1.11. Трудовий договір, трудовий контракт: особливості укладання, основоположення, особливості

Якщо ви сформували високоякісний власний людський капі­тал відповідно до законів маркетингу на ринку праці, вмієте зна­ходити для себе підходящу роботу, плануєте й виконуєте плани розвитку своєї кар’єри, то час від часу ви будете укладати трудо­вий контракт на наступну, перспективнішу посаду.

Контрактні форми найму та оплати праці широко розповсю­джені в усьому світі передусім на первинному ринку праці стосов­но кваліфікованих, найцінніших працівників. Ця форма є найприйнятнішою для ринкової економіки: вона дає можливість передбачити всі права й обов’язки сторін, конкретизувати окремі умови, пристосовуючи їх до індивідуального випадку. Передбачен­ня додаткової взаємної відповідальності сприяє створенню опти­мальних умов для реалізації цілей обох сторін.

Працівників наймають для досягнення цілей організації в обмін на виплату заробітної плати та інші блага. Згода працівника вико­нувати покладені на нього роботодавцем функції в обмін на обумовлені блага є індивідуальною трудовою угодою (індивідуальний трудовий договір). Трудова угода (договір) може бути строковою і безстроковою, формальною (укладеною відповідно до діючих пра­вил у письмовій формі) і неформальною (усною).

Трудовий контракт – це індивідуальний, формальний і строковий трудовий договір, його формальний характер означає, що він укладається згідно з діючими правилами, у письмовій формі, у двох екземплярах та підписується роботодавцем і працівником, збе­рігається у кожної зі сторін. Вважається, що таке оформлення сприяє дотриманню умов угоди. Однак формальний характер тру­дового контракту означає також і те, що конфлікти, які виника­ють з питань виконання підписаного контракту, можуть вирішу­ватися офіційним або третейським судом.

Індивідуальний характер трудового контракту означає, що він укладається індивідуально з кожним працівником: права, обов’яз­ки і відповідальність сторін у кожному випадку конкретизуються. Строковий характер трудового контракту означає, що він укла­дається на певний термін, обумовлений в цьому ж контракті.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України кон­тракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін. Контракт як особлива форма трудового договору має орієнтуватися на забезпечення умов для прояву ініціативності та самостійності працівника, з урахуванням його індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної відпо­відальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника. Відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається у письмовій формі й підписується роботодавцем та пра­цівником, якого приймають (наймають) на роботу за контрактом.

Для виконання звичайної регламентованої стандартної роботи, на якій особистість працівника, його індивідуальні якості не ма­ють важливого значення, де досить лише чітко дотримуватися по­садової інструкції, трудовий контракт не потрібен. Тут підійде зви­чайний трудовий договір, оформлений відповідно до чинного зако­нодавства наказом по підприємству.

Трудовий контракт по суті є угодою між висококваліфікованим, дуже цінним працівником та організацією, відповідно до якої він зобов’язується виконувати важливу роботу на високому рівні, до­сягти певних важливих для організації конкретних результатів, а організація у відповідь на це приймає його умови щодо матеріаль­ного забезпечення, повноважень, умов праці і т. ін. В перспектив­них організаціях нині прийнято включати в контракт пункти про гарантії персоналу зайнятості при ефективній роботі, безпечні та здорові умови праці, справедливе ставлення з боку керівництва та кадрових служб; можливості достатніх заробітків, отримання до­даткових пільг та участь у прибутках; право на висловлення влас­ної думки з питань управління організацією; підвищення кваліфі­кації, професійну перепідготовку, розвиток кар’єри тощо.

Положення контракту таким чином поділяються на основні, що стосуються характеру, виду і строків його дії, умов та оплати праці, й додаткові, пов’язані з іншими моментами організації трудового процесу та соціальними гарантіями.

Як правило, трудовий контракт включає такі позиції:

1. Загальні положення: хто, з ким і про що укладає контракт, термін його дії, умови випробувального терміну тощо.

2. Обов’язки працівника: виконання посадових обов’язків за певною посадою, деталізація трудових завдань, перспективні за­дачі (по суті – для чого, для виконання яких завдань, досягнення якої мети наймається працівник).

3. Обов’язки підприємства: організація необхідних умов трудо­вої діяльності, розмір, порядок і термін виплати зарплати, інші складові компенсаційного пакета, визначення режиму праці й відпочинку, соціального обслуговування, соціального страхуван­ня та ін.

4. Відповідальність сторін за невиконання обов’язків за кон­трактом; матеріальна відповідальність працівника за завдані під­приємству збитки; матеріальна відповідальність підприємства за шкоду, завдану працівникові та ін.

6. Підстави і порядок розірвання і продовження контракту.

7. Порядок розгляду трудових спорів.

8. Реквізити сторін.

Під час укладання контракту можуть розглядатись будь-які до­даткові пільги: надання матеріальної допомоги на оздоровлення під час відпустки; надання у користування автомобіля; компенсація обумовлених витрат; допомога в забезпеченні житлом, оплата на­вчання працівника або його дітей тощо. При цьому вважається, що в процесі переговорів прийнятним та навіть психологічно виправ­даним є торгування [3, с. 215–217].

Таким чином, трудовий контракт – це індивідуальний, формальний і строковий трудовий договір, його формальний характер означає, що він укладається згідно з діючими правилами, у письмовій формі, у двох екземплярах та підписується роботодавцем і працівником, збе­рігається у кожної зі сторін.