
- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокрит, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Аристотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •Філософські мотиви у творчості т.Г.Шевченка.
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова.
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського.
- •Націоналізм д.Донцова і в.Липинського.
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знаня і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості.
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
- •Предмет теорії пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини.
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Понятя закону. Закони діалектики.(Загальна характеристика).
- •Поняття закону. Закони діалектики
- •Закон взаємопроникнення протилежностей
- •Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Проблема свідомості у філософії та науці.
Проблема свідомості була і залишається однією з найважчих. Свідомість не має властивостей матеріальних предметів, не сприймається органами почуттів, його не можна бачити, відчувати, вимірювати або зважувати. Але людина мислить, відчуває, пере-живає, володіє пам'яттю, волею, уявою, здатністю діяти.
Відповісти на питанні походження та сутності свідомості, про відношення душі і тіла стало можливим у зв'язку з розви-ством природничих наук, перш за все біології, психології, фізіології вищої нервової діяльності. Свідомість - свій-ство особливим чином організованої матерії - людського мозку. Свідомість людини, її психічна діяльність залежить від мозку. Це підтверджується, зокрема, тим, що при серйозному пошкодженні окремих ділянок мозку стано-вітся неможливою нормальна психічна діяльність.
Психічна діяльність грунтується на фізіологічних, біофізичних, біохімічних та інших матеріальних процесах, вона нематеріальна. Це ідеальна діяльність, сутністю якої є відображення об'єктивного світу в ідеальних образах, що формуються у свідомості. Речі, їх властивості та відносини впливають на органи чуття. Отримано-ні роздратування передаються по нервових каналах в кору великих півкуль головного мозку, де виникають материаль-ні, фізіологічні процеси. Ці процеси є матеріальною основою відчуттів, сприймань, уявлень, со-ставлять основу абстрактного мислення. Будучи вищою формою відображення, свідомість розвивалося з менш високих форм в процесі тривалої еволюції матерії.
Свідомість не тільки функція мозку, але і продукт суспільного розвитку. Свідомість формується, разом з формирова-ням людини і людського суспільства. Це підтверджується як історичних, так і індивідуальним розвитком людини. Свідомість обумовлено суспільством, є його продуктом і крім суспільства розвиватися не може Людина з раннього дет-ства засвоює звички, правила поведінки, моральні принципи тієї суспільного середовища, в якій він живе. Він ов-ладевает мовою, логікою мислення, культурою. Його свідомість формується в процесі трудової діяльності, під впливом існуючих у даному суспільстві соціальних відносин, політичних і правових ідей, моральних принципів, спокуса-ства, науки, релігійних або атеїстичних поглядів. Свідомість формується разом з мовою. Будь-яка думка виражається і закріплюється в словах і предложеніях.Форміруются ідеї і теорії, що стають загальним надбанням, еле-ми заг-го ство-нанія.
Психіка людини (суб'єктивна реальність) не зводиться до свідомості. Вона складається з свідомості і несвідомого. Виокрем-ляють три підсистеми, або сфери: пізнавальну, емоційну та мотиваційно-вольову.
Пізнавальна сфера складається з чуттєвого, або сенситивного, пізнання, яке засноване на зовнішніх почуттях і виражається в здатності до відчуттів, сприйнять і уявлень, і раціонального пізнання, що представляє со-бій абстрактно-розумову діяльність, що оперує поняттями. На основі чуттєвого і раціонального пізнання формуються ідеальні образи об'єктів пізнання. До пізнавальним здібностям відносяться увагу, пам'ять і вообра-ються, а також інтуїція, коріння якої знаходяться в несвідомому. Увага характеризується вибірковістю позна-освітньої діяльності, її спрямованістю на певний об'єкт. Увага організовує пізнання, робить його активним, цілеспрямованим процесом. Пам'ять як здатність зберігати і відтворювати інформацію про. Об'єкті дозволяє обсягів по-дініть наявні і придбані знання і на цій основі поповнювати і поглиблювати їх. З уявою пов'язана спосіб-ність будувати фантазії, висувати припущення, робити відкриття. Пізнавальна діяльність неможлива без мови, у формах якого виражаються і закріплюються результати пізнання.
Емоційна сфера включає внутрішні почуття людини, які слід відрізняти від зовнішніх. Це почуття радо-сти, горя, любові, співчуття, ненависті та ін До емоційній сфері відносяться афекти (гнів, жах, лють), емоційний-ве стан (настрій); воно може бути пригніченим або радісним, веселим або сумним; елементарні емоції (спрага, голод тощо). Емоційний стан суб'єкта впливає на пізнавальний процес, на його відношення до об'єкта і, отже, відбивається на результатах пізнання.
Мотиваційно-вольова сфера - це мотиви, інтереси, потреби суб'єкта, що орієнтують його в пізнавальної діяль-ності, а також воля, що представляє собою здатність до вибору мети і внутрішнім зусиллям, необхідним для її дос-тіженія. Воля пов'язує пізнавальну та емоційні сфери, визначає активний характер пізнання, направляє його на придбання нових знань:
До психічної діяльності відноситься несвідоме - сукупність психічних явищ, не усвідомлюваних людиною (сновидіння, гіпнотичні стани, інстинкти) Для теорії пізнання особливий інтерес представляє інтуїція-здатність безпосереднього осягнення істини шляхом прямого його розсуду без раціонального обгрунтування.
В історії філософії інтуїція розумілася по-різному. У деяких сенсуалистических теоріях - як здатність непо-безпосередніх осягнення істини за допомогою органів чуття. Це чуттєва інтуїція. Філософи-раціоналісти - Де-карт, Локк, Лейбніц, Спіноза висунули вчення про інтелектуальну інтуїції як безпосередньому, розсуді розумом деяких положень, які не потребують доказів. До них відносяться аксіоми, постулати і т.п. Інтуїтивним вважається також знання, до якого приходять раптово, коли якась ідея виникає без усвідомлення розумового процесу, кото-рий до неї привів.
Свідомість є властивістю особливим чином організованої матерії - людського мозку, продуктом суспільно-го розвитку, вищою формою відображення дійсності.
1. Свідомість виникла на певному етапі розвитку матерії, на її основі, за своїм походженням вдруге.
2. Свідомість-властивість матеріального органу - мозку. Будучи ідеальним, воно функціонує на основі відбуваються в мозку фізіологічних процесів і, значить, психічне визначається фізичним, залежить від нього, вдруге.
Виникає у свідомості образ предмета обумовлений в кінцевому рахунку реально існуючим матеріальним предметом. Відображення обумовлено відбиваним, залежить від нього, і, отже, вдруге.