1. Зміцнення міжнародного авторитету;

2. Посилення великокнязівської влади;

3. Культурний розвиток на дуже високому рівні

Проблема: міжусобні конфлікти так і не були погашені.

„Руська Правда” – перший звід давньоруського права.

1. „Руська Правда” – перший писаний звід законів Київської Русі; „Правда Ярославовичів” – доповнення до „Руської Правди”, які були здійсненні синами Я. Мудрого:

Джерела: * князівські і церковні статути, * звичаєве право; * візантійське право;

а) мета: * владнати міжкласові конфлікти; * обидві частини загального кодексу права захищали інтереси міцніючого класу феодалів;

б) норми , що регулювали тогочасні відносини:

• зміцнювали великокнязівську владу;

• розв”язували питання власності;

• встановлювали відповідальність за злочин;

• внаслідок розвитку положень „Руської Правди” - поступово ліквідовано криваву помсту;

• дедалі більшу роль відіграє судочинство;

• замість фізичного покарання встановлюється система штрафів;

• порушується питання про скасування смертної кари.

2. Походження і час складання „Руської Правди” – питання спірне: (одні датують УІІ ст., більшість – пов”язують з правлінням Ярослава):

а) початковий текст до нас не дійшов;

б) Ярославів збірник виданий слов”янською мовою (з настановами ХУІІ ст.) – не з”ясоване місце видання;

в) Ярославичі (Із”яслав, Всеволод, Святослав) доповнили текст „Руської Правди”;

г) відомо 106 списків „Руської Правди”, які прийнято ділити на три редакції:

* Коротку; *Поширену; * Скорочену (вони відображають певні етапи феодального розвитку Русі).

Суб”єкт і об”єкт правовідносин є вільна людина.

• Коротка (ХІ ст.) – „Правда Ярослава” + „Правда Ярославовичів” або „Статут Ярославовичів” – Із”яслав, Всеволод, Святослав.

• „Правда Ярослава” (30-і роки ХІ століття) * відображає суспільні відносини ранньофеодального періоду; * Предметом захисту є житло, недоторканність і честь знаті; ( 1 – 18 статті) - не згадується право власності на землю і правове становище населення.

Складається з 3-х частин: а) про вбивство; б) про поранення і образу; в) про порушення права власності; цим пояснюється відставання правових засад від розвитку соціально-економічних відносин.

• „Правда Ярославовичів” (50-60-і роки ХІ ст.) * визначено специфіку права, як права-привілею, тобто неоднакового захисту всіх соціальних груп; захист земельної власності князя, маєтку; * виділена група позбавлених захисту: ізгої, холопи, челядники, смерди; ( 19 – 41 статті)

• Покон вірний (42 ст.) + Урок мостників (43 ст.)

• Поширена редакція „Руської Правди” (поч. ХІІ ст.) – * визначалися права закупа, рядовича; * розвинена система цивільно - правових норм (за втечу закупа перетворювали в холопа; за крадіжку - також; втрата права на закупа, якщо з ним обходяться як з холопом);

* кримінальне право: злочин трактувався як “обіда” незалежно від виду - моральний, фізичний чи матеріальний; * “вира” – грошова кара сплачена громаді; *регулювання боргових зобов”язань; * соціальні відносини у вотчині; * перші кроки по визначенню правового статусу жінок;

• „Суд Ярослава Володимировича “(1-52 статті);

• „Устав Володимира Всеволодовича” (53-121 статті);

• Складена за часів Володимира Мономаха.

• Скорочена - переробка одного із списків „Руської Правди” другої половини ХІІ ст. складалася із 15 статей.

Висновок: Отже основним об”єктом захисту стало життя, тілесна недоторканість людини. „Руська Правда” вплинула на подальший розвиток всього українського права, була джерелом права Галичини і Литви.

Політична роздробленість Київської держави

Київська держава за Ярославовичів.

1. Неврегульованість законом питання власності:

• до середини ХІ ст. – колективне землеволодіння;

• кінець ХІ ст. – князівське землеволодіння;

• починаючи з ХІІ ст. – появляється поняття боярського землеволодіння.

