- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокрит, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Аристотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •Філософські мотиви у творчості т.Г.Шевченка.
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова.
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського.
- •Націоналізм д.Донцова і в.Липинського.
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знаня і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості.
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
- •Предмет теорії пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини.
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Понятя закону. Закони діалектики.(Загальна характеристика).
- •Поняття закону. Закони діалектики
- •Закон взаємопроникнення протилежностей
- •Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
Характерна орієнтація на пізнання реальності, засноване на чуттєвому. Формування природознавства пов'язано з тенденцією пізнання на одиничних, ізольованих фактах, не визначають систему цілісно. Постає питання про сутність і характер самого пізнання, що приводить до підвищення значущості гносеологічної орієнтації нової філософії. Прагнення до систематизації, кількісний ріст і посилилася диференціація пізнання викликають розвиток теоретичного мислення, не тільки шукає причинно слідчого (пов'язаного з законами) пояснення взаємозв'язку між окремими явищами і областями явищ, але і прагне до створення цілісного образу світу, що спирається на нову науку і її дані . Прагнення до з'ясування взаємозв'язків і взаємодій закономірно веде до підвищення ролі раціонального розгляду, тому з розвитком чуттєвого емпіричного пізнання світу розвивається і точне, раціональне математичне мислення. Основні представники: Ф. Бекон, Р. Декарт
Френсіс Бекон у поясненні суспільства був ідеалістом і виступав прихильником абсолютної монархії, багато писав про розвиток торгово-промислових прошарків суспільства того часу Головною його працею º «Новий Органон» яка була написана на противагу праці Арістотеля «Органон» Основною задачою філософії Бекон вважав завоювання природи и вдосконалення людського життя. Знання стае силою, якщо воно спираºться на дослідження явищ природи и пізнаням її законів. Предметом філософія повинна бути матерія Бекон - засновник матеріалізму
Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
Методологія-сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якій-небудь науці, вчення про методи наукового пізнання і перетворення міра. Теоретичне обгрунтування методів наукового пізнання викликане потребами розвивається науки і отримало найбільший розвиток в Новій філософії, починаючи з Ф. Бекона і Декарта.
Матеріалістична філософія обгрунтувала методи пізнання законами об'єктивного міра. Ідеалістіческіе системи пояснювали їх законами духу, ідеї, або розглядали як сукупність правил, довільно створюваних людським розумом. При цьому нерідко загальний метод пізнання зв'язувався з законами однієї з конкретних областей знання (механіка, математика, біологія та т.д.), зводився до методу однієї науки.
Істотний внесок у методологію вніс Гегель.Он вперше підкреслив специфічний характер філософського методу, його відмінність від методів конкретнх наук і незвідність до них; наголосив, що метод є рух самого змісту і тому не може розглядатися поза змістом.
Матеріалістична діалектика як методологія виступає і в якості загального методу пізнання, і як наукова теорія застосовуваних у пізнанні методів; виходить з того, що в основі методів пізнання лежать об'єктивні закони природи і суспільства. Метод пізнання може бути науковим лише відображаючи об'єктивні закони самої дійсності, тому принципи наукового методу, його категорії і поняття не сума довільних правил, створених людським розумом, а вираження закономірностей природи і людини.
Значення методології наукового пізнання зростає, що пов'язано з бурхливим розвитком науки і метатеоретическое досліджень, які тісно пов'язані з конкретними проблемами методології.