Розділ 3

Українські землі під владою іноземних держав.

Польща : 1387р - захоплення Галичини.

Литва : 50-і роки ХІУ ст. Ольгерд поширює владу на Чернігівщину і Сіверщину.

1362р .- захоплює Київщину і Переяславщину.

1363р. - приєднання Поділля.

Угорщина: кінець ХІІІ - поч. ХІУ ст. .- приєднання Закарпаття.

Молдавське князівство: загарбання Буковини.

Московське князівство: в результаті війн у ХІУ – ХУІІ ст. з Литвою

приєднало Чернігівщину і Сіверщину.

Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

План.

1. Утворення Литовсько – Руської держави.

а) причини швидкого входження руських земель до складу ВКЛ;

б) етапи включення українських земель до складу ВКЛ.

2. Статус українських земель в складі ВКЛ.

Причини поганого висвітлення даної доби:

• Руйнації традиційних підвалин життя постмонгольської епохи;

• Тимчасове припинення літочислення;

• Порушення політико – династичних зв”язків з східнослов”янськими регіонами.

Утворення Великого князівства Литовського ми відносимо до періоду правління

князя Міндовга (1230 - 1263 р.) і завдяки його об”єднавчій діяльності.

Причини швидкого захоплення ВКЛ українських земель:

1. Знесилення українських золотоординським ігом робило їх легкою здобиччю для сильнішого сусіда;

2. Українські правителі самі йшли на зближення з Литвою з метою захисту від татар, а Литва потребували допомоги у боротьбі з Тевтонським орденом.

Етапи включення українських земель до складу Великого князівства Литовського:

• Перший етап: Гедимін (1316-1341 р.) – приєднано частину Волині

• Другий етап: Ольгерд (1345-1377 р.) – приєднано всю Волинь, Київщину, Поділ; (1362 р. – перемога об”єднаних сил під керівництвом Ольгерда під Синіми Водами над монголо - татарами)

• Третій етап: Вітовт і інші (1350 – 1430 р.) – Південні українські землі. (Повністю витіснені монголо – татари з території України Вітовтом)

Українці у складі ВКЛ:

• Литовці були язичниками. Під впливом русичів вони прийняли християнство грецького обряду;

• Захоплені українські та білоруські землі становили 9/10 всієї території і населення ВКЛ;

• Державна мова – руська;

• Литва шанувала давньоруські закони: Литовські статті складені на основі „Руської Правди”;

• Зберегли руські назви станів, посад, адміністративну систему; (1434 р. замість Галицько – Волинського князівства утворилося Руське воєводство в складі 5 –ти округів);

• В складі ВКЛ русичі зберегли свою самобутність;

• Устрій – подібний федерації багаточисельних земель, в внутрішні справи яких ВКЛ не втручалося і влада там була в руках української чи білоруської знаті, яка отримала значну автономію (старе не міняти, нове не запроваджувати – принцип правління литовських князів)

• Дозволили навіть продовжувати чеканити свою монету, тільки в 1414 р. був закрити монетний двір у Львові;

Тому інколи історики ВКЛ називають Литовсько – Руською державою.

Але із зближенням Литви з Польщею, 1385 р. – Кревська унія, 1413 р. – Городельська унія, приводить до поступової втрати українськими землями своїх привілеїв. А в 1569 р. за Люблінською унією всі українські землі перейшли під владу Польщі.

Кревська унія – 1385 р.

Унія поклала початок новому періоду поступового витіснення руських впливів польськими. (Об”єднання відбувалося через необхідність мати союзника ВКЛ у боротьбі з тевтонцями, а полякам у боротьбі з угорцями).