• 1037 р. в „Руській Правді” – відсутня індивідуальна власність і її трактування;

• 1072 р. вже існує свідчення про особисту власність – князівську – „Правда Ярославовичів”

2. Вирішення проблеми престолонаслідування Я. Мудрим:

• Вимагав дотримання принципу вікового старшинства (коли на зміну померлому приходив

брат, а потім син);

• За життя заповів : Ізяславу – Київ, Святославу – Чернігів, Всеволоду – Переяслав, Ігорю

Володимир-Волинський, В'ячеславу – Смоленськ, тому і уникли кривавих чвар;

• Така форма колективного управління одержала назву – колективного сюзеренітету;

• Старші сини - Ізяслав, Святослав, Всеволод уклали політичний союз – тріумвірат – слідкували за переміщенням молодших братів – правління тимчасово успішне:

а) всі справи вирішували разом;

б) видали закони „Правда Ярославичів”;

в) ходили походами на торків і половців;

г) дбали про збільшення своїх володінь, не дозволяючи вихід з київського підпорядкування;

3. Особливості правління Ярославовичів:

• почастішали набіги половців ( 1068 р. - на Альті потерпіли поразку);

• половці підійшли до Києва – Ізяслав не дав зброї для захисту киянам, тому почалося повстання, наслідком якого стало вигнання Ізяслава з Києва;

• на престол повернули силою Ізяслава брати – привело до послаблення тріумвірату;

• розпочинається політична роздробленість: стали вважати залишені батьком землі для управління – спадковою вотчиною ;

• міжусобна боротьба –1078 р. переміг Всеволод і проти заповіту посадив сина Володимира

Мономаха (замість синів Святославових) в Чернігові – нові причини для усобиць;

• 1093 р. Всеволод помирає, Володимир чинить по закону (Чернігів віддає Олегу, Святополку-Київ, сам займає престол Переяслава;

4. З”їзд в Любечі – 1097 р. - для припинення чвар:

• закладені принципи єдності Русі;

• проголосили принцип спадкового володіння землею;

• 7 князів об”єднали дружини і 1103 р. вщент розгромили половців – отримали всі їх табуни;

• заселили відвойовані рубежі торками та печенігами – чим укріпили кордони;

• 1107 р. Святополк і Мономах розгромили Боняка і Шарукана (половецькі орди) – на Донці;

• Вітчивський з”їзд – 1100 р.;

• Золотчівський – 1101 р.;

Долобський – 1103 р. – всі безрезультатні.

5. Особливості розвитку в даний період Київської Русі:

• Удільні князівства перетворюються на політично незалежні від Києва території;

• Удільні князі видають свої закони, карбують монету, чинять суд незалежно від Київського князя;

• В Удільних князівствах відбувається розвиток ремесла, торгівлі, на піднесенні знаходиться землеробство, розквітають міста;

• Утворюються великі князівські дружини для охорони уділів та придушення виступів селян – смердів і підвладного населення.

• Військова незалежність від Києва;

• Слабкі територіальні та економічні зв”язки - натуральне господарство забезпечує всіма матеріальними благами, що виробляються всередині феодальних вотчин.

6. Після смерті 1113 р. Святополка – повстання – київські бояри запросили управляти Мономаха.

Висновок: * Отже Ярославовичі внесли доповнення до законодавства визначивши пріоритет земельної власності князя, визначено специфіку права, як права привілею (неоднакового захисту всіх соціальних груп); * Була зроблена спроба запобігти роздробленню Київської Русі; * Вели боротьбу з кочовими племенами, укріплюючи кордони.

Володимир Мономах – (1113 - 1125 р.)

1113 р. – помер Святополк. Народ не любив князя, який захищав і сприяв лихварям та спекулянтам сіллю. Кияни піднялися на повстання і віче запросило на престол Володимира Всеволодовича (Мономаха).

