
Класифікація адреноблокаторів
α-Адреноблокатори: фентоламін, тропафен, празозин, доксазозин.
β-Адреноблокатори: анаприлін (пропранолол), метопролол, окспренолол (тразикор), атенолол.
α-, β -Адреноблокатори — карведилол.
α-Адреноблокатори — це засоби, які блокують α-адренорецептори.
Фентоламін справляє виражену а-адреноблокувальну дію. Він розширює периферійні кровоносні судини, покращує кровопостачання шкіри, слизових оболонок і м'язів, знижує AT, зумовлює тахікардію, підвищує моторику травного каналу.
Призначають препарат при порушеннях периферійного кровообігу (ендартеріїти, хвороба Рейно, спазм судин мозку), пролежнях, відмороженнях, для лікування трофічних виразок кінцівок, при феохромоцитомі (пухлини надниркових залоз). Препарат призначають внутрішньо.
Побічні явища:
тахікардія;
почервоніння, свербіння шкіри;
іноді нудота, блювання, лронос;
ортостатичний колапс (після ін'єкції необхідно полежати 1,5-2 год).
Для усунення таких явищ зменшують дозу або роблять перерви в прийманні препарату.
Празозин є селективним а-адреноблокатором. Основна дія препарату — зниження AT. Це пояснюється зниженням тонуса артеріальних судин і зменшенням роботи серця. Призначають внутрішньо для лікування гіпертонії за схемою: спочатку 0,5—І мг перед сном (слід полежати після приймання препарату протягом 6—8 год), а потім по 1 мг 3—4 рази на день.
Побічні явища:
головний біль;
безсоння;
нудота, блювання, пронос;
відчуття сухості в роті.
Протипоказаний вагітним, а також дітям до 12 років. Обережно призначають при захворюваннях нирок.
8.3.2. β-Адреноблокатори — це засоби, які блокують р-адрено-рецептори. їх поділяють за здатністю до вибіркової дії на β1 та β2-адренорецептори.
Анаприлін (пропранололу гідрохлорид, індерал, обзидан) блокує β1 і β2-адренорецептори (серця і судин), спричинює брадикардію і знижує роботу серця, його потребу в кисні, автоматизм, пригнічує атріовентрикулярну провідність. Загальний периферійний опір спочатку підвищується, а потім знижується, тобто виникає гіпотензивний ефект. Унаслідок блокади р2-адренорецепторів анаприлін підвищує тонус бронхів.
Застосовують анаприлін для лікування ішемічної хвороби серця, при порушеннях серцевого ритму (тахіаритміях, мерехтливій аритмії), гіпертонічній хворобі (початковій стадії в осіб віком до 40 років). Призначають внутрішньо за схемою. Починають з малих доз, а в разі відміни препарату дозу поступово зменшують (загроза синдрому відміни).
Для усунення порушень серцевого ритму і нападу стенокардії анаприлін вводять внутрішньовенно.
Побічні явища:
брадикардія;
серцева недостатність;
антріовентрикулярна блокада;
бронхоспазм;
диспепсичні явища;
погіршення перебігу цукрового діабету;
порушення функцій ЦНС (втомлюваність, порушення сну, судоми).
Протипоказаний препарат при брадикардії, антріовентрикулярній блокаді, цукровому діабеті, бронхіальній астмі, у період вагітності.
Окспренолол (тразикор) застосовують при стенокардії і порушеннях серцевого ритму (тахікардії, екстрасистолії). Переноситься хворими краще, оскільки меншою мірою спричинює бронхоспазм.
До селективних β-адреноблокаторів (діють переважно на β1-адренорецептори) відносять атенолол (тенормін, тенолол). Препарат справляє більш тривалу дію — 6-9 год. Застосовують 1 або 2 рази на день у таких випадках, що й анаприлін. Можна призначати хворим із бронхоспазмами.
Метопролол (вазокардин, корвітол) справляє дію, подібну до атенололу. Призначають при гіпертонії, стенокардії, аритмії, для профілактики повторних інфарктів міокарда. Призначають внутрішньо та внутрішньовенно.
Талінолол (корданум) виявляє дію, подібну до метопрололу; застосовують у таких самих випадках, що і попередній препарат. Призначають внутрішньо.
Побічні явища: відчуття жару, нудота, блювання.
Обережно призначають вагітним.
α-, β- Адреноблокатор карведилол крім антигіпертензивних має антиоксидантні властивості та справляє кардіотропний ефект.
Особливості роботи з адреноблокаторами:
α-адреноблокатори можуть зумовлювати ортостатичний колапс. Поради пацієнту: не можна вставати після введення препарату протягом 1,5—2 год;
при тривалому застосуванні анаприліну треба стежити за функцією серцевої системи, загальним станом пацієнта. При сильній брадикардії зменшують дозу;
анаприлін не можна приймати разом з транквілізаторами та нейролептиками;
для анаприліну характерним є синдром відміни. Чітко виконувати схему лікування. Поступово протягом 1 тиж знижувати дозу;
нагадати пацієнтові, що під час приймання анаприліну або тразикору знижується увага та швидкість реакції (водіям транспорту, операторам).
До засобів пресинаптичної дії належать:
Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.
Симпатолітики: октадин, резерпін, метиддофа.
Ефедрин — алкалоїд, що міститься в різних видах рослини Ephedra. Препарат ефедрину гідрохлорид сприяє виділенню з адренергічних нервів медіатора норадреналіну, який збуджує α-, β1-, β2-, адренорецептори, крім того безпосередньо стимулює адренорецептори. Ефедрин дає такі ефекти: стимулює серцеву діяльність, підвищує AT, усуває спазм бронхів, розширює зіниці, спричинює гіперглікемію. На відміну від адреналіну, в нього слабша дія, але більш тривала. Пресорна дія при повторному введенні зменшується, виникає тахіфілаксія. Препарат проникає через ГЕБ і справляє стимулювальну дію на ЦНС.
Призначають ефедрину гідрохлорид для підвищення AT, травмах, крововтратах, інфекційних хворобах, бронхіальній астмі, але-ргійних захворюваннях, отруєнні снодійними та наркотичними препаратами, анурезі. В офтальмології призначають для розширення зіниць. Приймають препарат внутрішньо (до іди), вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно.