Міністерство науки і освіти Івано-Франківської ОДА

Прикарпатський лісогосподарський коледж

Дипломна робота на тему: «Благоустрій і озеленення навчального закладу»

Виконала: студентка групи СПГ-41

Шуляк Лілія

Болехів 2013р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Реферативний огляд.

Розділ 2. Передпроектні дослідження.

2.1. Містобудівельна ситуація.

2.2. Історичний аналіз.

2.3. Архітектурно-планувальний аналіз об’єкту.

2.5. Ландшафтний аналіз.

2.6. Урбоекологічний аналіз.

2.6.1. Клімат.

2.6.2. Геоморфологія і гідрологія.

2.6.3. Ґрунти.

2.7. Джерела негативного впливу на територію.

Розділ 3. Проектні пропозиції.

3.1. Архітектурно-планувальна та ландшафтно-просторова організація території об’єкту.

3.2. Геопластика рельєфу.

3.3. Благоустрій території.

3.4. Формування насаджень.

3.5.Календарний план виконання робіт.

3.6. Агротехнічні заходи.

3.7. Екологічне обгрунтування проекту та ефективність проектних рішень.

Висновок.

Література.

Додатки.

Вступ

Метою курсової роботи є: вивчити природні умови даного району, дослідити ландшафтно-просторовий та архітектурний аналіз об’єктів дослідження. Зробити фотофіксацію об’єкту озеленення, виконати опорний план, генеральний план та дендро план.

Завданням мого курсового проекту є «Благоустрій та озеленення навчального закладу». Моїм об’єктом є територія навчального третього корпусу Прикарпатського лісогосподарського коледжу.Даний об’єкт знаходиться в м.Болехові,Івано-Франківської області. Межує з сусідніми приватними ділянками та центральною дорогою. На сьогоднішній день зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні середовища міста, надають індивідуальні, своєрідні риси. Вони підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, споруди, пам’ятники, , огорожі, промислові об’єкти.Зелені насадження беруть участь в оформленні міських площ та інших композиційних центрів, з їхньою допомогою підкреслюються особливості або приховуються недоліки рельєфу, вони прикрашають береги рік та водойм. Об’єкти зеленого будівництва повинні бути і часто є самостійними витворами садово-паркового мистецтва.Естетичне і емоційне значення насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.В наш час все більш актуальне значення приймають міри по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озелененню міст і населених пунктів. Саме це є головним завданням садово-паркового господарства. Адже підвищується значення живої природи в озелененні міста, створенні його зовнішнього вигляду, збільшенні площ під зелені насадження, створенні нових парків, скверів, бульварів, лісопарків. В сучасному місті озеленені території об’єднуються в динамічну взаємопов’язану систему.Озеленення територій — це уміння гармонійно та ефективно використовувати природну територію. При влаштуванні території перевагу отримують природні матеріали: рослини, вода , камені, ґрунт. Ландшафтний дизайн може прикрасити навіть саму маленьку територію і зробити її маленьким раєм, де буде приємно проводити час. Озеленення територій забезпечує відпочинок і відновлення сил людини у процесі життєдіяльності, виконуючи рекреаційну функцію.Основою діяльності озеленювача є обдумана організація простору, при створенні озеленення на різноманітних територіях. Озеленення і оформлення ділянок повинно бути виразне, цілісно сприйматись, відповідати вподобанням населення та функціональному призначенню.

Метою озеленення є органічне поєднання природного середовища і створених людською діяльністю об'єктів щоб надавало художнього вигляду картинам які оточують нас.Озеленення території включає в себе ряд необхідних процедур, зокрема: аналіз ділянки та її характеристика, проведення вимірювань, створення необхідних креслень та проектування озеленення території на основі отриманих даних.

Розділ 1. Реферативний огляд

До складу навчально-виховних установ входять:

• університети;

• політехнічні інститути;

• вищі технічні і гуманітарні учбові заклади;

• сільськогосподарські і лісотехнічні інститути;

• інститути фізичної культури;

• технікуми і професійно-технічні училища.

