Шаблій Олег Іванович

Напрямки наукової діяльності: теорія, історія, методологія та методика суспільної географії та картографії; географічні українознавство і реґіоналістика; комплексне атласне картографування; географо-математичне моделювання. Олег Шаблій, поряд із О.Топчієвим та М.Пістуном, є одним із фундаторів теорії та методології сучасної суспільної географії. Найважливіші теоретичні та українознавчі ідеї узагальнив у книзі-монографії "Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії" (2001). У 2004 році став співавтором і редактором українського перекладу "Географія: світи, регіони, концепти" американських учених П. бе Блій та П. Муллера.  У 2007 році видав хрестоматію "Новітня українська суспільна географія", у якій представив біографії, бібліографію і праці 24 українських учених, що працювали у суспільній географії.  Висунув і обґрунтував ідею гнучкої територіальної організації виробництва, принцип нестрогого входження територіальних систем у їхні суперсистеми і геопросторової організації розселення, концепцію міжгалузевих територіальних комплексів, створив оригінальні схеми класифікації суспільно-географічних та екологічних наукових дисциплін, природно-ресурсного потенціалу, висунув гіпотезу аридизації Західного реґіону України, обґрунтував шестичленну суспільно-географічну реґіоналізацію України та ін. Організував підготовку та видання шкільно-краєзнавчих та географічних атласів Львівської, Івано-Франківської і Закарпатської областей України. Загалом опублікував понад 450 наукових і науково-популярних праць, зокрема 10 монографій. Професор О. Шаблій видав низку оригінальних підручники і навчальні посібники для вищих навчальних закладів. Серед них: "Основи загальної суспільної географії" (2003, перевидання 2010 р.), "Математичні методи у соціально-економічній географії" (1985, 1994), "Соціально-економічна географія України" (1994, 1995, 2000). Після виборення Україною своєї незалежності О.І. Шаблій починає інтенсивну працю над популяризацією раніше заборонених і призабутих українських географів, їх ідей; грунтовно досліджує історію українських суспільно-географічних досліджень. З-під пера професора Олега Шаблія вийшли праці про репресованих українських географів, серед яких фундатор національної географії, геополітики і картографії, академік Степан Рудницький, його науковий спадкоємець, Головний редактор Енциклопедії Українознавства професор Володимир Кубійович (п’ять книг), героїня національно-визвольної боротьби, професор Олена Степанів (дві книги її наукових праць, есеїв і спогадів: 2002, 2003). Ним започатковано видавничий проект "Постаті українського землезнання".  Побачили світ праці проф. О. Ващенка, І. Теслю, А. Синявського, О. Степанів, В. Садовського, К. Геренчука та М. Дольницького, П. Цися, В. Кубійовича, В. Ґериновича, С. Рудницького, Ю. Полянського.

Корецький Леонід Мусійович

Діяльність та ім'я Л. М. Корецького — учня Воблого — широко відомі серед географів і економістів України і поза її межами як вченого (автор понад 250 наукових праць) в різних галузях економіки, географії, статистики і народонаселення, керівника і учасника колективних фундаментальних праць з комплексного дослідження територіальних структур продуктивних сил України, розробки генеральних схем їх розвитку, учасника розробки Комплексної програми науково-технічного прогресу в Україні тощо.

Творче життя Л. М. Корецького пов'язане з науковою роботою в інститутах Національної Академії наук України (1946—1977 рр.) і Українським державним педагогічний університетом ім. М П. Драгоманова (з 1977 р.) й іншими науковими та педагогічними центрами Києва та інших міст України, Закінчивши середню школу в м. Умані, Л. М. Корецький вступає у 1937 р. до Київського університету і спеціалізується у галузі економічної географії. закінчує університет у 1946 році. З 1950 року, після закінчення аспірантури і захисту кандидатської дисертації в Інституті економіки АН УРСР, він працює в даному інституті 15 років.

Історичне, народногосподарське і наукове значення мають праці Л М. Корецького щодо інтеграційного і промислового економічного районування України. Ідея районувати Україну на три макрорегіони була втілена в генеральному її районуванні у складі колишнього СРСР — Донецько-Придніпровський, Південний і Центральний (Києво-Львівський, пізніше — Півленно-Західний). Багаторічна праця вкладена Л. М. Корецьким у досліджень окремих міст і рекомендацій щодо напрямів їх розвитку Бердянська (1974), Канева (1980), Білої Церкви (1985).

Великими сторінками творчої праці Л. М. Корецького стала його активна участь у створенні українських енциклопедичних видань: "Універсальної Української Радянської Енциклопедії", участь створенні 4-томної "Енциклопедії народного господарства України", 5-томної "Краткой географической энциклопедии" в "Большой Советской Энциклоледии" (2-ге та 3-тє видання), а також в Молдавській, Таджицькій, Вірменській енциклопедіях, де вміщені статті про Україну, її області і регіони. Багато праці вкладено у створення унікального видання — Географічної Енциклопедії України в 3-х томах (1989—1993, член редколегії, автор ряду великих статей). Загалом в енциклопедичних виданнях України, інших республік колишнього СРСР, "Большой Советской Энциклопедии" опубліковано близько 100 його статей, з них 30 — це комплексні статті про Україну в кожному щорічнику "БСЭ" протягом 30 років (1960—1990), які є нині унікальним джерелом подій політичного, економічного і культурного життя України в цей період. Л. М. Корецький зробив великий внесок в розвиток вітчизняної соціально-економічної географії і культури не лише науково дослідницькими роботами, але і плідною педагогічною діяльністю на очолюваній ним в 1978—1991 рр. кафедрі економічної та соціальної географії в Українському державному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова.