Міністерство освіти і науки України

Харківський машинобудівний коледж

Методичні вказівки для практичних робіт

з дисципліни «Виготовлення зварних конструкцій»

для студентів спеціальності 5.05050401

«Зварювальне виробництво»

Розглянуто та узгоджено на засіданні циклової комісії

“Електротехніки, електроніки та зварювального виробництва ”.

Протокол №__від “____” _______2013р.

Голова циклової комісії.______О.О. Крачонок

Харків 2013

Практична робота № 1,2

Тема Розробка технологічного розкрою.

Мета: - навчитися розраховувати масу деталей і заготовок" :

- вміти визначити ефективність розкрою;

- набути вміння розробляти карту розкрою заготівок;

Контрольні питання

1.Охарактеризуйте індивідуальний, груповий і змішаний види контролю?

2.Як визначити норму витрат металу на деталь, коефіцієнт розкрою?

З Від чого залежать розміри припуску на деталі з чого вони складаються?

4.Чим визначається ефективність розкрою?

Завдання

1. визначити масу вихідного прокату для виготовлення даної заготівки (вихідні дані - таблиця 1) - Qл, кг;

2. визначити масу заготівки - 0%, кг;

3. скласти два варіанта розкрою для заданої заготівки; вибрати ефективний;

Ефективність розкрою визначають за кількістю одержаних заготівок. Для виявлення вигідного розкрою необхідно підбирати різні варіанти розташування заготівок.

4. розрахувати норму витрат металу - Р, кг;

5. розрахувати коефіцієнт розкрою - Кр;

6. визначити розміри і чисту масу деталі;

7. визначити розмір і масу відходів, які можливо використовувати;

8. розрахувати коефіцієнт використання металу - Кв;

9. виконати і заповнити карту розкрою;

10 зробити висновки

Методичні рекомендації

Складаючи карту технологічного розкрою заготовок деталей на вибір, треба керуватися таким:

Розкрій повинен бути технічно доцільним і здійсненним, тобто враховував наявність технологічного обладнання, технічні можливості, мінімальні витрати на його виконання і т.п.

розкрій треба виконувати, виходячи з комплексності заготовок на вибір;

при розкрої слід одержувати мінімальні відходи і мати можливість використання їх для виготовлення інших деталей. Найбільш раціональним треба вважати розкрій, який забезпечує виготовлення заготовок деталей при обумовленості їх серійності з мінімальними витратами металопрокату, часу, засобів і пращ, тобто з мінімальною собівартістю.

Маса вихідного матеріалу Q кг визначаємо по формулі

Q=

де Vоб'єм вихідного матеріалу, м³,

для круглого переткну V = 0,78d ² хb

квадрата V = а ² b

кільцевого перетину V = 0,78(D² – d²)х b

прямокутного перетину V = а хb х с

де b- товщина матеріалу, мм;

а- ширина матеріалу, мм;

с- довжина листа, полоси, заготовки, мм;

D, d- зовнішній і внутрішній діаметри кільця, мм;

y- питома вага, г/м³ ( для сталі приймаємо 7,85 г/см³;

для алюмінію - 2,7 г/см³, для титана- 4,5г/см³

Маса заготовки (деталі), кг:

норма витрат металу на деталь, кг:

де nд - кількість деталей з листа, полоси, труби, шт.

В норму витрат на деталь входять чиста маса (чи розмір) деталі за кресленням і всі витрати нормованого металу, зв'язані з безпосереднім виготовленням деталі: допуски на обробку, втрати при різанні, відходи в процесі розкрою та ін. Чиста маса - маса деталі в остаточно обробленому вигляді - приводиться в кресленні.

Коефіцієнт розкрою являє собою відношення суми мас заготовок розкрою до маси розкраюваного листа, полоси і т.п.:

Коефіцієнт використання металу Кр - це відношення суми чистих мас деталей розкрою до маси матеріалу, витраченого на його виготовлення (див. приклад карти індивідуального розкрою заготовок з листового прокату, мал.1). Як корисні відходи з маси листа знімаються полоси шириною 60-100мм і більше. Відходи заштриховано.

