8. Лексичні норми мови професійного спілкування. Лексикологія як розділ науки про мову

Лексичні норми – норми правильного слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником української мови в одинадцяти томах (1970 - 1980); Російсько-українським словником у трьох томах (1983-1985); Орфографічним словником української мови (1994) та іншими.

Вибір лексики залежить від мети висловлювання, сфери спілкування. Лексику української мови за професійним спрямуванням поділяють на:

- науково-термінологічну: педіатр, термодинаміка;

- виробничо-професійну: навігація, пірогармата;

- офіційно-ділову: акт, угода;

- специфічно-побутову: виделка, відро.

Лексичні норми, наприклад:

Правильно: Неправильно:

зіставляти співставляти

численний багаточисельний

нечисленний малочисельний

збігатися співпадати

триденний трьохденний

протягом, упродовж тижня на протязі тижня

завдати шкоди нанести шкоду

Розділ мовознавчої науки, об’єктом якого є вивчення словникового складу мови, називається лексикологією.

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

8. Лексикологія, фразеологія, термінологія – підрозділи лексикології

Розділ мовознавчої науки, об’єктом якого є вивчення словникового складу мови, називається лексикологією.

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) - розділ лексикології, в якому вивчаються лексично неподільні поєднання слів. Фразеологією називають також сукупність властивих мові усталених зворотів і висловів.

Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.

Фразеологія - сукупність зворотів і висловів (словосполучень, речень), фразеологізмів, властивих тій чи іншій мові.

Одиниця фразеологічної системи називається фразеологізмом (лексико-граматична єдність двох і більше граматично оформлених компонентів). Особливості фразеологізму:1) лексичне значення виражається сполученням кількох слів.значення ф.єдине. 2)постійне відтворювання одного й того самого компонентного складу. 3) х-ся стійкістю граматичних категорій. 4) слова у складі ф. мають часто переносне значення. 5) контекстуальна обумовленість вживання.

Термінологія — розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

У словниковому складі української літературної мови велике місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання – науки, техніки, мистецтва тощо. Наприклад: суфікс, сонет, синус, ампер. Специфіка термінів у тому, що вони однозначні у межах тієї термінологічної системи, в якій уживаються, не зв’язані з контекстом і стилістично нейтральні. Терміни є загальнонаукові і галузеві. Загальнонаукові терміни здебільшого поширені в усіх галузях наукових знань (аналіз, синтез, аналогія, категорія), а галузеві відомі тільки в певній науці (літературознавчі: епос, персонаж, епітет; хімічні: гідрат, оксид).