- •Цивільне право як приватне право.
- •Предмет цивільного права.
- •Принципи цивільного права.
- •Функції і система цивільного права.
- •Поняття цивільного законодавства.
- •Акти цивільного законодавства. Конституція – основа цивільного законодавства.
- •Цивільний кодекс України 2003р., його структура.
- •Співвідношення закону і договору.
- •Міжнародні договори і акти цивільного законодавства України.
- •Дія актів цивільного законодавства у часі, у просторі і по колу осіб.
- •Аналогія закону і права.
- •Поняття та елементи цивільного правовідношення.
- •Підстави виникнення цивільних прав і обов’язків.
- •Поняття захисту цивільних прав та інтересів.
- •Захист цивільних прав та інтересів іншими юрисдикційними органами.
- •Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
- •Відшкодування моральної шкоди.
- •Визнання незаконним акту органу державної влади, органу влади арк та органу місцевого самоврядування.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи та її обсяг.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи, її зміст та види. Емансипація.
- •Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та її наслідки.
- •Визнання фізичної особи недієздатною та її наслідки.
- •Опіка та піклування.
- •Право фізичної особи на здійснення підприємницкої діяльності.
- •Цивільно-правова відповідальність фізичної особи – підприємця.
- •Банкрутство фізичної особи – підприємця.
- •Поняття та ознаки юридичної особи.
- •Види юридичної особи.
- •Організаційно-правові форми юридичної особи.
- •Установчі документи юридичної особи та їх зміст.
- •Створення та державна реєстрація юридичної особи.
- •Правоздатність юридичної особи.
- •Дієздатність юридичної особи. Органи управління юридичної особи.
- •Припинення юридичної особи.
- •Юридичні особи приватного права та юридичні особи публичного права.
- •Підприємницькі товариства, їх види.
- •Поняття виробничого кооперативу.
- •Правові форми участі юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах.
- •Органи та представники юридичних осіб публічного права.
- •Відповідальність юридичних осіб публічного права.
- •Поняття та види об’єктів цивільних прав.
- •Речі як об’єкти цивільних прав та їх класифікація. Майно. Цілісний майновий комплекс. Гроші та цінні папери як об’єкти цивільних прав.
- •Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав. Результат творчої діяльності, інформація, особисті немайнові блага фізичної особи.
- •Поняття правочину. Місце правочинів в системі юридичних фактів.
- •Умови дійсності правочинів. Презумпція правомірності правочину.
- •Форми правочину. Державна реєстрація окремих правочинів.
- •Місце вчинення правочину.
- •Відмова від правочину.
- •Поняття та види недійсності правочину. Правові наслідки визнання правочину недійсним.
- •Поняття та підстави представництва. Випадки можливої реалізації суб’єктивних прав.
- •Правові наслідки вчинення правочину представником.
- •Передоручення. Вчинення правочинів з перевищенням повноважень.
- •Представництво за законом.
- •Представництво за довіреністю. Поняття, форми та строк довіреності.
- •Комерційне представництво.
- •Поняття строку та терміну, їх класифікація.
- •Поняття позовної давності, її застосування. Види позовної давності.
- •Поняття особистих немайнових прав, їх класифікація.
- •Особисті немайнові права фізичної особи та їх види.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •Захист особистих немайнових прав.
- •Захист честі, гідності та ділової репутації.
Питання до екзамену по курсу “Цивільне право” (загальна частина)
Цивільне право як приватне право.
Однією з галузей права України є цивільне право, яке належить до приватного. Поділ правових галузей на галузі публічного і приватного права започатковано ще римськими юристами. Відтоді на ньому базується наукова, законодавча та практична оцінка правових явищ. Ще з часів римського права існує проблема дуалізму права, тобто необхідність його поділу на публічне і приватне.
В УРСР на практиці така класифікація не застосовувалась. Нині ця проблема знову є актуальною.
Сучасна система права України теж виходить із поділу права на приватне і публічне, поклавши в основу такого поділу зміст інтересу.
Там, де відносини ґрунтуються на владно-розпорядчих засадах, йдеться про загальний, публічний, а не приватний інтерес. Публічний правопорядок необхідний будь-якій фізичній особі для того, щоб вона могла реалізовувати гарантовані їй Конституцією права та свободи, здійснювати свою приватну життєдіяльність відповідно до власних інтересів.
Таким чином, публічне право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що побудовані на засадах влади і підпорядкування їх учасників владним інституціям, і пов'язані з державними або суспільними інтересами.
Приватне право - сукупність правових норм, що за допомогою диспозитивного методу забезпечують і регулюють захист відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій незалежності їх учасників.
Цивільне право як приватне право (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Є різні пояснення виникнення такого поділу. Головне - відшукати найобґрунтованіші підходи до визначення суті галузей публічного і приватного права. Враховуючи розвиток юридичної науки, законодавства, можна дійти висновку, що в основі такої класифікації лежить вчення про предмет і метод галузей права.
Предметом правового регулювання є коло суспільних відносин, які регулюються нормами тієї чи іншої галузі права. Під методом розуміється сукупність способів та заходів, за допомогою яких законодавець впливає на формування поведінки суб´єктів-учасників певних суспільних відносин.
Цивільне право як галузь приватного права регулює майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності та особисті немайнові відносини, що передбачені цивільним законодавством.
Суб´єктами цивільного права можуть виступати громадяни (фізичні особи); юридичні особи, інколи держава та територіальні чи регіональні громади. Формулюючи права та обов´язки учасників цивільних правовідносин, законодавець ґрунтується на тому, що всі вони діють на засадах юридичної рівності, майнової незалежності, вільного волевиявлення.
Поділяючи правові галузі на галузі публічного і приватного права, необхідно зважати на відносну умовність такого поділу. На практиці зазвичай відбувається взаємопереплетіння тих чи інших суспільних відносин, що потребує не тільки застосування норм різних галузей права для їх регулювання, а й використання різних способів впливу на учасників цих відносин.
Так, державні органи і органи місцевого самоврядування, діяльність яких регулюється публічним правом, зазвичай виступають учасниками цивільно-правових відносин.
Мають місце і випадки, коли для регулювання приватних відносин застосовуються публічно-правові норми. Зазвичай це трапляється у сфері відносин оренди земельних ділянок, найму житлових приміщень, поставки тощо. Встановлення податків також є одним із засобів застосування норм публічного права в приватних відносинах.
В Україні поступово створюються такі засади правового регулювання громадського життя, що дають можливість розвиватися приватним відносинам, але не на шкоду суспільному добробуту. Принцип такого регулювання закріплено в ч. З ст. 13 Конституції України, де зазначено: «Власність зобов´язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». Для подальшого розвитку правової системи України є важливим не протиставлення приватного й публічного права, а їх поєднання та узгодження. Вирішальна роль при цьому відводиться цивільному праву як галузі приватного права.