
- •1.Педагогыка як наука про навчання.Предмет і завдання
- •2.Стадії розвитку педагогіки:народна духовна світська
- •3.Джерела розвитку педагогіки
- •4) Система педагогічних наук,взаємозв’язок педагогіки з філософією, етнопедагогікою, психологією та іншими науками.
- •5) Основні педагогічні категорії
- •6) Система освіти України, її структура
- •7) Сутнісь науково-педагогічного дослідження. Фунтаментальні та прикладні дослідження.
- •8) Методи педагогічних досліджень.
- •9. Етапи педагогічного дослідження
- •10. Людина як індивід, особистість…..
- •11. Процес розвитку і формування особистості
- •12. Основні чинники формування особистості
- •13.Роль виховання у розвитку особистості.
- •14.Закони і закономірності навчання
- •15.Розкрийте сутність понять «принципи навчання» та «правила навчання».Визначте сутність основних принципів навчання.
- •16.Дидактика як галузь педагогіки:предмет і завдання дидактики,основні категорії.
- •17.Поняття і сутність змісту освіти
- •18.Розкрийте наукові основи змісту освіти.Схарактеризуйте завдання удосконалення змісту освіти стосовно вимог Національної доктрини розвитку освіти України
- •19.Державні стандарти загальноосвітньо підготовки учнів
- •20.Процес навчання;сутність, компоненти, рушійні сили, функції
- •21. Метод і прийом навчання
- •22.Характеристика засобів навчання
- •23.Характеристика навчальних програм загальносвітньї школи
- •24. Методи навчання за джерелами знань
- •25Класифікація методів навчання за характером інформаціональної інформацїї
- •26 Вопрос и 27 тут вместе. Класифікація методів навчання
- •28Класифікація уроків за дидактичною метою Основні типи уроків та їхня структура.
- •Урок засвоєння нових знань.
- •Урок формування умінь і навичок.
- •Урок застосування знань, умінь і навичок.
- •Методи навчання за характером пізнавальної діяльності
- •29. Понняття нестандартного уроку.
- •30. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів
- •32. Перевірка знань умінь і навичок учнів
- •33.Рівні навчальних досягнень учнів.
- •IV. Високий рівень
- •35. Місце і роль учителя у соціально економічному розвитку
- •36. Мета та завдання виховання на різних етапах розвитку суспільства
- •45 Поняття про дитячий колектив, його ознаки, функції, структура і типи.
- •46. Основні напрями виховання:
- •48.Наукові основи управління загальноосвітнім навчальним закладом
- •50.Мета і зміст методичної роботи в школі, її напрями
- •51.Основні форми методичної роботи в школі
- •52. Атестація
- •57) Педагогічна спадщина к. Ушинського та його послыдовники
- •58) Педагогічна спадщина в. О. Сухомлинського
- •59) Стадії розвитку колективу за Макаренком
- •60)Педагогічна система я.А. Коменського
10. Людина як індивід, особистість…..
Психологія особистості – галузь психологічних знань, яка займається вивченням психічних властивостей людини як цілісного утворення, як певної системи психічних якостей, що має відповідну структуру, внутрішні зв’язки, характеризується індивідуальністю та взаємопов’язана з навколишнім природним і соціальним середовищем.
Поняття “особистість” багатопланове, і особистість є предметом вивчення багатьох наук. Кожна вивчає особистість лише в своєму специфічному аспекті.
Для психологічного аналізу особистості потрібно чітко розмежувати поняття: “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
Найбільш загальним (філософське визначення) є поняття “людина”.
Людина – біосоціальна істота, яка володіє членороздільною мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять і т. д.), здатна створювати знаряддя праці та використовувати їх в процесі суспільної праці.
Індивід – біологічний організм, носій загальних спадкових якостей біологічного виду людина. Представник людського роду – homo sapiens.
Будь-яка людина – індивід, незалежно від рівня її фізичного і психічного здоров’я. Індивідами ми народжуємося.
Особистість – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо.
Особистість – ступінь привласнення людиною соціальної сутності.
Особистість – соціальний індивід.
Таким чином, особистість — соціальна якість індивіда, що не може виникнути поза суспільством. При цьому процес становлення людини як особистості в результаті включеності її в різні спільності називають соціалізацією особистості.
Соціалізація здійснюється в соціальних групах, в які людина послідовно включена протягом життя. Вплив на людину соціального оточення через соціальні групи опосередковується психологічними властивостями людини – типом нервової діяльності, задатками, в подальшому темпераментом, здібностями, характером, ціннісними орієнтаціями. Саме через взаємодію цих начал – психофізіологічного, природного та соціального – формується особистість.
В суспільстві сформовані певні канали, важелі соціалізації. Це виховання, навчання через заклади освіти, це заклади культури, засоби масової інформації, сім’я, література, мистецтво, комп’ютерні мережі Інтернет та ін.
Індивідуальність – неповторне співвідношення особистих рис та особливостей людини (характер, темперамент, здібності, особливості протікання психічних процесів, сукупність почуттів тощо), що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність – особлива і несхожа на інших людина в повноті її фізичних та духовних якостей.
У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном "особистість".
У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість - це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.
Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких іменують особинами, називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Homo sapiens (людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.
Кожна людина як одинична природна істота - це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї та в суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички, захоплення. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються у неї з іншими людьми: яке місце посідає серед ровесників, чи має авторитет, прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні, що за групи, членом яких вона є тощо. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася.
Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не "випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Так, психологічне дослідження карликів показало, що, крім маленького зросту, їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у своєму суспільстві, "країні ліліпутів".
Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі властивості. Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і клопіткої свідомої праці, їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і багатство особистості зумовлені ЇЇ зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "Я".
Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей, яка властива лише їй і утворює їїіндивідуальність. Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, пам'яті, мислення, фантазії, у здібностях тощо. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковим поєднанням психологічних особливостей. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних виявляється яскраво, інших - малопомітно.
Індивідуальність може заявити про себе в інтелектуальній, емоційній, вольовій сфері чи одразу в усіх сферах психічної діяльності. Оригінальність інтелекту, наприклад, розкривається в здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях засвоєння інформації, тобто в умінні ставити і вирішувати проблеми. Своєрідність почуттів полягає в надмірному розвитку одного з них (інтелектуального чи морального), у силі волі, надзвичайній мужності або витримці. Оригінальність може виявитися у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, яке надає особливого колориту її поведінці та діям. Прикладом є кожний з нас, такий не схожий на інших. Навіть одно яйцеві близнюки відрізняються характерами, почуттями, смаками, способами реагування.
Поняття "особистість" та "індивідуальність" не тотожні, але тісно взаємопов'язані. Багато особливостей людини (пам'ять, мислення, звички тощо) є якостями її індивідуальності, а не характеристиками особистості, оскільки вони не важливі для тих груп, членом яких є індивід. Особистісні лише індивідуальні якості, важливі в системі між-особистісних стосунків групи, в якій перебуває конкретна людина як особистість. Наприклад, сміливість і рішучість як риси індивідуальності юнака не були характеристиками його особистості доти, доки він не виявив їх, захищаючи дівчину від хуліганів.