2.31. Профспілки та підприємці на ринку праці

Значну роль у революції в трудових відносинах відіграло законодавство про право трудящих організовувати професійні спілки, які покликані захищати інтереси трудящих як на рівні підприємств, так і в суспільстві в цілому. Профспілка є породженням капіталізму, формою організації трудящих найманої праці на професійній основі з тим, щоб захищати свої інтереси і права як перед капіталістами, так і перед державою, якщо остання ігнорує права трудящих.

В сучасних умовах профспілки являють собою добровільні незалежні громадські організації, що об’єднують працівників, пов’язаних загальними інтересами за родом їх діяльності як в виробничій, так і в соціальній сферах.

Головним завданням профспілок всіх напрямків є захист прав і законних інтересів працюючих, встановлення соціальної справедливості, ефективної і гуманної економіки. Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія.

Двостороння монополія – це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія) [1, с. 75].

Отже, професійні спілки є громадськими організаціями, які об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів, всі професійні спілки мають рівні права.

ІІІ. Управління персоналом

3.1. Місце управління персоналом в комплексі внутрішньоорганізаційного менеджменту

Поняття “менеджмент” має міждисциплінарний характер та складну семантику, але, в цілому, у науковій та навчальній літературі воно використовується як тотожне поняття “управління”.

Проте, П. Друкер, який є визнаним класиком менеджменту, зазначає, що у англомовних країнах цей термін використовується достатньо вільно та у різних значеннях, а також він є винятковим і складним для однозначного розуміння. В цілому ж, менеджмент це:

– раціональний спосіб управління діловими організаціями;

– управляння, зорієнтоване на доходність та прибутковість;

– діяльність по нагляду, яка використовує особливі форми організації праці, договірні та контрактні відносини між працею та капіталом;

– особлива галузь наукових знань та професійної спеціаіпзапії управлінців, зорієнтована на практичну реалізацію вищевикладених аспектів.

Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент, або так званої “нової управлінської парадигми”, є такі принципові положення:

– орієнтація управлінського процесу на вирішення проблем гнучкості та адаптивності, які виникають як реакція на динамічну зміну умов організованої діяльності;

– орієнтація управлінського процесу на комплексний розгляд актуальних проблем, які зазвичай уособлюють сукупність соціальних, економічних, технологічних, технічних та правових аспектів;

– орієнтація на перспективу та кінцеві результати функціонування організації [13, с. 36–38].

Таким чином, менеджмент є особливою функцією управлінського апарату, яка спрямовується на поглиблене розуміння та розширене використання законів суспільного розвитку, що дозволяє організовувати ефективне, конкурентно-спроможне виробництво попри дестабілізуючий впив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.