50.Мета і зміст методичної роботи в школі, її напрями

Мета методичної роботи школи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності; організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів, запровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес.

Завдання методичної роботи школи:1. Мотивація вчителів до інноваційної діяльності та її науково-інформаційна і методична підтримка.2. Надання професійної допомоги вчителю для подолання труднощів запровадження нових технологій у викладанні предметів.3. Удосконалення педагогічної майстерності педагога, формування індивідуальної навчально-педагогічної системи, орієнтованої на розвиток і соціалізацію особистості учня. 

Напрями методичної роботи:1. Підвищення соціально-психологічної культури педкадрів.2. Удосконалення педагогічної майстерності учителів.3. Сприяння в опануванні світової, національної, мовної та побутової культури.4. Розвиток спеціальних умінь і навичок. 

Методична робота у нашій школі базується на таких принципах:1. Педагогічна співпраця адміністрації з педагогами.2. Робота в режимі довіри, доброзичливості.3. Творча атмосфера, стимулювання творчої активності.4. Принцип допоміжно-регулювального контролю.5. Надання учителю права вибору.6. Системність методичних заходів.7. Систематична допомога.8. Випереджальний характер методичної роботи.

Значення методичної роботи для підвищення рівня педагогічної майстерності вчителя.

Основні завдання методичної роботи випливають із Закону України "Про освіту" (Ю99), Положення про методичну роботу та інших документів, які стосуються проблем розбудови вітчизняної освіти. Учительська професія - одна із тих професій, які вимагають постійного удосконалення. Адже об'єктом, на який спрямовуються зусилля педагога, є підростаюча людина, яка як системне утворення за своєю складністю перевершує будь-який механізм, будь-коли створений людськими руками. Швидкий розвиток науки, поява новітніх виробничих технологій, нові вимоги до фахівця будь-якої галузі виробництва формують те соціальне замовлення суспільства освіті, яке вимагає нових підходів до процесів навчання, виховання та розвитку особистості. Щоб відповідати цим вимогам, кожному педагогу необхідно постійно удосконалювати свою педагогічну майстерність, збагачувати свій методичний арсенал. Дві обставини засвідчують ускладнений характер методичної роботи у загальноосвітньому закладі. Перша з них пов'язана з тим, що кожний вихованець є неповторною відкритою системою, яка потребує від учителя особистісно-орієнтованих підходів. Друга стосується індивідуальної творчості кожного педагога, потреба в якій випливає знову ж таки із системно неповторної організації його особистості.

Таким чином, основним завданням методичної роботи є допомога вчителю у створенні індивідуальної творчої лабораторії, в якій би він міг вивчати та впроваджувати у власну педагогічну практику досягнення передового педагогічного досвіду, педагогічної та суміжних із нею наук, проводити власні експериментальні дослідження, на основі яких вибудовувати індивідуальний творчий стиль, що дозволяло б йому бути на висоті поставлених перед ним освітніх завдань.

З появою в Україні акмеологічних шкіл виникає необхідність у формуванні нового типу педагога, який покликаний бути фахівцем з розвитку дитини засобами предметного навчання, корекційно-розвиваючих технологій та технологій розвитку обдарованості й творчості. Він повинен знати і вміло використовувати акмеологічні закономірності досягнення вершин не лише у розвитку підростаючої людини з позицій цілісності її внутрішнього світу, а й акмеологічні технології саморозвитку на шляху професійного самовдосконалення. За таких умов адміністрація освітнього закладу, вчитель та учень у творчому співробітництві покликані забезпечити одне одному успіх власної самореалізації.

Зміст та форми методичної роботи у загальноосвітньому закладі.

Змістова спрямованість методичної роботи визначається такими основними напрямами:

1. Зміцнення методологічних основ професійної діяльності педагога за рахунок:

а) вивчення важливих положень філософії сучасної освіти, що передбачає освоєння: філософських підвалин педагогіки гармонійної цілісності; філософії освіти, заснованої на визнанні пріоритетного значення ідей педоцентризму, релятивізму і плюралізму; сучасної філософії освіти, заснованої на ідеї поєднання досягнень холістського та індивідуально-плюралістичного напрямів освіти; філософських основ автентичної педагогіки; філософії нестабільності лауреата Нобелівської премії І. Пригожина; філософських основ діалогової взаємодії основних суб'єктів освіти (школа діалогу культур); системи філософських принципів субстанціональної єдності та діалогової згоди як мінімальної базової основи сучасної освіти; сучасних філософсько-методологічних засад вирішення проблем співвідношення традиційно-інформаційної та інноваційно-творчої функцій освіти, формування всебічно розвинутої людини сучасної епохи, розвитку її духовності;

