- •8. Політичні погляди Цицерона
 - •9. Політичні погляди Августина Блаженного та Фомиа Аквінського
 - •10 Н. Макіавеллі як оновоположник науки про політику
 - •11. Класичний лібералізм ( б. Констан, і. Бентам )
 - •12.Дж. Локк як оновоположник теоретичної системи класичного лібералізму.
 - •13.Т.Гоббс про виникнення та суть держави
 - •14. Ш. Монтеск’є про форми держави та розподіл влади.
 - •15.Політичні погляди ж-ж.Руссо.
 - •16.Політичні погляди представників раннього утопічного соціалізму(т.Мор,т.Кампанелла)
 - •17.Вчення Гегеля про державу.
 - •18.Політичні погляди представників критичного утопічного соціалізму(а.Сен-Сімон, ш.Фур’є, р.Оуен)
 - •20. Створення к.Марксом і ф.Енгельсом класової теорії політики.
 - •21. Розвиток в.І. Леніним марксистської теорії політики.
 - •45.Поняття форми держави.
 - •53. Проблеми утвердження демократії в Україні
 - •54. Поняття громадянського суспільства та його головні інститути
 - •55. Проблеми становлення громадського суспільства в Україні
 - •56. Сутність правової держави, її основні принципи та характерні риси
 - •57. Взаємозв'язок громадянського суспільства та правової держави
 - •58. Основні напрямки розвитку політичної системи незалежної України
 - •59. Сутність, генезис та функції політичних партій.
 - •60.Класифікація політичних партій.
 - •61.Поняття партійної системи. Класифікація партійних систем.
 - •62.Пол.Партії та партійна система в суч.Україні
 - •64.Поняття та типологія груп інтересів.
 - •65. Основні типи сучасних виборчих систем.
 - •66. Особа як суб’єкт політики. Політична соціалізація особи.
 - •72.Сутність, структура та функції політичної культури
 - •75. Політика і мораль
 - •78.Проблеми політичної модернізації
 - •79. Міжнародні відносини: суть, основні тенденції розвитку
 - •86. Конституційні засади демократії.
 - •87. Поняття соціальної держави.
 - •88. Політичний імідж.
 - •90. Політичні еліти та лідерство в Сучасній Україні.
 
56. Сутність правової держави, її основні принципи та характерні риси
Правова держава — це форма організації і діяльності державної влади, яка будується на взаємовідносинах з індивідами та їх різними об'єднаннями на основі норм права. Таким чином, це є держава, яка обмежує свої дії правом, захищає свободу особистості і підкоряє владу волі суверенного народу.
У правовій державі створюються умови правової рівності усіх громадян, пріоритет прав людини над законами держави, невтручання держави у справи громадянського суспільства.
Теорія і практика правової держави дозволяє виділити основні її ознаки: конституціоналізм; суверенітет народу; верховенство права і закону у всіх сферах суспільного життя; рівність усіх перед законом і судом; розподіл і баланс влад; непорушність свободи особистості, її прав, честі і гідності; наявність ефективних форм контролю і нагляду за дотриманням прав і свобод громадян; судовий захист особи;
політичний плюралізм; під законність влади и органів управління; широке місце самоврядування; взаємна відповідальність держави і особистості; розвинене громадянське суспільство.
У теорії правової держави І. Канта центральне місце займає людина, особистість. Держава, згідно Гегелю, — це теж право, а саме — конкретне право, бо воно включає в себе визнання всіх інших прав особистості.
57. Взаємозв'язок громадянського суспільства та правової держави
Громадянське суспільство й держава перебувають у тісному взаємозв'язку, перше неможливе без другого. Водночас держава не може існувати поза суспільством. Вона похідна від громадянського суспільства, і призначення її полягає в тому, щоб слугувати йому. Громадянське суспільство є противагою державі у її постійному прагненні до панування над суспільством. У розумінні ролі держави в суспільстві є дві крайні позиції — анархізм та етатизм. Анархізм відкидає державу взагалі як орган примусу і насильства над людьми. Етатизм, навпаки, всіляко перебільшує роль держави в житті суспільства.Етатизм (від франц. etat — держава) — це засилля держави в економічному, соціальному, політичному й духовному житті суспільства. Теоретично етатизм обґрунтовує необхідність активного втручання держави в усі сфери суспільного життя, виходячи із сприйняття держави як всезагальної цінності
Формою взаємодії держави і громадянського суспільства є політичний режим як система методів і засобів здійснення політичної влади, а різні типи політичних режимів — демократичний, авторитарний і тоталітарний — є різними способами цієї взаємодії. За тоталітарного режиму держава фактично поглинає громадянське суспільство. Головною особливістю авторитарного політичного режиму є зосередження державної влади в одному її органі. Це означає, що наявне громадянське суспільство не контролює державу. Таке співвідношення держави і громадянського суспільства тією чи іншою мірою притаманне більшості країн світу, хоча формально в них можуть бути й ознаки правової держави та демократичного політичного режиму. Партнером держави громадянське суспільство виступає лише у правовій державі за демократичного політичного режиму. Поняття «правова держава» і «демократична держава» близькі за змістом, але не тотожні. Демократична держава не може не бути правовою. Однак не всяка правова держава є справді демократичною. Поняття «правова держава» є формально-юридичною характеристикою державності. За формальної наявності основних ознак правової держави — конституційному проголошенні принципів верховенства права, поділу влади, прав і свобод особи — в країні насправді може існувати авторитарний політичний режим, який прикривається демократичною риторикою і через низький рівень політичної культури мас сприймається ними саме як демократичний. Правова держава не може існувати без громадянського суспільства. Особливість їх взаємодії за демократичного політичного режиму полягає в тому, що громадянське суспільство підпорядковує собі державу і контролює її. Зв'язок громадянського суспільства з державою, його вплив на неї грунтується передусім на принципах демократії. Вихідним із них є принцип народного суверенітету, який проголошує народ єдиним джерелом і верховним носієм влади в суспільстві.
(соціальна держава — це правова держава, яка проводить активну соціальну політику, спрямовану на забезпечення прав і свобод людини, досягнення високого рівня добробуту всіх верств населення.)
