1. Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.

Філософія - це найдавніша галузь знань. Вона виникла в середині першого тисячоліття до нашої ери практично одночасно в трьох районах світу - в Китаї, Індії та Греції. Вже це свідчить про те, що народження філософії було викликано настійними суспільними потребами. Сам термін "філософія" давньогрецького походження: "філо" - люблю, "софія" - мудрість. Характерно, що триста років тому філософію на Русі так і називали - "любомудрієм". Однак сам тер-мін мало що говорить про зміст цієї науки. Можна сказати, що філософія - це сукупність ключових висновків з основного змісту культури певної епохи, її квінтесенція. У цьому її сенс і значення. Філософія виступає як особливий, теоретичний рівень світогляду, розглядає світ у його відношенні до людини і людини в його відношенні до світу.

Термін філософія вперше народився в Греції, автором є Піфагор. Саме він вперше назвав філософію філософією. Філософія (з грец.) - Любов до мудрості. Піфагор мав на увазі, що філософія - це мудрість, і людина любить її, тягнеться до неї. Однак через це поняття зміст не розкривається. Виходячи за рамки терміну, філософія - це різноманітна, складна форма людської духовності. Її можна розглядати в різних аспектах. Філософія, яка має справу з певними знаннями людини про світ, вона допомагає пізнати людині світ. Філософія в ряді випадків може виступати як релігія. Багато питань дуже близькі в цих поняттях, але відповіді різні. Вічний чи світ, має він кінець або початок? Філософію можна розглядати, як елемент духовної культури. Вона завжди входила і займала особливе місце там. Будь-яка філософія може розглядатися, як форма світогляду. Попередньо з'ясуємо, що таке світогляд. Людина в своєму життєвому потоці освоює реальність, в якій вона знаходиться. Основні зусилля усвідомила себе філософії, святих до того, щоб знайти вища початок і сенс буття. Унікальність і сенс буття людини в світі, відношення людини до Бога, проблеми свідомості, ідея душі, її смерть і безсмертя, ідея пізнання, проблеми моральності та естетики, соціальна філософія і філософія історії, а так само історія самої філософії - такі основні проблеми у філософській думці .

2. Предмет, структура та функції філософії.

Ф. - це така галузь духовної діяльності людини, яка грунтується на особливому, філософському типі мислення і на самостійності предмета філософії.

Ф. - наука про загальних закономірностях, яким підкоряється як буття, так і мислення людини, процес пізнання.

Ф. не володіє предметом в конкретному значенні цього слова, як природні науки, але предмет у філософії є ​​й неможливість його локалізації є його специфічна особливість.

Ф. - це та галузь духовної діяльності людини, в основі якої лежить рефлексія над самою цією діяльністю і, отже, над її змістом, метою і формами й у кінцевому рахунку над з'ясуванням сутності самої людини як суб'єкта культури, тобто сутнісних відносин людини до світу .

Функції філософії: У відповідності зі статусом загальної науки філософія виконує дві основні функції:

Світоглядна функція. Світогляд - теоретичне ставлення до сущого з позицій належного. У стр-ру С. входять знання, ціннісні орієнтації, переконання й ідеали. Основу С. складають знання. Найбільш видатна роль у формуванні світоглядного каркаса належить Ф., бо Ф. і виникла і сформувалася як відповідь на світоглядні питання людства. Т.ч., філософія - теоретичне ядро ​​світогляду. Ф. утворює основу наукової картини світу. Ф. складає методологічну основу С.

Методологічна функція Ф. полягає в спрямовуючий дії на науки, що обумовлює їх розвиток оптимальним чином, допомагає їм долати труднощі свого розвитку. Ф. утворює універсальну методологічну основу. З будь спеціальною наукою філософія відноситься не як ціле до частини, а як загальне з окремим: кожна окрема наука суть єдність загального та особливого, неповторного.

Ще виділяють практично-діяльну функцію Ф., яка полягає в тому, що вона перетворюється на знаряддя активного перетворювального вплив на навколишній світ і на саму людину.