Особливості творення і перекладу дієприкметників

Сьогодні, реалізуючи вимоги Закону України про мови, що передбачає викладання навчальних дисциплін й ведення діловодства в навчальних закладах українською мовою, ми почали активно перекладати наші підручники, навчальні плани та інші документи, а також створювати нові державною мовою, постало чимало мовних проблем. І одна з них, достатньо суттєва, виникає при перекладі та вживанні дієприкметників, оскільки як у навчальній літературі, так і в ділових паперах вони доволі часто використовуються для відтворення повноти і точності юридичних текстів. Чим же викликані труднощі при перекладі дієприкметників? У першу чергу тим, що при перекладі, як правило, не звертається увага на стан і час дієприкметника, а через те неправильно передається, формулюється зміст словосполучення або речення. У сучасній українській мові ознаки дієприкметника подібні ознакам дієслова. Таким чином, дієприкметникам, як і дієсловам, властиві стан (активний і пасивний), вид (доконаний і недоконаний) та час (теперішній і минулий). Отже при перекладі необхідно особливу увагу приділяти характеристикам цих категорій. Активні дієприкметники у реченні виражають ознаки діючого предмета та виступають у формах теперішнього і минулого часу. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-: потухаючий, ріжучий, під’їжджаючий, лежачий, сидячий. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий, змарнілий, накреслений, всохлий, померлий. Проте у сучасній українській мові, як і в давньоруській, активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні речення:

сложившаяся вокруг ситуация ситуація, що склалася навколо проживающие в этом доме ті, хто мешкає в цьому будинку подъехавший автомобиль автомобіль, який під’їхав

Пасивні дієприкметники виражають ознаки того предмета, який зазнає дію іншого предмета. В українській мові майже не вживаються пасивні дієприкметники теперішнього часу. Отже при перекладі дієприкметники, які в російській мові мають суфікси дієприкметників теперішнього часу пасивних дієприкметників -ем-, -ом-, -им-, також передаються як підрядні речення:

рос. мова укр. мова приемы, применяемые преступниками прийоми, які застосовують злочинці задержание лица, подозреваемого в совершении преступления затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину преступление, совершаемое несколькими преступниками злочин, який вчиняється кількома злочинцями

Рідко при утворенні пасивних дієприкметників теперішнього часу вживається суфікс -м-: рос. - директор фирмы, ранее судимый за убийство; укр. - директор фірми, раніше судимий за вбивство. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т-, -н-, -ен-, -єн-: неоцінений, неподоланий, нескінчений. Але деякі дієприкметники минулого часу, утворені від недоконаних дієслів, мають значення і минулого, і теперішнього часу. Наприклад: вироблювати - вироблюваний, здійснювати - здійснюваний, прояснювати- пояснюваний.

Суфікс -т- вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від односкладових дієслів з основою на -и-, -і-, -а-, -я-, -у-, -ер-: зми-ти- зми-т-ий, стер-ти- стер-т-ий, зли-ти- зли-т-ий, зжа-ти- зжа-т-ий.

За допомогою суфікса -ен- утворюються дієприкметники від інфінітивних основ з суфіксом -ну-. Проте варто звернути увагу на те, що ці дієприкметники мають паралельні форми з суфіксом -т-: вису-ну-ти- висунений, висунутий; повер-ну-ти- повернений, повернутий. Суфікс -ен- також вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від інфінітивної основи на приголосний (вез-ти- везений), але у цьому випадку здебільшого відбувається чергування кінцевих приголосних основи: д-дж: збудити - збуджений, засудити - засуджений, дослідити- досліджений; зд-ждж: виїздити - виїжджений; к, т-ч: присвятити - присвячений, спекти - спечений; ст-щ: вимостити - вимощений; с-ш: просити - прошений; г, з-ж: зберегти - збережений, а після губних з’являється суфікс -л-: зробити - зроблений; розгромити - розгромлений, скривити - скривлений, обумовити- обумовлений. При утворенні дієприслівників від основи інфінітива на -а- вживається суфікс -н-: писа-ти - писа-н-ий; збудува-ти - збудова-н-ий, записува-ти - зписа-н-ий, здійснюва-ти - здійснюва-н-ий. Таким чином, пасивні дієприкметники минулого часу перекладаються з російської мови і як дієприкметники, і як підрядні речення:

рос. укр. защищенные щитом участки тела захищені щитом ділянки тіла ансамбль, созданный в начале 90-х годов ансамбль, створений на початку 90-х років ранее задержанный преступник раніше затриманий злочинець

Активні і пасивні дієприкметники відмінюються за родом, числом, відмінками та мають закінчення прикметників твердої групи.

ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад: На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом. (Антоненко-Давидович.) Події (які? –>),  пережиті  її  народом

Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), виділяється з-поміж інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами: Історичні події, пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови. В усному мовленні — відповідно одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється: На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.

ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ

Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова:

Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотиста заіржав, радуючись (чому?) молодій своїй силі (В. Чемерис). Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини.

В усному мовленні дієприкметниковий зворот відділяється від решти компонентів речення паузами, а на письмі — комами: Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (Головко).

Примітка Відокремлюються і одиничні дієприслівники (без залежних слів):Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.

Не відокремлюється одиничний дієприслівник та фразеологізм із дієприслівником, якщо вони стоять після присудка і відповідають на питання як?: Дівчата йшли, співаючи; На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.