41. Порівняти характеристики клімату Карпат та Криму.

Клімат Карпатських гір істотно відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій і формується в умовах вертикальної поясності. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, порівняно низькими температурами повітря і ґрунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотвірним чинником є рельєф — його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо. У цілому клімат Українських Карпат помірно континентальний, теплий, з циклонічними та антициклонічними вторгненнями атлантичного повітря. Пересічна річна температура повітря в Українських Карпатах становить +5...+7°С, а на найвищих гірських масивах — Чорногорі, Свидовці, Гринявських горах — до +4°С і менше. Навіть в умовах низькогір'я річні температури повітря не перевищують +7°С. На одних і тих самих висотах температура повітря над південно-західними схилами Карпат дещо вища, ніж над північно-східними. Пересічна річна кількість опадів у Карпатах коливається в межах 800-2000 мм і більше. Максимальна кількість опадів випадає влітку, мінімальна — взимку і напровесні. Значно підвищені масиви і високі вершини гір отримують понад 1500 мм опадів. Найбільше опадів в околиці с. Руська Мокра (2238 мм) в Закарпатті. Відносна вологість повітря в Карпатах висока, дні (у квітні-жовтні) з відносною вологістю нижчою від 30% тут бувають дуже рідко. Великий вплив на кількість опадів, їх розподіл за порами року мають циклони. Через гірські масиви протягом року проходять циклони з південного заходу на північний схід. Повітря, що його приносять циклони з південного заходу, підіймається по південно-західних (закарпатських) схилах гір, охолоджується і залишає там частину своєї вологи у вигляді дощу і снігу. Особливо активна циклонічна діяльність взимку. Циклони, що перевалили через гори, над Передкарпатським схилом уже зневоднені. На північно-східні схили Карпат волога переважно надходить з північного заходу і північного сходу. Бар'єрний ефект виявляється як на закарпатському, так і на передкарпатському схилах гір, але на закарпатських схилах цей ефект значно більший. У Карпатах часто бувають заметілі — понад 20 днів на рік. Найбільша їх інтенсивність на підвищених територіях карпатського середньогір'я. Карпатські гори посідають перше місце в Україні за кількістю грозових днів (понад 10 на рік). Найчастіше вони бувають на високогір'ях. Великої шкоди в горах завдають селі. У південно-східній і південній частинах гір трапляються зливові водно-щебеневі селі. В межах Во-додільно-Верховинського і Вулканічного гірських масивів формуються сніжно-дощові, водно-щебеневі і водно-дрібнобрилові селі. Карпати належать до найбільш лавинонебезпечного регіону України. Найчастіше лавини сходять у Чорногорі.

Клімат Кримських гір помірно континентальний. Південному берегу Криму, який є складовою частиною Кримських гір, властиві риси клімату північних субтропіків. Температура найхолоднішого місяця року змінюється від -3,8°С в горах до +1...+4°С на Південному березі Криму, найтеплішого — відповідно від +15,6 до +24°С. Річний радіаційний баланс в горах становить близько 1973 МДж/м кв, на Південному березі Криму — 2332-2488 МДж/м кв — найвищий показник в Україні. Кримські гори характеризуються значною кількістю опадів, які залежать від висоти, напрямів простягання гірських хребтів і міжгірних долин. Пересічна кількість опадів тут коливається від 900 до 1100 мм. У передгір'ях знижується до 500-600 мм, на Південному березі Криму — до 300-600 мм. На Південному березі Криму в холодну пору переважають опади у вигляді дощу. Сніг узимку випадає лише на значних висотах. У Кримських горах, особливо в південно-східній частині чорноморського узбережжя, бувають селі, а також зливові дощі, які спричинюють ерозію ґрунтів та інші негативні явища. Кримські гори — це