4. Поняття та система принципів гпп

Принципи господарського процесу — це основні засади, що визначають характер організації господарського суду, його діяль­ності щодо здійснення правосуддя у господарських відносинах.

У теорії процесуальних галузей права (цивільного процесу­ального, господарського процесуального) принципи прийнято класифікувати за такою підставою, як об'єкт регулювання.

1. принципи організаційні, що визначають устрій госпо­дарських судів – стосуються судоустрою (призначення судів вищими органами держ. влади, одноособового і колегіального розгляду, самостійності і незалежності судів, мови судочинства, гласності і відкритості процесу;

2. принципи функціональні, що визначають процесуальну діяльність суду й учасників процесу – стосуються судочинства (об’єктивної істини, змагальність, рівність учасників, законність).

Ці дві групи принципів перебувають у взаємному зв'язку, причому нерідко один і той самий принцип є і організаційним, і функціональним.

Під принципами (засадами) судочинства незалежно від га­лузевої приналежності розуміють передбачені законодавством пов'язані з метою і завданням останнього основні ідеї, які відобра­жають специфіку інститутів, стадій, особливості процесуальної діяльності суду та всіх інших учасників процесу.

Чинним законодавством (ГПК) закріплено такі принципи судо­чинства, як рівність перед законом і судом (ст4-2), гласність (ст.4-4), зма­гальність (ст.4-3), законність (ст.4), незалежність, верховенство права, об’єктивної істини, обов’язковості виконання рішень і ухвал, одноособовості і колегіальності вирішення спорів, мови судочинства.

5. Джерела гпп

Джерела господарського процесуального права різноманітні. До них необхідно відносити:

— акти законодавства;

— міжнародні договори України;

— процесуальні звичаї;

— судову та арбітражну практику;

— доктрину.

Джерелами господарського процесуального права є нормативно-правові акти, які містять правові норми, що регулюють суспільні відносини при здійсненні господарського судочинства. Господар­ське процесуальне право має відокремлені джерела, які містять організаційні норми, що закріплюють систему господарських судів (Закон України «Про судоустрій та статус суддів»); загальні господарсько-процесуальні норми (Господарський процесуальний кодекс Украї­ни) та спеціальні господарсько-процесуальні норми, які містяться в законах як матеріального-правового, так і процесуально-право­вого характеру (Закон України «Про відновлення платоспромож­ності боржника або визнання його банкрутом»). До джерел госпо­дарського процесуального права належать і інші нормативно-пра­вові акти, у яких містяться норми, що регулюють окремі питання здійснення правосуддя в господарських відносинах (зокрема, ЗУ «Про судовий збір»).

Головне місце серед джерел посідає Конституція України.

Закон України «Про судоустрій та статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

Основним джерелом господарського процесуального права та­кож є Господарський процесуальний кодекс України, який склада­ється з 18 розділів.

Норми господарського процесуального права містяться в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або ви­знання його банкрутом». Норми цього закону передбачають особ­ливості провадження справ про банкрутство і є спеціальними сто­совно норм ГПК України.

Закон України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» встановлює умови та поря­док відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької ді­яльності — боржника або визнання його банкрутом та застосуван­ня ліквідаційної процедури, повного чи часткового задоволення вимог кредиторів.

До джерел господарського процесуального права належать та­кож широке коло законів, які вміщують окремі норми, що стосу­ються провадження в господарських судах. Переважно це акти, які визначають підвідомчість спорів господарському суду (Господар­ський кодекс України, Закони України «Про господарські товарист­ва», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну ді­яльність» тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори також на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Напри­клад, Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійснен­ням господарської діяльності (укладена в м. Києві 20.03.1992 p., ратифікована Верховною Радою України 19.12.1992 р.) регулює питання вирішення справ, що випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин між суб’єктами господарювання, з їхніх відносин із державними та іншими органами, а також виконання рішень за цими справами.

Господарському суду згідно з ч. 7 ст. 4 ГПК України заборонено відмовляти в розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, супе­речливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки при розгляді господарських спорів у цьому випадку необхідно застосовувати правила про аналогію закону та права.

Важливе значення для розгляду господарських справ, удоско­налення правозастосовчої практики господарських судів мають керівні роз’яснення Вищого господарського суду України. Роз’яснення Вищого господарського суду не належать до офі­ційних тлумачень.

(+ див. пит. 6)