Умови унії:

1. Литовський князь Ягайло ставав одночасно королем Польщі і великим князем ВЛК;

2. Ягайло приймав католицьку віру і повинен навернути в нову віру все населення держави;

3. Повинен приєднати до Польщі литовські та руські землі;

4.Заплатити 200 тис флоринів Вільгельмові австрійському за відмову від Ядвіги;

Наслідки унії:

1. Створені передумови для стримування тевтонців;

2. Відкрила шлях для посилення експансії Польщі: ( 1387 р. остаточно відвоювала від Угорщини Галичину);

3. Встановили владу над Молдовським князівством;

4. Ягайло приєднав Галичину не до Литви, а до Польщі.

5. Казна ВКЛ переходила на потреби Польщі.

Висновок: дана унія викликала боротьбу між прихильниками литовсько - руського альянсу і прихильників польсько-католицької орієнтації. Унія була скасована 1398 р., як Вітовт став королем Литви і Русі (відродив самостійність)

Польська експансія на українські землі

Польське королівство знаходиться у центральній Європі в басейні Вісли та Одеру, виникло в першій половині першого тисячоліття в наслідок консолідації західнослов”янських племен і племінних союзів межиріччя Вісли та Одеру. Перший достовірний король Мєшко Перший (963-993 р.), за нього одержала назву держава Польща. Інтереси Польщі зустрілися з інтересами Київської держави за землі Червенської Русі. Скориставшись договором укладеним Юрієм Другим та послабленням Галицько – Волинського князівства, поляки розпочали боротьбу за ці землі. Боярин Дмитро Дядько мужньо захищав ці землі і на 9 років продовжив самостійність. В 1344-1349 р. Казимир Третій захопив Перемишлянську, Сяноцьку землі , Галичину, частину Волині.(Після смерті Казимира Польщею править Людовик Угорський, тому Галичина опинилася під Угорщиною і тільки Ядвіга повернула їх в 1387р., вірніше Ягайло). В цей період розпочалася війна між Польщею та Литвою за українські землі.

В наслідок цієї боротьби землі були розділені таким чином: Польщі – Галичина, Холмщина, Белзька земля; Литві – Волинь.

Українські землі в складі Польщі (поляки проводили двояку політику):

• Зберігали „руську старину” – „королівство Русі”;

• Дозволили вживати свою мову в діловодстві поряд з латиною;

• Відновили галицьку православну митрополію 1303-1347 р., 1371 1401 р.;

• Роздавали українські землі іноземцям за службу Польщі;

• Сприяли німецькій колонізації;

• Підтримували польських купців та католицьких місіонерів;

• Просили допомогу папи у боротьбі з „невірними русинами”

1434 р. – Владислав Другий Ягайло остаточно ліквідував автономні права (Галичини і Волині до1440 р.), поширив на всі території польське право, суд, адміністрацію (воєводи, старости…)

У ХУ - ХУІ ст. Польща перетворилася на шляхетську республіку. Влада короля – виборна, обмежувалася сеймом, який складався з сенату (магнати + представники королівської адміністрації) і палати послів (представників сеймиків – воєводств).

З утворенням Речі Посполитої, до неї приєднали Підляшшя, Київщину, Брацлавщину – спеціальним універсалом, щоб привернути на свій бік шляхту цих земель їх зрівняли у правах з польською шляхтою.

Українські землі в складі Угорщини

Угорська держава виникла наприкінці ІХ ст. в Південно – Східній Європі. Мадяри (угри) прийшли на Дунай з приазовських степів, а ще раніше вони жили в передгір”ях Південного Уралу. Об”єктом експансії для них стало Закарпаття.

Закарпаття – складова історична частина етнічної та державної території України. Тут проживали в ІУ-УІІ ст. племена білих хорватів, які в ІХ –Х ст. жили вже по обидва боки Карпат.

Заняття: землеробство, садівництво, скотарство. Вже тоді мали греди – укріплені центри. Навколо одного них (Ужгороду) утворилося перше державне об”єднання на чолі з Лаборцем, яке в Х – ХІ ст. увійшло до складу Київської Русі.

Захоплення Закарпаття:

• Перша половина ХІ ст. - початок поступового захоплення Закарпаття угорськими королями;

• Перші підкорені міста: Ужгород, Мукачів, Хуст (остаточно включені до складу Угорського королівства в ХІІІ ст.

