого князівства Литовського
- •16. Соціально-економічний та політичний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої
- •17. Передумови виникнення та процес оформлення українського козацтва. Теорії походження козацтва
- •18. Релігійні процеси на українських землях під владою Речі Посполитої. Берестейська унія 1596р. Та її значення в Історії України
- •19. Запорізька Січ та її роль в суспільно-політичній Історії України
- •20. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар (15-17 ст.). П. Сагайдачний
- •21. Козацько-селянські повстання першої половини XVI - XVII ст.
- •22. Причини,характер, рушійні сили та періодизація національної революції
- •23. Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р.)
- •24. Утворення Української гетьманської держави
- •25. Громадянська війна і поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.)
- •26. Боротьба за возз’єднання Української держави, за незалежність у 60-80-х роках XVII ст.
- •27. Гетьманування Івана Мазепи
- •28. Гетьман Пилип Орлик та його Конституція
- •29. Гетьман п. Полуботок та д.Апостол
- •30. Останній гетьман україни к розумовський скасування гетьманства
- •40. Утворення політичних партій в Україні в кінці хіх- на поч хх ст
- •41.Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
- •42. Україна в роки Першої світової війни
- •43. Утворення Української Центральної Ради. Перший та Другий Універсали
- •44. Проголошення унр. Відносини Центральної Ради з Радянською Росією. Четвертий Універсал
- •45. Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського
- •46. Директорія унр
- •47. Утворення зунр. Акт з'єднання зунр і унр
- •48. Політика радянської влади в Україні 1919-20 рр
- •49. Україна в умовах непу
- •50. Входження України до срср
- •57. Українські землі в складі Польщі
42. Україна в роки Першої світової війни
Перша світова війна не була випадковою історичною подією, а стала результатом політичного, економічного й суспільного розвитку великих європейських держав, США та Японії кінця XIX - початку XX ст. У результаті загострення міждержавних суперечностей, великі країни на зламі віків об'єдналися у дві великі коаліції (союзи). У 1882 р. Німеччина,Австро-Угорщина та Італія склали «Троїстий союз». На противагу йому 1907 р. Англія, Франція та Росія утворили «Троїсту згоду», або Антанту. Кількість учасників блоків з часом змінювалася і зростала, так що у розпал війни в ній брало участь 33 держави. Війну розпочала 19 липня (1 серпня) 1914 р. Австро-Угорщина проти Сербії, використавши вбивство сербськими патріотами спадкоємця австрійського престолу. За кілька днів у війну вступили всі учасники (крім Італії) «Троїстого союзу» та Антанти. Метою її був перерозподіл уже поділеного світу. Україна стала об'єктом мілітаристських домагань Росії, Австро-Угорщини та Німеччини. Кожна з цих держав прагнула захопити всі без винятків українські землі і, приєднавши до своїх володінь, перетворити на аграрно-сировинний придаток, широкий ринок збуту товарів і дешевої робочої сили. З початком війни у підросійській Україні закрито і заборонено всі українські газети, «Просвіти», культурно-освітні товариства, клуби. Українських лідерів оголошено поза законом. Михайла Грушевського, який з великими труднощами, через фронти, повернувся з Галичини до Києва, полишивши все своє майно у Львові, заарештували і, як державного злочинця, вислали до Симбірську. Зорганізувати національне політичне життя було неможливо.Воєнні дії на території України розпочались у серпні 1914 p. по всій лінії австро-російського кордону, на якій відразу ж був створений Пів-денно-Західний фронт 3, 4, 5 та 8 російських армій. З боку Австрії ця фронтова лінія називалася Східним фронтом.
43. Утворення Української Центральної Ради. Перший та Другий Універсали
Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога в Росії Лютневої демократичної революції 1917 р., яка поклала край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Склалися сприятливі умови для піднесення національно-визвольного руху пригноблених народів.Почалося формування нових осередків влади. У Петрограді було створено Тимчасовий уряд. Його репрезентантом у Києві став Виконавчий комітет, що складався з представників міської думи, фабрикантів і заводчиків, земських діячів, ліберальної професури.Паралельно стихійно формувалися органи т.зв. всеросійської революційної демократії — Ради робітничих і солдатських депутатів. Як правило, вони перебували осторонь національно-визвольної боротьби і згодом стали формою відновлення імперії, що розпалася. Переважали в радах.
Стан справ в Україні, зокрема проголошення Першого Універсалу, занепокоїв російські офіційні кола у Петрограді 11 липня 1917 р. до Києва прибула делегація Тимчасового уряду на чолі з О. Керенським. Вона провела переговори з українськими представниками — М. Грушевським, В. Винниченком і С. Петлюрою. У результаті було досягнуто порозуміння між Центральною Радою і Тимчасовим урядом.
Таким чином, відступивши від своєї непримиренної позиції щодо України, Тимчасовий уряд після тривалих переговорів з представниками Центральної Ради наважився на угоду. Але під тиском Тимчасового уряду від проголошених у Першому Універсалі принципів відступила і сама Центральна Рада. У Другому Універсалі, схваленому 16 липня 1917 р., вона заявила про визнання Всеросійських установчих зборів, які мали встановити автономію України, і відсутність наміру відокремлюватися від
Росії. Отже, тези про волю України і про те, що український народ сам творитиме своє життя, проголошені в Першому Універсалі, у Другому були фактично заперечені. Цей політичний компроміс послабив авторитет Центральної Ради, посіяв у свідомості широких мас недовіру до неї.
Тим часом ситуація в Україні з кожним днем погіршувалася. Розхитане війною економічне життя занепадало. Продовольчих запасів було мало. Податків ніхто не платив. Суд, поліція не функціонували. З фронту масово втікали солдати, посилюючи безлад у країні. А Центральна Рада та Генеральний секретаріат замість того, щоб вирішувати назрілі проблеми, надалі залишалися під впливом Тимчасового уряду.