б) ознайомлення з досягненням акмеологічної та суміжних із нею наук (педагогіки, психології, психотерапевтики, суте етології, сугестопедії, фізіології, генетики та ін.) для розкриття внутрішніх резервних комплексів особистості як вихованця, так і самого вчителя з метою найповнішої самоактуалізації та досягнення на цій основі вершинних здобутків у руслі автентичної спрямованості обох.

2. Ознайомлення з новітніми освітніми технологіями, методиками, стратегіями, тактиками, методами, прийомами педагогічної діяльності з метою поліпшення якості педагогічного процесу у визначених рамками особистої професійної діяльності.

3. Використання здобутків української національної школи та культури для формування духовного світу патріота і громадянина Української держави.

4. Оволодіння науково-дослідними навичками, які б забезпечували не лише засвоєння напрацьованого іншими вчителями передового педагогічного досвіду, а й формування власного творчого почерку в педагогічній діяльності.

5. Систематичне інформування про нові нормативні державні документи та інструктивно-методичні матеріали, які стосуються педагогічної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах.

6. Освоєння методики вивчення ускладнених програмових тем навчальних предметів із відвідуванням відкритих уроків та знайомством із творчою лабораторією колег.

Якість, результати навчально-виховного процесу шко­ли залежать передусім від учителя, його теоретичної підго­товки, педагогічної та методичної майстерності.

Підвищенню фахової підготовки педагогічних кадрів у школах сприяє спеціальна методична робота, яка збагачує їх педагогічними знахідками, дає змогу молодим учите­лям оволодівати педагогічною майстерністю, підтримує в педагогічному колективі дух творчості, прагнення до по­шуку. Методична робота спонукає вчителя до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації, ознайом­лення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик їх викладання, вивчення і впровадження передо­вого педагогічного досвіду, вдосконалення навичок само­освітньої роботи. Вона забезпечує надання вчителю квалі­фікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

У сучасній школі методична робота здійснюється за та­кими напрямами:

1. поглиблення філософсько-педагогічних знань, спря­мованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії, методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення на­уково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання;

2. вивчення діалектики і принципів розвитку україн­ської національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки,  науки,  культури; вивчення теорії та досягнень науки з викладання предме­тів, володіння сучасними науковими методами; вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей;

3. освоєння методики викладання додаткових предме­тів; випереджувальний розгляд питань методики вивчен­ня складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків,  використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

4. освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів, формування у них наукового світогляду з урахуванням вимог етнопедагогіки;

5. систематичне інформування про нові методичні ре­комендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних держав­них нормативних документів;

6. упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із звер­ненням особливої уваги на використання в діяльності педаго­гічних колективів зразків національної культури і традицій.

Згідно з Указом Президента України «Про всеукраїн­ський конкурс «Учитель року», відповідним Положенням, його завданнями є: піднесення ролі вчителя у суспільстві і підвищення престижності цієї професії; привернення уваги громадськості, органів влади до проблем освіти; сприяння творчим педагогічним пошукам, удоско­налення фахової майстерності вчителя; поширення передового педагогічного досвіду: забезпечення незалежної експертної оцінки педаго­гічної діяльності.

Всеукраїнський конкурс «Учитель року» охоплює ра­йонний, міський (грудень), обласний (січень-лютий), все­український (квітень) тури. Для участі в ньому претендент подає районному (міському) оргкомітету відповідно заяву та опис власного досвіду, що розкриває оригінальність пе­дагогічних ідей, методів, технологій, аналіз результатів праці. Переможцям всеукраїнського туру конкурсу при­своюють звання «Заслужений учитель України». Ним стає один учитель з певного фаху на всю країну.

Рішенням регіональних оргкомітетів можуть бути при­суджені дипломи «Переможець конкурсу «Учитель року» району (міста)», «Переможець конкурсу «Учитель року» об­ласті». Місцеві органи влади можуть встановити для пере­можців конкурсу грошові премії. Аналогічно можуть бути відзначені лауреати регіональних фахових конкурсів «Учи­тель року» (учителів, які зайняли II та III призові місця).