56. Сутність правової держави, її основні принципи та характерні риси

Правова держава — це форма організації і діяльності державної влади, яка будується на взаємовідносинах з індивідами та їх різними об'єднаннями на основі норм права. Таким чином, це є держава, яка обмежує свої дії правом, захищає свободу особистості і підкоряє владу волі суверенного народу.

У правовій державі створюються умови правової рівності усіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави, невтручання держави у справи громадянського суспільства.

Теорія і практика правової держави дозволяє виділити основні її ознаки: конституціоналізм; суверенітет народу; верховенство права і закону у всіх сферах суспільного життя; рівність усіх перед законом і судом; розподіл і баланс влад; непорушність свободи особистості, її прав, честі і гідності; наявність ефективних форм контролю і нагляду за дотриманням прав і свобод громадян; судовий захист особи;

політичний плюралізм; під законність влади и органів управління; широке місце самоврядування; взаємна відповідальність держави і особистості; розвинене громадянське суспільство.

У теорії правової держави І. Канта центральне місце займає людина, особистість. Держава, згідно Гегелю, — це теж право, а саме — конкретне право, бо воно включає в себе визнання всіх інших прав особистості.

57. Взаємозв'язок громадянського суспільства та правової держави

Громадянське суспільство й держава перебувають у тісному взаємозв'язку, перше неможливе без другого. Водночас держава не може існувати поза суспільством. Вона похідна від громадянського суспільства, і призначення її полягає в тому, щоб слугувати йому. Громадянське суспільство є противагою державі у її постійному прагненні до панування над суспільством. У розумінні ролі держави в суспільстві є дві крайні позиції — анархізм та етатизм. Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм, навпаки, всіляко перебільшує роль держави в житті суспільства.Етатизм (від франц. etat — держава) — це засилля держави в економічному, соціальному, політичному й духовному житті суспільства. Теоретично етатизм обґрунтовує необхідність активного втручання держави в усі сфери суспільного життя, виходячи із сприйняття держави як всезагальної цінності

Формою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим як система методів і засобів здійснення політичної влади, а різні типи політичних режимів — демократичний, авторитарний і тоталітарний — є різними способами цієї взаємодії. За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Головною особливістю авторитарного політичного режиму є зосередження державної влади в одному її органі. Це означає, що наявне громадянське суспільство не контролює державу. Таке співвідношення держави і громадянського суспільства тією чи іншою мірою притаманне більшості країн світу, хоча формально в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму. Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Поняття «правова держава» і «демократична держава» близькі за змістом, але не тотожні. Демократична держава не може не бути правовою. Однак не всяка правова держава є справді демократичною. Поняття «правова держава» є формально-юридичною характеристикою державності. За формальної наявності основних ознак правової держави — конституційному проголошенні принципів верховенства права, поділу влади, прав і свобод особи — в країні насправді може існувати авторитарний політичний режим, який прикривається демократичною риторикою і через низький рівень політичної культури мас сприймається ними саме як демократичний. Правова держава не може існувати без громадянського суспільства. Особливість їх взаємодії за демократичного політичного режиму полягає в тому, що громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її. Зв'язок громадянського суспільства з державою, його вплив на неї грунтується передусім на принципах демократії. Вихідним із них є принцип народного суверенітету, який проголошує народ єдиним джерелом і верховним носієм влади в суспільстві.

(соціальна держава — це правова держава, яка проводить активну соціальну політику, спрямовану на забезпечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення.)