2.9. Пропозиція інтенсивності та якості робочої сили

Зростання якості робочої сили по всіх параметрах (здоров’я, освіта, професіоналізм, адаптованість у виробництво) підвищує її конкурентоспроможність, дає можливість працевлаш-туватися за кордоном, у разі значного перевищення пропозиції праці над попитом на національному ринку праці, а також робить конкурентоспроможною вітчизняну продукцію. В будь-якому випадку висока якість робочої сили позитивно впливає на зайнятість населення. Будучи конкурентоспроможною, робоча сила не зазнаватиме ускладнень з працевлаштуванням як у своїй країні, так і за кордоном.

Пропозиція інтенсивності праці. Підвищити інтенсивність праці означає поліпшити її продуктивність. Зв’язок між інтенсивністю праці та різними факторами досить складний і менш досліджений, ніж пропозиція робочого часу або якість праці. З одного боку, інтенсивність праці, яка запропонована на ринку, залежить від внутрішніх мотивів і фізичного стану особи, а з іншого – повинна регулюватись законодавством, традиціями тощо.

З позицій внутрішніх мотивів особи на інтенсивність праці впливають кількість робочих годин та рівень заробітної плати. Темп роботи має бути вищим там, де кількість годин праці менша, і навпаки. Це слід мати на увазі під час впровадження гнучких форм зайнятості.

Деяке збільшення інтенсивності праці можливе за рахунок підвищення заробітної плати, що дає можливість людині краще харчуватися і медично обслуговуватись, займатися спортом. Але таке становище характерне не для розвинутих країн, тому що заробіток у них дозволяє достатньо харчуватися і мати відповідне медичне обслуговування, не підвищуючи інтенсивності праці.

Пропонування індивідом часу й інтенсивності праці має певне раціональне обмеження. Так, численні дослідження економістів, зокрема М. Вебера, підтверджують закономірність: зростання ставок заробітної плати не завжди веде до збільшення зайнятості та інтенсивності праці [15, с. 90–93].

Як висновок можна сказати, що людина, зорієнтована на певний рівень задоволення матеріальних потреб, не збільшуватиме інтенсивність і час роботи після досягнення відповідного рівня заробітку.

2.10. Поняття сукупної пропозиції робочої сили

Як вiдомо, пропозицiя – це узагальнюючий термiн, що описує поведiнку потенцiйних і фактичних продавцiв товару. Обсяг пропозицiї – це кiлькiсть товару, який продавцi бажають продати за певний час.

Ураховуючи фактори, які впливають на обсяги індивідуальної пропозиції робочого часу, інтенсивність праці та якість робочої сили, сукупну пропозицію треба аналізувати за такими критеріями: статтю, віком, освітою, професією, кваліфікацією тощо в регіона­льному та галузевому розрізах. При цьому аналіз пропозиції в регіональному розрізі має враховувати сальдо трудової маятникової міграції.

Як і у випадку з попитом на працю, існує два погляди на сукупну пропозицію праці:

– у вузькому розумінні пропозицією праці є кількість незайнятих і охочих працювати працездатних осіб працездатного віку;

– у широкому розумінні пропозиція праці охоплює все працездатне населення працездатного віку, тобто трудові ресурси суспільства.

З точки зору вузького пiдходу до визначення обсягiв сукупної пропозицiї на ринку працi пропозицiю в поточному перiодi становитиме частина економiчно активного населення, яке є тимчасово незайнятим i активно шукає роботу самостiйно або через вiдповiднi служби. Саме воно потребує матерiальної допомоги та допомоги в працевлаштуваннi в поточному перiодi.

Обсяги сукупної пропозиції робочої сили можна визначити за такою схемою:

– визначення чисельності трудоактивного населення праце­здатного віку;

– визначення перспективних коефіцієнтів трудової активності з ура­хуванням даних соціологічних обстежень і аналізу економічної ситуації;

– визначення чисельності трудоактивних пенсіонерів за віком;

– визначення загальної чисельності трудоактивних контингентів регіону;

– визначення обсягів пропозиції робочої сили з урахуванням сальдо маятникової міграції та прагнення працювати на умовах повної первинної, неповної та вторинної зайнятості.

Потенцiйними джерелами пропозицiї в такому випадку є всi працюючi за наймом, зайняте поза ринком працi населення, незайняте економiчно активне населення та тимчасово непрацездатнi, якi не втратили працездатностi повнiстю i можуть повернутись на ринок працi [15].

Отже, сукупна пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст пра­ці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефектив-ність функціонування системи підготовки і перепідго­товки кадрів, система оплати праці, кон’юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо. Потенцiйнi джерела пропозицiї можуть проявитись у майбутнiх перiодах, тому iнформацiя про них є важливою для розробки програм зайнятостi.