В плануванні і забудові міст вищі учбові заклади займають особливе місце. Для їх будівництва необхідні крупні земельні ділянки площею 10—50 га і більш.

В багатьох містах контингент студентів істотно впливає на склад містоутворювальних кадрів (останні складають 3—5 % загальної чисельності населення міста). В спеціалізованих університетських містах вищі учбові заклади є основним містоутворювальним фактором.

При розробці генеральних планів міст визначається потреба в ділянках землі для обслуговуючих установ і підприємств, розміщених в самостійних будівлях. Розрахункова потреба в тих або інших установах і підприємствах і необхідна для їх розміщення територія (га) встановлюються відповідно до СНіП (площа дана з розрахунку на 1000 чол.).

В норми площі ділянок середніх спеціальних і вищих учбових закладів не входятьполігони, учбові поля, ботанічні сади і ін.

Озеленення територій середніх учбових закладів

На територіях середніх спеціальних учбових закладів площею від 1,35 до 4,0 га передбачається розміщення спортивного ядра і спортивних майданчиків, гімнастичного містечка і невеликий сквер для короткочасного відпочинку. Приоб'єднанні учбових закладів в єдині комплекси з суміжними територіями проектують одне спортивне ядро на дві установи.

Вхід в будівлю звичайно фіксується осьовою композицією скверу, майданчиком з декоративним покриттям з плит, фонтаном, скульптурою, квітником. Передбачають найкоротший діловий транзит від зупинок транспорту до учбового закладу. Господарську зону розміщують поблизу харчувального блоку і максимально ізолюють деревними насадженнями.

Озеленення територій вищих учбових закладів

Ділянки для вищих учбових закладів краще відводити на периферії міста або в приміській зоні з урахуванням можливості комплексного розміщення учбових закладів, лабораторій, цехів, фізкультурних і спортивних споруд, а також жилих будинків, гуртожитків і культурно-побутових установ для професорсько-викладацького складу і студентів. В тих випадках, коли в місті знаходиться декілька вищих учбових закладів, їх іноді територіально об'єднують в так звані вузівські центри. Їх архітектурно-планувальним центром є площа з палацами науки, готелями, гуртожитками, бібліотекою, рестораном, магазинами, будинками побуту. В цілому необхідно створити естетично повноцінне середовище соціально-психологічного комфорту. При розробці проекту озеленення вищого учбового закладу у домінуючої будівлі головного учбового корпусу з ректоратом часто розбивають парадно вирішений сквер з урахуванням архітектури будівлі і його оточення. В проекті акцентують діловий транзит, який веде до головного входу будівлі, його часто оформляють квітниками, фонтанами, скульптурою. Всі будівлі інституту об'єднують зручними і найкоротшими дорогами.

Ландшафтна організація території повинна передбачати меморіальну зону з включенням пам'ятних алей, історичних посадок, площі учених (художників і ін.). працюючих в інституті, і ін.

Меморіальна зона може бути центром композиції парку, вирішеним в єдиному ключі з парадним сквером у головного учбового корпусу, або зоною, виділеною серед паркових насаджень, або представлена пам'ятними знаками на різних ділянках паркової території.

Оформлення меморіальних об'єктів повинне відрізнятися виразністю і строгістю рішення. При цьому використовують регулярні прийоми паркових композицій, ретельно підбирають асортимент рослин. Рекомендуються такі деревні рослини, які володіють тривалим або цілорічним декоративним ефектом: сосни, ялини, ялиці, ялівці, туї або плакучі форми хвойних і листяних порід (наприклад, в'яз шорсткий ф. плакуча декоративний і без листя в осінньо-зимовий період), а також стрижені шпалери, живоплоти, красиво-квітучі дерева, чагарники і квіткові культури.

Сільськогосподарські і лісотехнічні інститути на території парку мають у своєму розпорядженні експериментальну базу, включає станції механізації, дендрарії, розсадники, учбово-дослідні поля, оранжерейно-квіткове господарство, квіткове господарство відкритого ґрунту, паркову територію як предмет вивчення ландшафтного мистецтва.