Адміністративний поділ та управління:

Закарпаття було поділено на комітати (жупи) 4 –Ужанський, Березський, Гугочанський, Мароморськийський;

* Жупи очолювали ішпани;

* На цій території діяла уніфікована військова, судова влада;

Проводилася активна колонізаторська політика, територія заселялася німцями, угорцями, словаками. Швидко просувався процес закріпачення. Впроваджувалися нові види занять: більш активне використання лісів: стягування смоли, будівництво, одержання поташу; солеваріння, борошномельна, використання мінеральних вод.

Утиски і закріпачення викликало масові незадоволення українського населення, повстання, супроводжувалися витісненням селян у гори. 1526 р. відбулася трагічна битва з турками, внаслідок якої Угорщина з усіма територіями була розділена:

Угорщина розділена на 3 частини і дісталася: Туреччині, Семиграддю, Австрії;

Закарпаття поділилося між Семиграддям і Австрією;

Велися затяжні війни на цій території.

Буковина (Х-ХІ ст.) була в складі Київської Русі, потім опинилася в складі Галицько – Волинського князівства, після золотоординської навали під назвою Шипінська земля, визнала зверхність Золотої Орди. В 40 –50 роках ХУ ст. опиняється в руках Угорщини, нею управляє угорський намісник і воєвода Драгош. З утворенням Молдавського князівства і до кінця ХУІІІ ст. входила до складу Австрійської імперії. Стан Руських земель після припинення існування Галицько-Волинського князівства

Ліквідація самостійності удільних князівств

1. „Захоплюючи , звільняємо” – характер литовської експансії

Любарт 1340 р.- 1349 володів Галицько-Волинським князівством; 1349 р.- втратив Галич (захопила Польща з монголо-татарами) – після смерті п. к. Казиміра 1370 – Галичина під владою Угорщини.

Ольгерд – князь ВКЛ 1345-1377 рр. 1362 р. переміг на Синіх Водах (річка Синюха) монголо-татар і остаточно приєднав до Литви Київщину, Поділ, Переяславщину; у боротьбі з Польщею 1377 р. Берестейській, Володимирський і Луцький уділи, – підпорядкувавши собі 1/2 Київської Русі.; мав 12 синів (10 – православних).

• Київським і Чернігово – Сіверським князівством управляли його сини Володимир і Дмитро;

• Волинь – належала синові Федору;

• Поділ – мали племінники Ольгерда.

2. Послідовність влади в Литовському князівстві:

Міндовг------Гедімін ------Ольгерд Гедімінович (1345-1377) ----Ягайло Ольгердович (1377-1392) ---Вітовт – 2-юрідний брат Ягайла (1392-1430) --- Свидригайло Ольгердович (1430-1432) --- Сигізмунд – молодший брат Вітовта (1432-1440) --- Казимір Ягайлович (1440- 1445 – к.п. )

• Вітовт – 2-юрідний брат Ягайла (1392-1430): курс на централізацію

• курс на централізацію – обмеження автономії України;

• ліквідація Волинського, Новгород-Сіверського, Подільського удільних князівств і перетворення їх на провінції (1392-1394);

• Віленська Угода – 1401 р. – литовці – васали Польщі

• призначалися намісниками бояри.

• Остаточний розгром Тевтонського ордену – Грюнвальдська битва 1410р.

