2.16. Класифікація основних форм зайнятості за організацією робочого часу, за стабільністю трудової діяльності, за статусом

Основні форми зайнятості:

1. За організацією робочого часу:

1.1. Повна (40 год./тиждень);

1.2. Неповна(з використанням неповної робочої зміни (тижня) за згодою або бажанням працівника):

– видима (зайнятість, яку можна виміряти через заробітну плату або шляхом вибіркових обстежень);

– невидима (використовується для відображення порушення рівноваги між робочого силою та іншими факторами виробництва, її можна встановити за низькими доходами і низькою продуктивністю праці);

– добровільна (занятість за бажанням працівника);

– вимушена (не залежить від бажання працівника, пов’язана зі спадом у виробництві).

2. За стабільністю трудової діяльності:

2.1. Постійна (зайнятість на постійному місці роботи);

2.2. Тимчасова (зайнятість пов’язана з тимчасовим або сезонним характером роботи, а також з разовими епізодичними роботами особи).

3. За статусом:

3.1. Первинна (зайнятість громадян за основним місцем роботи (там, де знаходиться трудова книжка);

3.2. Вторинна (зайнятість додаткова, на іншому підприємстві або нерегламентована з метою отримання додаткових доходів):

– добровільна (трудова діяльність осіб за сумісництвом);

– трудова діяльність осіб старших або молодших працездатного віку;

– додаткова трудова діяльність осіб, які зайняті в домашньому або особистому підсобному господарстві [5, с. 155–159].

Отже, зайнятість класифікується за організацією робочого часу, стабільністю трудової діяльності та статусом.

2.17. Продуктивна, ефективна та нерегламентована зайнятість

Основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість.

Враховуючи принцип добровільності праці, повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, найдоцільніше використання ресурсів для праці.

Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Вона означає перевищення економічних вигід, отриманих в результаті цієї зайнятості порівняно з витратами на організацію цієї роботи. Продуктивність зайнятості з погляду працівника означає отримання трудового доходу більшого, ніж мінімально необхідний для відтворення робочої сили. Продуктивність зайнятості з погляду роботодавця означає отримання прибутку від найманої праці.

Раціональна зайнятість – це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров’я дає змогу працівникові досягти високої продуктивності праці і мати заробіток, який забезпечує нормальне життя, а підприємцю дає змогу досягти високої ефективності виробництва без екологічної, соціальної та іншої шкоди для суспільства.

Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.

Таким чином, ефективна і вільно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. Зрозуміло, що в зв’язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-технічним прогресом зростають кількісні та якісні параметри ідеалу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти [15, с. 187–188].

Отже, основними видами зайнятості є повна, продуктивна, раціональна і ефективна зайнятість. Продуктивна зайнятість – це економічно доцільна, вигідна зайнятість. Раціональна зайнятість – це одночасно і економічно, і соціально доцільна зайнятість. Повну зайнятість, що водночас відповідає вимогам раціональності, називають ефективною зайнятістю.

Загалом класифікацію видів зайнятості проводять за характером діяльності, соціальною, галузевою належністю, територіальною ознакою, рівнем урбанізації, професійно-кваліфікаційною ознакою та видами власності.