19. Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.

Виникло феод. суспільство (кріпосне право). Знач. роль відігравало духовенство. Монастирі минулого і фортецями і центрами землеробства й осередками освіти і культури. Церква стала охоронницею писемності й освіченості в Європі. В умовах жорсткого диктату церкви і держ влади ф. була оголошена служницею богослов'я. Ця філ. отримала назву "схоластики".

Схоластика. Гол. напрямок в разв ф. Середня. Вона давши в школах і університетах. 3 періоди: 1.Ранньої схол. (9-12в) 2.період зрілості (13в) 3.упадок (14-15в) Центр. питання - про відношення знання до віри. Вважалося, що істина вже дана в бібл. текстах і необхідно правильно витлумачити їх.

Так як б. тексти відрізнялися алегоричним хар., то для їх тлумачення требов. витончена логіка.

Бог єдиний, але троічен в трьох особах - батько, син і святий дух. Отсюда питання про відношення загального до едінічному. Суперечка з цієї причини відома як суперечка про універсалії, тобто про прир. загальних

пологів і понять. Існ. 2 основні рішення цього питання.

1. загальні пологи (унив.) ім. реально, незалежно від чол. - Реалізм.

2. Універсалії не ім. реально, незав від челов. Сущ. тільки індивідуальне і тільки воно може бути предм. пізнання. - Номіналізм

Фома Аквінський (1225-1274). Осн. мета відпрацювання основних догматів хр. віровчення у

формах здорового глузду. Душа чол. - Є формообраз принцип, однак своє повне индив. утілення вона одержує тільки при з'єдн. з тілом.

Важливе значення мало навчання про розходження сутності й існування. Вони збігаються тільки в богу. Існує. вище сутності, відноситься до неї як дійсність до можливості.

Док-во сущ. бога. Кожне явище має причину. Піднімаючись по сходам причин ми приходимо до необхідності ім. бога - верховної причини.

Проблема двох законів -1) божественний, який визначає панування церкви над державою, і 2) природний - що бог вклав у розуми людей.

Фома Аквінський - середньовічний католіч.теолог, монах-домініканець, учень Альберта Великого, в 1323 р. був зарахований до лику святих.

Значний вплив на фил-ію Ф.А. надали і вчення неоплатонізму. У суперечці про Універсал займав позиції "помірного реалізму", визнавав універсалії трьох видів: до одиничних речей (у божественному розумі), в самих речах (як загальне в одиничному) і після речей (в пізнається їх людському розумі). Осн.прінціп філ-ії Ф.А. - гармонія віри і розуму, він вважав, що розум здатний раціонально довести буття бога і відхилити заперечення проти істин віри

2 варіант

Схоластика - безпредметні розмови (через інквізиції), ф перебувала на службі у церковної догматики. Ф шукала раціональні шляхи істинності докази всього того, що проголошувала віра. З того, що філософія була в підпорядкуванні у теології випливають 3 завдання схоластики:

за допомогою розуму проникнути в істини віри і тим наблизити їх зміст до мислячій духу людини;

додати релігійної істини систематичну форму за допомогою філософських методів;

використовуючи філософські аргументи виключити критику святих істин.

Схоластичне філософствування зосереджувалась на 2 проблемах: суперечці номіналізму і реалізму і доказі існування Бога.

Перша проблема випливає із запитання чи існують реально універсалії чи ні. За Арістотелем ідеї не передують чуттєво сприйманим предметів, не є причинами речей, а від речей залежать. В середні віки схоласти, які стояли на позиціях реалізму, повернулися до ідей Платона - ідеї - це загальне, речі - приватна. Існує лише загальне. Номіналісти ж не допускали існування ідей до речей. Речі головніший. У цій суперечці намічаються риси боротьби ідеалізму і матеріалізму.

Найбільшим представником схоластики в період її розквіту (13 століття) був Фома Аквінський. Він систематизував всю філософсько-теологічну схоластику і обгрунтував її. У питанні про відношення віри і знання, релігії і філософії, Аквінський говорив, що релігія і наука володіють різними способами досягнення істини. Якщо релігія свої істини знайшла в одкровенні - Святому Письмі, то філософія прийшла до істини за допомогою досвіду і розуму. Але і в релігії можуть бути істини, обгрунтувати які можна з позицій філософії.

Пріоритет завжди належить вірі, більше того, всі науки мають узгоджувати свої положення. При цьому Аквінський зробив теологію філософічної.

Док-ва існування Бога: 1 - саморух предметів неможливо, значить кожен предмет повинен рухатися іншим, значить повинен існувати перводвигатель - Бог; 2 - виходить з поняття випадковості і необхідності. У світі існує багато випадковостей, але якщо це не хаотичне існування => необхідність - Бог. 3 - в світі кілька ступенів досконалості, має бути ідеальне - критерій - Бог.

13-15 століття Розквіт схоластики і її розкладання (см Фома Аквінський)

Через всю історію ср ф проходить суперечка реалістів (стверджують примат загального духовного начала, тобто існують загальні поняття які виражають всі речі, Фома Аквінмкій, Ансель Кентерберійський) і номеналістів (існують речі, а загальні назви цих речей абстракція, не передують самим речам , Абеляр, Худоба, Оккам