• Підписання Городельської унії (1413 р.) (підтвердила існування незалежності ВКЛ; визнання зверхності польського короля після смерті Вітовта; зрівняння в правах шляхти польської і литовської католицького походження; обмеження впливу православних --- розкол між православними і католиками)

• Свидригайло Ольгердович (1430-1432р. до 1452р. – удільний князь Волинського князівства):

• Його підтримали частина литовських магнатів та українське боярство;

• Сутичка між прихильниками та противниками польсько-литовської унії;

• Через непослідовність, невиваженість С., перемогли перші;

• Православні та католики отримали рівні права

• 1435 р. Велькомирська битва – перемагають польсько-литовських сил

• Сигізмунд – молодший брат Вітовта (1432-1440) – вбитий прихильниками Свидригайла:

• Віддав Польщі Поділля і території Волині;

• Визнав зверхність польського короля Ягайла;

• Казимір Ягайлович (1440- 1445 – к.п. )

• 1447 – закон про загально земський привілей: розширено феодальні права і привілеї, встановлено особисту недоторканість; звільнено феодалів від ряду повинностей, введено право вотчинного суду; заборонено перехід селян з одного маєтку в інший;

• Відродження державності на умовах васального суверенітету, з метою утвердження своїх позицій: поновив удільні князівства Київське з Переяславщиною (очолив син Володимира Ольгердовича – Олелько (1441-1454), потім його син Семен Олелькович (1455-1471); Волинське з Сх.. Поділлям – очолив Свидригайло (1445-1452)

• Створено Київську митрополію – 1458 р.

• 1471 р. – знищення автономії Київського удільного князівства. Казимир призначив намісником католика М. Гаштовта.

Зміцнивши свої позиції, 1481 р. Казимір ліквідував остаточно автономію князівств на території України, що викликало ряд змов і повстань.

Українські землі в складі Османської імперії.

Поділ (межиріччя Дніпра та нижнього Дунаю) був підпорядкований монголо – татарам згодом тут утворений Нагайський улус.

ХІУ ст. цю територію зайняли 3 орди: Кримська, Перекопська, Джалебульська. З розпадом Золотої Орди Кримське ханство – окрема держава до ХУ ст. У 1478 р. Мінглі – Гірей визнав себе васалом турецького султана в цей період активізуються набіги на інші українські землі.

Мета набігів: одержання полонених для продажу на невільницьких ринках (Кафі) (З 1450 – 1556 рр. здійснено 86 великих грабіжницьких походів на українські землі)

Це викликало протидію українського населення і стало однією з причин утворення козацтва.

Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі

Середина ХІУ ст. стала початком розпаду Золотої Орди. Причини цього процесу:

• Чвари і суперечки ослабили центральну владу (боротьба за владу);

• Посилилися відцентрові тенденції;

1449 р. відокремлення від Золотої Орди кримських татар і утворення ними своєї держави – Кримського ханства з правлячою династією Гіреїдів. Засновник ханства Хаджи - Гірей.

Особливості розвитку новоствореної держави:

1. Дуже слабка держава в політичному плані:

а) протистояння претендентів на кримський престол;

б) змагання місцевої знаті за централізм, уособленням якого був хан.

2. Становище в економічній сфері:

а) не знали осілого землеробства і вели кочовий спосіб життя (ХУІст.);

б) розвиток здійснювався екстенсивним шляхом;

в) в основі господарства (кінець ХІУ - поч. ХУ ст.) лежало кочове скотарство і примітивне землеробство, що не забезпечувало потреби держави;

Вирішували всі ці проблеми кримські хани шляхом зовнішньої експансії.

• Політика експансії:

а) чисельне кінне мобільне військо (ХУІ ст. – 100 тис );

б) постійні набіги на сусідні землі;

в) 1475 р. – ханство стало васалом Турецької імперії, відчувало підтримку, тому набіги більш зухвалі;

• Причини експансії на українські землі: * відсутність фортифікаційних споруд – перешкод; * залежність від польсько – литовської держави, яка не зуміла захистити рубежі через нечисленне військо; * поставлені частини ополчення магнатських надвірних загонів нападали на загони татар, коли ті поверталися з здобиччю, маючи за це певний зиск.

