38. Соціальна система управління

Соціальне управління — це управління, здійснюване у людському суспільстві, людьми стосовно людей. І суб'єкт, і об'єкт управління представлені тут людиною.

Отже, в управлінських системах, які функціонують у соціальному середовищі, головним і провідним є людський фактор.Соціальні системи володіють специфічними ознаками. Насамперед, кожна з них прагне досягнути певної мети. Люди об'єднуються в різного роду організації, суспільства, класи, соціальні групи та іншого роду системи, яким обов'язково притаманні певні загальні цілі.

Між поняттями "мета" та "інтерес" існує тісний зв'язок. "Де нема спільності інтересів, там не може бути єдності цілей", – підкреслював Ф. Енгельс". Отже, однією з основних ознак соціальних систем є їх цілеспрямованість.

Існування та розвиток соціальних систем немислимі поза інтенсивного обміну інформацією між системою в цілому та середовищем, між елементами всередині системи та кожного з них із середовищем. Тим самим забезпечується зв'язок суб'єктів та ооєктів управління. Ознака інформаційності також характерна для соціальних систем.

Кожна соціальна система управління (як і всяка інша система управління – біологічна, технічна) складається з двох самостійних, але взаємопов'язаних підсистем: управляючої (тобто тієї, яка управляє) та керованої (тієї, якою управляють), або суб'єкта управління та ооєкта управління. До керованої підсистеми відносяться всі елементи, що забезпечують безпосередній процес створення матеріальних і духовних благ або надання послуг.

До управляючої підсистеми відносяться всі елементи, які забезпечують процес управління, тобто процес цілеспрямованого впливу на колективи людей, які зайняті в керованій системі.

39. Організаційні відносини

Організаційні відносини включають внутрішні і зовнішні зв'язки – комунікації, які розглядаються як процес і, як явище.

Комунікаційний процес в організації або групі реалізується через наступні функції: - інформативну – передачу істинних або помилкових відомостей, що відіграють роль при прийнятті рішень; - мотиваційну – спонукання працівників до виконання і поліпшення роботи; - контрольну - відстеження поведінки працівників різними способами; - експресивну – сприяння емоційному вираженню почуттів, хвилювань і відношення до подій, задоволення соціальних потреб.

Предмет теорії організації – організаційні відносини, тобто. зв'язки та взаємодія між різноманітних цілісними утвореннями та його структурним що становить, і навіть процеси та дії організуючою і дезорганізуючої спрямованості.

Розмаїття видів організаційних відносин досить наочно розкривається через запроваджені А.А. Богдановим регулюючі механізми:

кон'югації (з'єднання елементів і комплексів між собою);

інгресії («входження», освіту зв'язувальної проміжної ланки між різнорідними ланками для формування нової цілісності);

дезігресії («входження», освіту нейтралізуючого, руйнівної ланки у процесі дезорганізації певної цілісності);

ланцюгової зв'язку (об'єднання у вигляді загальних ланок);

добору, і добору, стихійно регулюючих заходів;

бирегуляции (зворотний зв'язок), эгрессии і дигрессии (централистский і скелетний способи формування комплексів).

Отже, теорія організація є теорія організаційних відносин.