1. Внутрішня політика:

• Володимир Мономах видав закон про обмеження лихварських відсотків;

• Жорстоко придушив всякі спроби внести розбрат серед князів;

• Зменшив повинності і ускладнив механізм перетворення вільних людей у залежних;

• Обмежив права бояр;

• Закріпив нововведення в „Уставі Володимира Всеволодовича”, що увійшов у „Руську Правду”: * 69 статей де викладено норми * цивільного ; * кримінального ; * судового права;

• Закріпив ідеї єднання у заповіті нащадкам „Повчання дітям”;

• Сприяв розвитку культури.

2. Зовнішня політика :

• Укріпив кордони держави завдяки успішній боротьбі з половцями;

• Уклав дипломатичні відносини із скандинавськими країнами та державами

• Західної Європи;

• Закріплення зовнішніх відносин шлюбними зв”язками: Мстислав - син одружився з Христиною – шведською принцесою; донька Марія вийшла заміж за візантійського царевича.

3. Значення правління Мономаха:

• Завдяки мудрій політиці відновлено централізовану монархію;

• Піднесення економічного і культурного розвитку;

• Зміцнення міжнародного авторитету і позицій держави

Розпад Київської держави і виникнення самостійних князівств на українських землях

Після смерті Володимира Мономаха його справу продовжив син Мстислав, прозваний Великим (1125- 1132 р.). Старався продовжити справу свого батька утримати централізовану державу.

Певну тимчасову стабільність зберігав Ростислав Мстиславович (1157-1167 р.).Вже в 40-х роках влада київського князя була лише формальною. Існувало 15 окремих князівств.

1. Ситуація в Україні в середині ХІІ століття:

• Був порушений звичаєвий принцип престолонаслідування:

• Роздробленість, що охопила Русь ХІІ - ХІІІ ст. дістала назву феодальної, оскільки в її

підвалинах була еволюція феодалізму;

• сформувався клас землевласників (ХІ –ХІІ ст.) , які стають економічною і політичною

силою;

• феодали мали укріплені замки, мали власні озброєні загни, які часом вступали в суперечку

з київською княжою дружиною;

• окремі феодали намагалися відокремитися від Києва.

• Проблема полягала в протистоянні владі великого князя київського влади удільних князів.

2. Причини феодальної роздробленості:

• Великі простори держави та етнічна неоднорідність населення вимагала сильний структурований апарат, який би забезпечив ефективне здійснення княжих владних повноважень на великій території, що було відсутнє;

• Зростання феодального землеволодіння, яке базувалося на натуральному господарстві і посилило владу місцевих князів і бояр, створило передумови для економічної самостійності;

• Відсутність чіткого механізму спадкоємності київської влади;

• Занепад торгівлі. Київ залишився поза торгівельних шляхів;

• Постійні напади кочівників.

• Політична роздробленість:

• Новгородська, Псковська, Смоленська, Полоцька, Вітебська землі;

• Володимиро - Суздальська, Рязанська, Устюзька, Муромська землі;

• Київська, Чернігівська, Сіверська землі;

• Галицька й Волинська землі.

  • Наслідки роздробленості - процес децентралізації, який характеризувався:

    • Феодальні усобиці між князями;

    • Вторгнення кочівників в українські землі;

    • Загальне послаблення держави у політичному і воєнному відношенні напередодні монголо-татарської навали.

• відносно високий розвиток економіки і культури в удільних князівствах;

• зміна форми держави: на зміну ранньофеодальному колективному сюзеренітету, відносно централізованій осібній монархії прийшла монархія федеративна.

  • Початок формування української народності(Київська, Переяславська, Чернігово-Сіверська, Волинська, Галицька, Подільська землі, Буковина, Закарпаття).

Процес розпаду:

ХІІ ст. – 15 князівств;

ХІІІ ст. – 50 князівств;

ХІУ ст. – 250 князівств.

З 1146 – 1240 р. в Києві було 24 князі з 7 ліній, 3 династії (багато князів правили по кілька разів – 47 князювань – один князь правив 7 разів ; 5 кн.-3 рази; 35 князювань були однорічними, найдовше правили 13 років).

Економічний і політичний розвиток Київського князівства.