• 1448 р. – перше вторгнення в українські землі (Хаджа – Гірей був в дружних стосунках з Литвою, певний час був її союзником, але це не заважало його суперникам за владу чинити набіги);

• у 80-і роки ХУ ст. набіги стали систематичними, причина: розрив з Литвою Мінглі – Гірея (сином Хаджи)

• 1482 р. кримський хан спустошив та пограбував Київ;

• з 1450 – 1556 р. – татари зробили 86 великих грабіжницьких походів на українські землі;

Отже, з моменту виникнення Кримського ханства українські землі стали для нього головним об”єктом експансії, завдяки якій вони вирішували свої політичні та економічні проблеми.

Українські землі в складі Московської держави

(Московсько-литовські війни, їх наслідки для українських земель)

В ХІУ ст. втрачається державність українського народу, але прагнення державного самовизначення не зникло. Змінилися тільки орієнтири на зовнішні сили. Все частіше погляди знатних феодалів були звернені до Московії, яка поступово набирала сили, авторитету, перетворювалася в централізовану державу і зовсім не проти була розширити свої території за рахунок українських земель. Навіть відкрито розглядали білоруські та українські землі як вотчину предків московського князя. Іван Третій продемонстрував експансіоністську політику відносно територій, але й в привласненні титулу князів „усієї Русі”. Розкрита змова Михайла Олельковича (відносно виходу зі складу Литви) і втеча Бєльського активізувала процес переходу знаті на бік Росії. Іншим шляхом розширення території Росії за рахунок українських земель це воєнний похід проти Литви 1493-1494 р. Результатом походу був перехід на бік Московії нащадків чернігово – сіверських князів Новосельських, Одоєвських, Воротинських. За угодою1494 р. з Литвою Московія одержала їх землі. Не допомогло і одруження литовського Олександра і дочки Івана Третього Олени. Бойові дії під Дорогобужем завершилися перемир”ям 1503 р. і до Росії відійшла Чернігово – Сіверщина. Таким чином Московія впевнено поширювала свої володіння за рахунок українських земель аж до Дніпра – з метою забезпечення вигідних торгових шляхів по Дніпру.

Отже: Українські землі на початок ХУІ ст. були поділені між сусідніми державами:

Наслідки: 1. Розчленування українських етнічних територій.

2.Розрив економічних та політичних зв”язків між етнічними українськими територіями

3. Втрата політичної незалежності.

4. Перервався державотворчий процес.

Господарське життя і соціально – політичні процеси в Україні ХІУ-ХУ ст.

1.Основа економіки: (фільварково - панщинне господарство - багатогалузеве господарство, що розвивалося на основі переробки вирощеного в помісті)

а) Землеробство: * фільваркове господарство; * зростання і поширення панщини; * обезземелення селян.

б) Традиційні промисли: * мисливство, бортництво, * рибальство, - це є формою експлуатації природних багатств і стало причиною сезонного „уходництва”.

2. Економічна стагнація змінювалася потребами Речі Посполитої, зацікавленої в європейських ринках збуту сільськогосподарської продукції, які активізувалися під час „революції цін”. Тому посилився процес експлуатації і закріпачення українських земель.

3. Торгівля: а) дніпровський торговий шлях (забезпечував московсько-ординську транзитну торгівлю, тобто з”єднував Північно-Східну Русь з Північним Причорномор”ям і Кримом; б) торгові шляхи через Волинь, Галичину, Поділля.

4. Суспільний поділ:

• Селянство – перебувало під юрисдикцією своїх володарів ( ділилися на 3 групи)

а) данники – платили данину;

б) панщина – відбували тяглу службу;

в) слуги;

„похожі” – особисто вільні; „не похожі” – прикріплені до свого наділу;

(За рахунок відходу селян утворювалися міста)

• Ремісники - (відомі 130 спеціальностей у 16ст., об”єднані в цехи;

• Шляхта – родова українська знать, аристократія.( найвищий щабель посідали князі, потім - пани, далі середня і дрібна шляхта) – втягувалися у товарно - грошові відносини, * мали політичні права; * особисті свободи; * майнові гарантії; привілейовані.

• Козацтво (ХУІІ –ХУІІІ ст. – визначальний чинник суспільства)

Міста та Магдебурзьке право.