регіон України з найінтенсивнішим випаданням граду (6-8 днів на рік). Узимку з високих, вкритих снігом, Кримських гір (яйли Ай-Петринська, Нікітська, Бабуган-яйла, Чатирдаг) сходять снігові лавини, ліквідація руйнівних наслідків яких вимагає значних коштів. У Кримських горах, найчастіше навесні і восени, дмуть сухі і теплі вітри — фени. їх тривалість невелика — від кількох годин до кількох діб. Фени спричинюють танення снігу, сходження снігових лавин. Для прибережних районів гір характерні бризові вітри. Гори відіграють провідну роль у формуванні водних ресурсів усього Криму — як поверхневих, так і підземних. Річки, що беруть початок у горах, впадають у Чорне і Азовське моря. Вони короткі, з нерівномірним стоком. Найбільші з них беруть початок з Головного пасма і несуть свої води у північно-західному, північному і частково північно-східному напрямах. Долини річок подекуди каньйоноподібні. Живлення річок Кримських гір переважно дощове. Частина річок живиться підземними і сніговими водами. З північних схилів течуть Чорна, Бельбек, Кача, Салгир; з південних — Учансу (мал.97), Дерекойка та ін. Деякі річки влітку пересихають. На річці Чорна споруджено Чорнорічинське, на річці Салгир — Сімферопольське водосховища, води яких використовують для потреб населення і господарства прилеглих вододефіцитних районів. Кримським горам властива висотна поясність. Це стосується багатьох компонентів природи — клімату, водних ресурсів і, особливо, ґрунтового покриву та рослинності. Висотна поясність гірського Криму має свою специфіку. Якщо, наприклад, у Карпатах вище від лісової зони поширені субальпійська та альпійська зони (полонини), то в нижчих Кримських горах лісовий пояс обривається на плоских слабохвилястих яйлах на висотах 750-1000 м і 1200-1450 м степовим поясом. Тут ніби порушується висотна поясність: степовий пояс розміщується не нижче, а вище від лісової смуги. Це явище типове тільки для Кримських гір. Пояснюється воно тим, що на плоских яйлах, сформованих з вапнякових порід, дуже розвинутий карст. У карстові порожнини стікають дощові води, яких тут випадає вдвічі-втричі більше, ніж у передгірних регіонах. Тому вологість ґрунту, яка є важливим ґрунтотвірним чинником, тут приблизно така сама, як і в лісовій і лісостеповій смугах, що лежать нижче. Ґрунтовий покрив Кримських гір різноманітний і підпорядкований висотній поясності. В передгір'ї переважають чорноземи, що сформувалися на карбонатних породах, дерново-карбонатні, коричневі ґрунти. У гірсько-лісовій зоні — буроземи, на яйлах — гірсько-лучні чорноземоподібні і гірські чорноземи. У горах, особливо в менш освоєних у сільськогосподарському відношенні середньогірних районах, порівняно добре збереглася природна, переважно лісова рослинність. Це пояснюється суворим регулюванням вирубок лісів і проведенням широкомасштабних природоохоронних заходів. Частка площі природоохоронного фонду тут становить близько 10% усієї території Кримських гір — найвищий показник природно-географічних зон і гірських країн нашої держави. Велику площу Кримських гір займають ліси (97% площі лісових масивів усього Криму). Ліси поширені в усіх районах середньогір'я і низькогір'я Криму. У горах Криму переважають дубові ліси (діброви), на які припадає майже дві третини всіх лісових масивів; близько третини лісової площі зайнято буком і сосною. Значно поширені також граб, глід, тис ягідний, ліщина, шипшина, терен та ін. Гірський Крим є важливим районом вирощування і заготівлі лікарських рослин. На передгір'ях і яйлах росте лучно-степова рослинність, у нижній сухій частині Південного берега Криму — переважно ксерофітна (посухостійка), вічнозелена садово-паркова (кипарис, магнолія, мирт, лавр, дрік та ін.) рослинність, низькорослі ліси (мал. 98, 99). Ліси виконують різнопланові функції — рекреаційні, природозахисні та ін.