З листа розміром 3*710* 1420мм необхідно вирізати прямокутну заготовку розміром 13їх 161мм. Загальна кількість заготовок при наданому розкрої дорівнює 44.

dзаг=

Маса листа:

Qл=

Коефіцієнт розкрою:

Kp=

Невикористані відходи – 36 х 1388мм Використані (корисні) відходи 132 х 710мм Загальна маса відходів - 1,215кг

Корисні відходи знімаються з маси листа, при цьому маса заготовки дорівнює 0,512кг.

Література

1. Анурьев В.И. Справочник конструктора машиностроителя ВЗТ.Т1 -

2. Г.О. Кривов., К.О. Зворикін «Виробництво зварних конструкцій»

Практична робота №3,4

Тема: Характеристика заданої зварної конструкції і вибір марки сталі

Мета: - вміти характеризувати зварну конструкцію, обґрунтувати вибір марки сталі для її виготовлення.

-набути вміння розчленовувати зварну конструкцію на технологічні вузли.

Контрольні питання

1. Що таке технологічність зварної конструкції ?

2. Як класифікуються зварні конструкції ?

3. Охарактеризуйте поняття "Зварюваємість".

Завдання

1. Згідно карти завдань охарактеризувати задану зварну конструкцію.

2. Вибрати марку відповідного матеріалу.

3. Оцінити її технологічність.

Методичні рекомендації

1. Надати характеристику заданої зварної конструкції.

В характеристиці необхідно вказати тип конструкції (балочна, рамна, циліндрична, корпусна.), призначення, конструктивні особливості, ступінь відповідальності і вимоги до конструкції.

Дати оцінку технологічності зварної конструкції. Провести розчленовування її на технологічні вузли.

2. Надати ескіз заданої конструкції (вказати позиції деталей, визначити місця зварювання, габаритні та установочні розміри).

3. Провести вибір і обґрунтування марки сталі.

При виборі марки сталі для заданої зварної конструкції необхідно керуватися слідуючими основними вимогами:

- забезпечення необхідної міцності і жорсткості при найменших витратах на виготовлення за рахунком максимальної економії металу, гарантована умова хорошої зварюваємості;

- забезпечення надійної експлуатації конструкції при заданих навантаженнях і умовах роботи (нормальна, змінна чи висока температура, агресивне середовище та інше.) Обґрунтував використання марки сталі, вказати хімічний склад і механічні властивості у формі таблиці 3.1 та 3.2

Таблиця 1 - механічні властивості сталі по ГОСТ...,

у відсотках,%

Марка сталі	Вміст елементів
	С	Si	Mn	Cr	Mo	Ni	P	S

Таблиця 2 - Механічні властивості сталі по ГОСТ....

Марка сталі	Тимчасовий опір розриву, МПа	Межа текучості, МПа	Відносне подовження 5,%	Відносне звуження \|/, %	Ударна в'язкість à, Дж/см2

Оцінка зварюваємості сталі проводиться по повному еквіваленту вуглецю

Се %, який враховує вплив на зварюваність хімічного складу сталі і товщини

Сє = Сх.( 1+0,005*S ),

Де Сх. - хімічний еквівалент вуглецю, у відсотках

Хімічний еквівалент вуглецю Сх, %, визначається за формулою

Сх = С + 1/9*(Mn + Сr) + 1/18*Nі + 1/13*Mо

Визначення відношення сталі до зварюємості виконується за допомогою таблиці 1

Таблиця 3– Визначення відношення сталі до зварюємості

Відношення до зварюємості	Зміні еквіваленту вуглецю
Сталі, які гарно зварюються Сталі, які задовільно зварюються Сталі, які обмежено зварюються Сталі, які погано зварюються	Нижче 0,25 0,25 – 0,35 0,35 – 0,45 Більше 0,45

Якщо С_е ‹ 0,45 сталь не потребує підігріву перед зварюванням, а якщо С_е › 0,45 сталь зварюється з підігрівом.

Температура підігріву Т_під, ⁰С, розраховується за формулою

Т_під = 350 (4)