1. Історія Магдебурзького права:

• Прийшло до Польщі з Німеччини з міста Магдебург – ХІІІ ст.

• Система самоврядування: Магістрат = лава ( війт ) + рада ( Бургомістр )

• Порядок організації ремісничих об”єднань – цехів.

• Регулювало питання торгівлі.

• Визначало міру покарання за різні типи злочинів

1. Особливість його впровадження на Україні – коли втрачала незалежність!

• Перші міста з Магдебурзьким правом: Сянок - 1339 р., Львів -1356 р., Луцьк -1432 р.;

• 1499 р. - литовський князь Олександр своєю грамотою надав Києву Магдебурзьке право;

• купці і ремісники обирали радців –6 осіб, яких очолював бургомістр і 6-лавників, очолені війтом бургомістром;

• будинок ратуші на Контрактовій площі;

• мали своє військо - особливо кавалерію під назвою „Золота корогва”;

• часто польський король призначав війта (родині Ходиків надав такий привілей, але народ вигнав його);

• 1654 р. за „Березневими статтями” підтверджувалися права самоуправління

• війтами ставали чужинці;

• українці зазнавали великих утисків - констатували, що присяга православних не має сили закону.

• ввібрало традиції україно-руського звичаєвого права.

1. Міста – центри ремесла і торгівлі.

• ХУІ ст. - 130 ремісничих фахів.

• Перші цехи - Львів і Перемишль.

• Міжнародна торгівля-особливий попит на с/г продукцію (революція цін).

1. Скасування Магдебурзького права на Правобережній Україні -1834р.

• Управління переходить до міської думи;

• На чолі міський голова - Дєхтярьов, Єлисєєв;

• 1840р. було ліквідовано дію Литовських статутів і запроваджені загальноросійські закони – Микола -І.

Культура і церковне життя у другій половині ХІУ – ХУ ст.

Релігійне життя на українських землях в складі Литви (толерантне ставлення до релігійного життя):

1. За привілеями 1432 р., 1434 р. українські бояри одержали рівність в усіх правах з литовцями;

2. Робилися зусилля для відновлення єдиної католицької та православної церкви;

3. Була зроблена спроба окатоличення Русі через настанову кардинала Ісидора, якого вигнав з Москви Василь Другий;

4. 1458 р. – ліквідована єдина митрополія (утворилося 2: московська і київська)

Релігійне життя на українських землях у складі Польщі:

1. Православна конфесія розглядалася як нижча;

2. Православне духовенство підлягало оподаткуванню;

3. Обмеження православних культових відправ;

4. Обмеження церковного будівництва.

Розвиток освіти і літератури:

1а. Навчання українців за рубежем: * у Сорбоннському університеті у 1353 р. навчався Петро Кордован з Рутенії; * у Краківському та Паризькому університетах існували бурси (гуртожитки) для студентів України; * у Краківському університеті з 1510-1560 р. навчалося 352 українців, ХУ – ХУІ ст. - 800 українців; * Ю. Дрогобич (Котермак) 1450р.- доктор медицини, філософії – перший український автор друкованої книги; * Павло Русин – поет, * Оріховський – український Демосфен.

1б. Острозька, Львівська братські школи.

2. Література – полемічна (“Ключ царства небесного” – Г. Смотрицький, „Апокрис” - Бронєвський; П. Скарга – захищає ідею об”єднання православних і католиків Літописи: „Густинський” – можливо автор Копистенський; „Львівський” 1498 – 1649 р;

3. Вперше з”являються шкільні театри (вертепи).

4. Музика: * Багатоголосий спів з нот – церковний); * різновид нотно - лінійного письма – „Київські знамена” * український „гопак” й „козачок” – модні при дворах;

5. Матеріальна культура: * плуг; * Чотириколісний віз (мажа); * серп; * жорна, * водяні млини; * ладьї, струги, дубаси, байдарки; * поширена назва „хата” замість ізба (зрубне житло); * народний одяг.