Творчі вузи типу інститутів мистецтв, архітектурних, будівельних, театральних, кіномистецтва і ін., крім учбових будівель, на своїй території мають майстерні: мозаїчні, скульптурні, живописно-монументального мистецтва, макетні, учбові театри літнього типу і інші, які об'єднуються в єдину композицію парковою системою.

Паркова територія при вузах часто використовується для загального користування. В цих випадках на території парку до учбової ще розміщують спортивну зону — майданчики для тенісу, волейболу, баскетболу, дитячі ігрові зони, зони тихого відпочинку.

Територія парку формується згідно закономірностям ландшафтної архітектури і відповідно місцевим природним умовам і містобудівним вимогам. Зразковий баланс території інституту (за винятком забудови), %:

Зона навчального закладу	%
	Зона спортивна	15-15
Учбово-дослідна	30-40
Паркова	45-50
Господарська	5-10

Паркова зона включає меморіальні ділянки, ділянки тихого відпочинку, дитячі ігрові майданчики. Процентне співвідношення зон міняється залежно від профілю інституту.

Розділ 2. Передпроектні дослідження.

2.1. Містобудівельна ситуація.

Дана територія розташована в м.Болехові Івано-Франківської області. З північної та із східної сторони ділянки проходять дві дороги. Із східної сторони знаходиться парк, а із південної сторони проходить центральна дорога.Сучасний стан об’єкту задовільний і цілком придатний для його відвідування, проте потребує покращення ландшафтного планування та озеленення.

Функціональне призначення об’єкту: навчання студентів Прикарпатського лісогосподарського коледжу.

2.2. Історичний аналіз.

