
- •8. Політичні погляди Цицерона
- •9. Політичні погляди Августина Блаженного та Фомиа Аквінського
- •10 Н. Макіавеллі як оновоположник науки про політику
- •11. Класичний лібералізм ( б. Констан, і. Бентам )
- •12.Дж. Локк як оновоположник теоретичної системи класичного лібералізму.
- •13.Т.Гоббс про виникнення та суть держави
- •14. Ш. Монтеск’є про форми держави та розподіл влади.
- •15.Політичні погляди ж-ж.Руссо.
- •16.Політичні погляди представників раннього утопічного соціалізму(т.Мор,т.Кампанелла)
- •17.Вчення Гегеля про державу.
- •18.Політичні погляди представників критичного утопічного соціалізму(а.Сен-Сімон, ш.Фур’є, р.Оуен)
- •20. Створення к.Марксом і ф.Енгельсом класової теорії політики.
- •21. Розвиток в.І. Леніним марксистської теорії політики.
- •45.Поняття форми держави.
- •53. Проблеми утвердження демократії в Україні
- •54. Поняття громадянського суспільства та його головні інститути
- •55. Проблеми становлення громадського суспільства в Україні
- •56. Сутність правової держави, її основні принципи та характерні риси
- •57. Взаємозв'язок громадянського суспільства та правової держави
- •58. Основні напрямки розвитку політичної системи незалежної України
- •59. Сутність, генезис та функції політичних партій.
- •60.Класифікація політичних партій.
- •61.Поняття партійної системи. Класифікація партійних систем.
- •62.Пол.Партії та партійна система в суч.Україні
- •64.Поняття та типологія груп інтересів.
- •65. Основні типи сучасних виборчих систем.
- •66. Особа як суб’єкт політики. Політична соціалізація особи.
- •72.Сутність, структура та функції політичної культури
- •75. Політика і мораль
- •78.Проблеми політичної модернізації
- •79. Міжнародні відносини: суть, основні тенденції розвитку
- •86. Конституційні засади демократії.
- •87. Поняття соціальної держави.
- •88. Політичний імідж.
- •90. Політичні еліти та лідерство в Сучасній Україні.
61.Поняття партійної системи. Класифікація партійних систем.
Партійна система – це складова політичної системи, сукупність політичних партій у їх взаємодії, суперництві, співробітництві щодо формування, координації та реалізації політичної діяльності, структура партійних норм, інститутів, принципів, зв’язків, функцій, відносин, методів.
Класифікації:
1.схема Дюверже, за якою системи є однопартійні, двопартійні, багатопартійні.
2.схема італ.пол. Д.Сарторі, який виокремив :
- однопартійну( хар.для тоталітарних держав)
-гегемоністську(передбачає домінування домінування однієї партії та наявність ще кількох партій)
- домінування(передбачає в умовах партійної конкуренції перемогу однієї партії на виборах та формування лише нею уряду протягом тривалого часу)
- двопартійну(передбачає почергову участь у формуванні влади двох потужних партій)
-обмеженого плюралізму ( передбачає існування партій політ.центру, лівої та правої опозиції)
- поляризованого плюралізму(передбачає наявність багатьох партій , але формування уряду здійснюють тільки декілька з них)
- атомізовану систему( передачає наявність великої к-ті малочисельних та маловпливових партій,)
62.Пол.Партії та партійна система в суч.Україні
В Україні склалася багатопартійна система з малими партіями. Найчастіше політ. Майбутнє таких партій пов’язане зі створенням блоків.
В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи:
1. 1988-1989 pp. — створення умов багатопартійності. Створення опозиційних до КПРС неформальних об'єднань та рухів, що пізніше трансформувались у політичні партії. У цей час в Україні розгортають активну діяльність Українська демократична спілка (УДС), пізніше перейменована в Українську народно-демократичну лігу (УНДЛ), Українська Гельсінська спілка (УГС), Народний рух України за перебудову (НРУ).
2. 1989-1990 pp. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності. За цей час у республіці створено понад 20 партій, в які об'єднано понад 30 тис. чол.
3. Початок 1991 р. — серпень 1991р. — кардинальні зміни у становленні багатопартійності. Заборона діяльності КПУ після спроби державного перевороту в Москві (ГКЧП) 19-21 серпня 1991 р. у зв'язку з доказами про підтримку керівництвом КПУ державного перевороту. 24 серпня 1991р. проголошено Акт про незалежність України.
Партійна система України, за класифікацією Сарторі , відноситься переважно до помірно поляризованої системи. Таким системам не притаманні сильні центриські тенденції.
Але на сучасному етапі партійна система України радше гегемоністська, за класифікацією Сарторі.
63. Громадсько-політичні об'єднання та рухи, їх сутність та роль у суспільно-політичному житті.
Громадсько-політичні об'єднання — це порівняно впорядкована діяльність значних груп людей, спільність інтересів яких випливає з їх ролі в системі суспільних відносин. Громадсько-політичні об'єднання виникають переважно як організації груп та окремих громадян, між якими встановлюється свідомий зв'язок і систематичне співробітництво заради досягнення певної мети на підставі спільних політичних інтересів.
Громадсько-політичні рухи— звичайно структурно не оформлені масові об'єднання громадян різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких тимчасова і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань. Після вирішення поставлених завдань такі рухи або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії.
Функції громадсько-політичних рухів:
1. Структуруюча — на їхньому ґрунті виникають нові політичні партії, формування контреліти тощо.
2. Комунікативна— своєрідні індикатори незадоволення суспільних потреб; компонент груп тиску; інституціоналізовані канали залучення людей до політики;
Стадії розвитку громадсько-політичних рухів:
1. Створення передумов виникнення громадсько-політичних рухів.
2. Артикуляція політичних прагнень, наслідком якої є поява певних програмних документів.
3. Розвиток політичної діяльності— залучення до руху нових прихильників шляхом пропаганди програмних настанов, цілей і методів їх досягнення.
4. Затухання руху — повне припинення діяльності руху або утворення на його основі політичної партії.