Люблінська Унія та її вплив на подальшу долю українських земель.

Причини укладання Люблінської унії.

1. Прагнення української, білоруської та литовської шляхти:

а) мати рівні привілеї з польською шляхтою;

б) тим самим обмежити сваволю магнатів і одержати право голосу в сеймі (мати вплив на політичні події)

в) полегшити свою військову повинність (краще платити податок на утримання війська ніж самим виступати в походи) – податок – „кварта”, військо – „кварцяне.”

2. Ослаблення ВКЛ через постійні війни з Московією (особливо після першого етапу Лівонської війни;

3. Прагнення Польщі інкорпорації Литви і її земель, не припиняючи свого проникнення в українські землі з допомогою підкупу посадових осіб, шлюбів, успадкувань маєтків;

4. Магнати виступали проти інкорпорації Литви, боячись втратити свій вплив і статки, але були зацікавлені в унії з Польщею у боротьбі з Росією і зміцнення свого становища в незалежній Литві.

Етапи підготовки і проведення унії.

1. 1563 р. – під час обговорення цього питання Родзивіл Чорний покинув зал засідань;

2. 1568 р. – таким чином поступив Родзивіл Рижий

3. 10. 01. 1569 р. – відкрилося засідання об”єднавчого сейму:

а) велися гострі суперечки між прихильниками і противниками унії;

б) магнати таємно залишили сейм (Микола Родзивіл, К. Острозький, Ян Ходкевич);

в) дрібна шляхта підтримала унію.

4. Березень 1569 р. Сигизмунд – Август (польський король) видав універсали ( поступово)

а) про приєднання до “корони Підляшшя та Волині – ослаблена війною Литва не могла чинити опору;

б) про приєднання до Польщі Київщини і Брацлавщини;

в) урівняв у правах литовську, українську і білоруську шляхту;

г) пригрозив конфіскувати землі неслухняних магнатів;

5. 1.07.1569 р. – була підписана унія, за якою утворилася нова держава Річ Посполита ( спільна справа).

Основні умови унії:

1. Король є виборним литовськими і польськими феодалами, обіймає два престоли: польський-королівський та литовський великокняжий;

2. Річ Посполита має спільний сейм, грошову систему, зовнішню політику;

3. ВКЛ зберігає державну автономію в тому числі: * окремі закони, * мову, * судову владу, * військо;

4.Українські землі переходять під юрисдикцію Польщі, на цій території утворено 6 воєводств: Белзьке, Руське (Львів), Волинське, Київське, Подільське, Брацлавське – новий адміністративний поділ:

а) Воєводства - воєвода довічно призначався з магнатів (кормління);

б) Повіти – старости – призначався королем і обіймав судово – адміністративну владу;

в) Інші: хорунжі - командували військом повіту; городничі - відповідали за будівництво;

мостівничі- за мости;

5. Польські феодали могли мати землі в Литві, а литовські в Польщі;

6. Державна релігія – католицька.

Ставлення української еліти до унії:

а) Українська шляхта * урівнена в правах з польською шляхтою; * гарантувалася свобода віросповідання; * збереження руської мови в діловодстві .

б) Українські магнати – володіли широкими правами і привілеями: * економічні – величезні підвладні території та резерви робочої сили; * політичні – можливість займати найвищі посади в державі; * юридичні – підлягали суду безпосередньо великого князя.

Наслідки: 1. Захоплення українських земель місцевою та польською шляхтою – перетворення їх у величезні магнатські землеволодіння (Заславські, Вишневецькі…) 2. Остаточне закріпачення селян-Литовські статути-1588 р. * введено 20 річний термін розшуку і повернення селян; * повне право шляхти над селянами. 3. Полонізація української знаті, яка переймала мову, традиції, релігію Польщі.