Початок Лісової освіти в Болехові сягає середини 19 ст. Політичні і економічні умови того часу зумовили появу відповідного навчального закладу. Друга половина 19 століття для Галицького лісівництва була переломним моментом. Почалася торгівля деревом. У 1847 році було прокладено залізницю до Кракова, у 1958 році вона була продовжена до Перемишля, у 1874 – до Стрия і далі на Угорщину. В 1865 році виникли можливості для продажу дерева у Прусію. В цій ситуації з’явилося багато проблем. Вирішення цих проблем полягало у навчанні спеціалістів з лісового господарства. Тому в 1883 році Дирекцією лісів та державних маєтностей Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії, в м. Болехові було засновано третю в усій Австро-Угорській монархії лісову школу, яка називалась тоді Нижча Лісова Школа в Болехові. Вона була другою після Львівської за значенням і готувала лісничих для роботи в державних і приватних лісах краю. У 1887 році вона була реорганізована у Школу Лісничих в Болехові, а з 1922 року стала називатись Державна Школа для Лісничих в Болехові. Нагляд над Школою виконувала Дирекція Лісів у Львові, а у вищій інстанції – Міністерство сільського господарства. Керівництво школою підпорядковувалось надлісничому Болехівського Надлісництва. Школою керували почергово: надлісничий Піотр Гірек (від 1883), в 1885 – надлісничий Кароль Гетер, від 1894 р. – Юзеф Петрл. В 1906 р. цю функцію обіймає Станіслав Щенсьцікєвич і керує школою до 1913 р. Після Першої світової війни в 1922-1923 рр. керівництво здійснює надлісничий в Болехові Станіслав Східлєр, пізніше в 1930-1931 рр. – Густав Паттек.  З 1894 року у Школі викладалися наступні предмети: арифметика, геометрія, вимірювання дерев та інших тіл, природничі науки, креслення, лісокористування, охорона лісів, рибальство, організація лісової служби, перша медична допомога при травмах, фізкультура.  Після реорганізації Школи у Державну Школу для лісничих у 1922 році впроваджуються дещо інші назви і значення предметів. Вони були поділені на групи: І група: математика, ботаніка, зоологія. ІІ група: охорона лісу, лісівництво, лісокористування, правознавство. Новий навчальний рік до 1902 року починався 1 жовтня. Іспити здавали в серпні. В 1902 році початок навчального року було перенесено на 1 вересня, а іспити перенесли на кінець липня. Останній екзамен в державній лісовій школі в Болехові відбувся у 1938 році. Студенти 1938-1939 навчального року одержали посвідчення про те, що вони прослухали навчальний курс, видане Дирекцією державних Лісів 7 листопада 1939 року. Кандидати на слухачів Лісової Школи в Болехові повинні були мати 18 років, закінчити середню школу, мати один або два роки практичної роботи в лісі.  Станом на 1908 рік в Галичині працювало 163 випускники – вихованці Школи в Болехові. В часи перед Першою світовою війною про високий рівень вмінь та знань випускників болехівської Лісової Школи свідчить той факт, що їх із задоволенням приймали на роботу у державні та приватні лісові господарства, віддаючи їм перевагу навіть перед випускниками Крайової Школи Лісового Господарства у Львові. Ці дані найкраще свідчать про значення і рівень школи. Після 1922 року кількість слухачів збільшилася, відповідно зросла і кількість випускників.  В останні роки існування в ній працювали відомі в майбутньому вчені: директор школи до 1994року Ю.Д.Третяк - професор, відомий український вчений-лісівник, дендролог і природоохоронець, в 1953-1958 роках ректор Львівського лісотехнічного інституту; викладач школи О.Й.Королевич - професор, завідувач кафедри цього ж інституту та інші. Випускники тих років ще сьогодні працюють в лісовій галузі, стали відомими вченими. Випускник школи Я.О.Сабан - доктор с-г наук, академік Лісівничої академії наук України, заслужений діяч науки і техніки, професор Українського державного лісотехнічного університету був ініціатором від¬родження лісової освіти в Болехові і доклав багато зусиль до створення сучасного технікуму. Він був фундатором i брав активну участь у вiдкриттi лісового закладу. Ярослав Олександрович Сабан - автор більше, нiж 200 наукових праць лiсiвничо-екологiчного i лiсотаксацiйного спрямування. Учений успiшно поєднував педагогiчну i наукову роботу. Вiдзначався умiнням залучати студентiв до наукової дiяльностi, що дозволило йому успiшно здійснювати аспiрантську пiдготовку. Його студенти ставали переможцями всесоюзних та республiканських конкурсiв студентських наукових робiт. У березні 2005 р. виповнилося б 80 рокiв вiд дня народження вiдомого українського вченого в галузi лiсiвництва, лiсової таксацiї, лiсової екологiї, професора кафедри лiсової таксацiї та лiсовпорядкування Українського державного лiсотехнiчного унiверситету, академiка-секретаря Лiсiвничої академiї наук України, доктора сiльськогосподарських наук Ярослава Олександровича Сабана. За визначнi досягнення у справi розбудови нацiональної освiти в Українi, за успiхи у пiдготовцi кадрiв вищої квалiфiкацiї, значний науковий доробок та його практичну реалiзацiю Я.Сабану в 1992 р. Указом Президента присвоєно почесне звання Заслужений дiяч науки i технiки України. Біля школи лісничих був закладений унікальний для Прикарпаття за флорис¬тичним складом дендропарк. Це один з найстаріших парків Івано-Франківщини, колекція якого створювалася як з аборигенних деревних порід, так із завезених з Австрії, Швейцарії, Італії. Відродження професійної Лісової школи почалося з 1993 року, коли в Болехові було створено лісовий ліцей-інтернат, а в 1995 році Івано-Франківською обласною радою на базі ліквідованого ліцею створено лісогосподарський технікум. В 1996 році новосформований педагогічний колектив почав працювати в новому вищому навчальному закладі 1-го рівня акредитації.  Літом 1998 року відбувся перший випуск молод¬ших спеціалістів.  Визначальним в історі технікуму став 2005 рік. В цьому році студенти та викладачі технікуму стали членами Товариства лісівників України. 25 лютого рішенням Загальних зборів Лісівничої Академії Наук України Болехівський лісогосподарський технікум став колективним її членом. Але головне те, що в липні 2005року рішенням Івано-Франківсько обласної ради Болехівський лісогосподарський технікум реорганізовано в Прикарпатський лісогосподарський коледж. Розпочався новий етап в житті закладу з славною історією та великим майбутнім.