Соціально-економічний розвиток в другій половині хіх ст. Особливості розвитку економіки після реформ

• Швидкий процес розпаду натуральних господарств;

• Надлишок вільних робочих рук;

• Пряме втручання держави в економіку

• Двобічний розвиток капіталізму: екстенсивним та інтенсивним шляхом;

• Завершення промислового перевороту протягом 70-80років;

• Великі іноземні інвестиції.

1) Розвиток сільського господарства:

а) Розвиток с/г Наддніпрянщини:

• Спеціалізація: Степова – соняшник, льон, зернові; Правобережжя-цукровий буряк) – товарне виробництво.

• Використання техніки ( найкраще в Степовій і Правобережжі)

• Розшарування селян: * заможні - Степова—фермерський тип господарства; * середняки-впевнено вели господарство; *бідняки - вели боротьбу за виживання.

• Поширення вільнонайманої праці в Пд. Україні.

• Аграрне перенаселення (демографічний ріст, малоземелля, погана пристосованість до індустрії)-еміграція.

б) С/г в західній Україні (Реформи також здійснені на користь поміщиків)

• Селяни змушені викупати сервитутне право, на виробництво і продаж спиртного, податки за повинності.

• Розвиток с/г по-ринковому: наймані робітники, техніка, спеціалізація: * Галицьке Поділля - зернове господ, *Весь край: тютюн, хміль, льон, картопля; *В окремих місцях-садівництво; * Гірські райони: тваринництво.

2) Зародження кооперативного руху ( Форми об”єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності) - покликані захистити малозабезпечених від лихварства.

• Нагірний започаткував – споживчий кооператив ”Народна торгівля”-1883р.

• Олесницький – товариство „Сільський господар”-1899-вчив сучасним методам господарювання;

• Кредитні спілки, страхові компанії, “Просвіти”

3) Розвиток промисловості: (монополізація, концентрація виробництва---урбанізація).

Наддніпрянська Україна	Західноукраїнські землі
Прогресували тільки ті галузі в яких зацікавлена Росія; (металургія, кам”яновугільна, цукрова) – протекціон.; Викачували сировину: добувна (товар завозили дорого) 80-і р.- завершення промислового перевороту; Іноземний капітал (франц, бельг, нім, англ); Формування укр. індустріального району; Транспорт адаптований до російського кордону.	Західноукр. землі - внутрішня колонія Австро-Угорської імперії. 95% дрібних підприємств – не конкурентно спроможні; Завозився товар з імперії, а вивозили сировину; Лісопильна, нафтова, соледобувна; Іноземний капітал.

3.2. Соціальна структура (Буржуазія, робітники, інтелігенція, селяни).

3. Переселенські рухи українців

Польське повстання 1863 – 1864 р. І Україна.

Україна у другій половині ХІХ ст. стала ареною визвольної боротьби поляків. Зазнавши поразки в повстанні1830-31 р, поляки збирали сили нового масового виступу за відновлення незалежності Польщі. Вони сподівалися на активну участь всього населення Правобережжя України, не обіцяючи їй відновлення української державності.

Ця непоступливість лідерів польського визвольного руху викликала розмежування в середовищі самих поляків. Причина повстання:

• визволення з-під влади Росії;

• Відновлення незалежної держави в межах 1772 р

Для організації повстання створений центральний національний комітет, керівником мав стати „Провінційний комітет на Русі” створений 1862 р.

Хід повстання:

• Початок – 23.01.1863 р. нападом на царські гарнізони в ряді міст;

• 9.05.1863 р. повстання охопило Київську та Волинську губернії (під Києвом діяли загони В. Рудницького під Біличами, Бородянкою, під Верхоліссям зазнали поразки і розбіглися; на Волині діяв загін Є. Ружинського ).

• Всього на території України діяли 20 повсталих загонів;

• На боці повсталих поляків воювало 500 українців, білорусів, росіян. Серед них А. Потебня, А. Красовський, група української молоді на чолі з В. Синьогубом.

• Росія за допомогою Австрії та Прусії придушили повстання в травні 1864 р, а над учасниками вчинили жорстоку розправу.

Причини поразки:

• польська шляхта відштовхнула від себе українську інтелігенцію, через відмову визначення майбутнього України;

• Не підтримали селяни.

Наслідки:

• істотно послабилися польські позиції у Наддніпрянщині;

• посилилися позиції українського визвольного руху.