Значення: * Утворилася величезна європейська держава, відносний острівець миру на фоні кривавих світових конфліктів; * об”єднання сприяло перемозі в лівонській війні; * сприяла посиленню польської експансії на етнічні українські землі; * руйнівному наступу католицизму; * наростання полонізації та соціальної напруги; * возз”єднання українських земель; * вихід на західноєвропейську орбіту культурного розвитку; * могутній спалах культурно - освітнього руху; * започатковує народження українського народу, як усвідомленої спільноти.

Соціально – економічний та суспільно – політичний розвиток України у другій половині ХУІ ст.

В 40- 50-х роках 16ст. проведенні на українських землях люстрації (ревізії) замків, староств. Цей захід сприяв уточненню складу староств та їх слуг. - ?

1557 р. – „Устава на волоки” відносила до шляхти лише „бояр старовинних

родів”, а решту повертала до стану селянства і міщанства. (поділ шляхти: дрібна,

середня, магнати)

1563 р. грамота ВКЛ затверджувала урівнення православної шляхти і католицької

– відбувається консолідація правлячої верхівки в шляхетський стан. Майже зникає

термін „бояри” поширюється назва „шляхта”.

Обов”язки шляхти:

1.Військова служба за власний кошт; 2.Сплата невеликого грошового збору;

Політичні і економічні права і привілеї:

1.* Свободи; * недоторканість особи; 2.Окремий суд; 3. Шляхетська корпорація – лицарське коло: право обирати і бути обраним до місцевого або державного (польний сейм) управління; 4. Право вільно розпоряджатися землями; 5. Привілеї у торгівлі; 6. Своєрідний кодекс честі шляхтича.

Духовенство: становище змінювалося в залежності від ставлення правлячих кіл до українського питання. Православне духовенство у ВКЛ виконувало консолідуючу роль. Після Брестської унії головна роль належить католицькому і уніатському духовенству.

Наслідки її впливу: * денаціоналізація; * насадження католицтва; * великий культурний доробок; * збагачення науковими і культурними цінностями Європи;

* володіли величезними матеріальними цінностями у вигляді феодальних маєтностей, що привело до боротьби за перерозподіл у ХУІІ ст.

Селянство: * „дворова челядь” – „дворові холопи” – напіврабське становище; 1588 р. Литовський статут наділив холопів землею і перетворив у залежних селян, тому поліпшилося їх матеріальне становище;

* Селяни – общинники (дим---дворище---волосна община); 1. існувала кругова порука; 2. Спільно користувалися угіддями; 3. Володіння успадковували.

* Данники (платили натуральну данину і грошову) – особисто вільні і економічно незалежні.

* Тяглі селяни – приписані до фільварків і виконували повинність на

користь пана (у другій половині 16 ст. вони зникли --- передані у підданство пана).

Феодальна залежність селянства поступово переростала у кріпосну (дедалі більше обмежувалася особиста свобода хлібороба і він прикріплювався до землі). Закріпачення почалося 1468 р. „Судебник”, Радомський сейм 1505 р., Литовські статути 1529 р., а третій Литовський статут 1588 р. завершив юридичне оформлення кріпосного права.

Міське населення : * патриціат – верхівка, * бюргерство – цехові майстри, торгівці, * плебс – ремісники. Міста були приватні, королівські, церковні. Тому населення вело боротьбу за право самоуправління. В зв”язку з географічними відкриттями і „революцією цін” виник великий попит на товари сільського

господарства. Для більш продуктивної роботи фільварків проводилась аграрна реформа відома під назвою „Устава на волоки” 1557 р. * перемірялася земля; * ділянки землі 16-21га – волока; * під фільварок відводилася найкраща земля і в одному місці; * селянам 3 смуги в різних місцях ( щоб платити данину, чинш, відробляти у фільварку, ремонт доріг, мостів)…

Значення „Устава”: 1. Остаточно ліквідовано право власності вільних селян на землю-володільники панських наділів; 2. Зв”язувало ініціативу на підприємництво; 3.Занепад селянських господарств; 4.Процвітання фільварків; 5.Україна-годувальниця Європи.

Берестейська унія (1596 р.) та її наслідки.