1. Стати́стика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. Збирання інформації про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізь практичний характер; з XIX ст. статистика поступово здобуває солідну наукову основу, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів. З них розвинулися дві основні: описова (дескриптивна) — збирання інформації, перевірка її якості, її інтерпретація, зображення статистичного матеріалу; та індуктивна — застосування теорії ймовірності, закону великих чисел. Статистика поділяється за своїм змістом на демографічну, економічну, фінансову, соціальну, санітарну, судову, біологічну, технічну тощо; математична статистика вивчає математичні методи систематизації, обробки й використання статистичних даних для наукових і практичних висновків.

Статистика – це галузь практичної діяльності економічної науки та навчальна дисципліна з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соц.-екон. явища та процеси.

Об’єктом статистичного анлізу можуть бути будь-які явища та процеси.

Предметом є відношення між якісною та кількісною стороною суспільного явища, закономірності їх формування, розвитку та взаємозв’язку.

Наприклад: об’єкт дослідження-група 2-В,

предмет дослідження-особливості соціального складу групи 2-В та наслідки навчання.

Складається з системи таких наукових дисциплін

1 –загальна теорія статистики.

2 –економічна статистика і її галузі.

3 –соціальна статистика та її галузі.

4 –інші (галузеві) види статистики.

Математична статистика - це розділ математики, присвячений вивченню закономірностей, що мають місце в масових явищах і математичних сукупностях. Зміст математичної статистики складають математичні методи систематизації, обробки і аналізу масових статистичних даних незалежно від їхнього якісного змісту.

Методи математичної статистики можуть бути застосовані для обробки і аналізу будь-яких статистичних даних. Математичні методи безпосередньо пов'язані з імовірнісною оцінкою результатів спостереження і визначенням математичної ймовірності. У зв'язку з цим висновки математичної статистики відносно масових явищ і процесів носять імовірнісний характер і спираються на апарат теорії ймовірностей.

Специфіка математичної статистики як особливої наукової дисципліни полягає в тому, що вона розглядає сукупності незалежно від їх конкретної природи і змісту, в яких варіація визначається випадковими причинами, розглядає їх як абстрактно-математичні сукупності.

Абстрактні сукупності і є предметом вивчення математичної статистики.

Теоретичною основою математичної статистики є теорія ймовірностей (як складова частина вищої математики), яка розглядає закономірності випадкових явищ.

Найважливішими розділами математичної статистики є статистичні ряди розподілу та їх характеристики, оцінка параметрів розподілу, перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний і кореляційний аналіз. У цьому навчальному посібнику ці розділи математичної статистики розглядаються у прикладному аспекті до аналізу масових соціально-економічних явищ. Останнім часом одержують широке застосування методи багатовимірного статистичного аналізу - факторний і кластерний аналіз, метод головних компонент та ін.

Теорія статистики розглядає категорії статистичної науки (наприклад, сукупність, ознака, варіація, показник, закономірність і т.д.), а також принципи, правила і методи, які є загальними для вивчення кількісної сторони будь-яких масових суспільних явищ.

Поняття, категорії, показники і методи загальної теорії статистики є методологічною основою всіх галузевих статистик. Саме тому вивчення будь-якої галузевої статистики починається із з'ясування загальнотеоретичних положень статистичної науки, які розробляє загальна теорія статистики.

Теорія статистики є наукою про найбільш загальні принципи і методи статистичного дослідження соціально-економічних явищ. Вона розробляє понятійний апарат і систему категорій статистичної науки, розглядає методи збирання, зведення, обробки, узагальнення і аналізу статистичних даних, тобто загальну методологію статистичного дослідження масових суспільних процесів.

До завдань теорії статистики входять розробка методів збирання, зведення, групування, узагальнення і аналізу статистичних даних, вивчення закономірностей і тенденцій розвитку суспільних явищ і процесів, структури явищ, причинно-наслідкових зв'язків між ними, а також принципів і методів, статистичного моделювання і прогнозування.

У курсі теорії статистики вивчаються такі найважливіші розділи статистичної науки: статистичне спостереження, зведення і групування даних, середні величини і показники варіації, ряди динаміки, індекси, вибірковий, табличний і графічний методи та ін. Розгляду цих розділів статистики присвячений цей підручник.

Соціальна статистика - як галузь єдиної статистичної науки вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів, що відбуваються у соціальному житті суспільства, у нерозривному зв'язку з їх якісною стороною. Вона розробляє комплексну систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати всебічну характеристику стану і розвитку умов життя людей, виявити в ньому тенденції і закономірності, що складаються, розкрити існуючи тенденції і закономірності розвитку соціальних процесів, створити повну картину суспільного устрою і способу життя людини у конкретних історичних умовах розвитку суспільства. Соціальна статистика охоплює політичну, ідеологічну і правову сторони життя людей, вивчає методами статистики державний устрій, політичну систему, соціальну структуру суспільства, соціальні умови і характер праці, питання формування особистості, сім'ї, трудового колективу, підвищення добробуту народу.

Економічна статистика - галузь статистики, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних явищ і процесів, що відбуваються в економічному житті суспільства, з метою виявлення пропорцій, тенденцій і закономірностей. Вона розглядає систему об'єктивних статистичних показників, що характеризують стан і розвиток національної економіки як єдиного цілого. Економічна статистика вивчає загальні переважно комплексні і синтетичні показники розміру, структури і динаміки економіки включаючи такі макроекономічні показники, як валове національне багатство, валовий національний доход, валовий внутрішній продукт та інші; розкриває його соціальну, галузеву і регіональну структуру, його міжгалузеві, міжрайонні і соціальні взаємозв'язки, його найважливіші рівні, пропорції, співвідношення, наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнутий рівень їх використання і насамкінець здійснює побудову і аналіз загальної макростатистичної моделі ринкової економіки у вигляді системи національних рахунків (СНР).

Об'єктом вивчення економічної статистики є процеси розширеного відтворення, умови його здійснення і кінцеві результати у національній економіці. Вона розглядає суспільне виробництво у єдності двох його сторін (продуктивні сили і виробничі відносини) і в неперервному потоці його відновлення (виробництво, розподіл, обмін, споживання, знову виробництво і т.д.).

Галузеві статистики розробляють систему статистичних показників, які характеризують стан і розвиток відповідних галузей (промисловості, сільського господарства, будівництва, торгівлі та ін.). Вони розглядають також зміст, специфіку і методику їх обчислення. Так, промислова статистика розробляє систему показників, які характеризують стан і розвиток промисловості.

2. Статистика як наука складається з окремих тісно взаємопов'язаних галузей або розділів.

До складових статистики належать:

• теорія статистики — розглядає категорії статистичної науки, а також; спільні для будь-яких масових явищ методики і засоби аналізу;

• макроекономічна (соціально-економічна) статистика — розкриває методологію статистичної характеристики економічних процесів та їх результатів, систему показників та методику їх розрахунку, які в сукупності забезпечують кількісну характеристику результатів функціонування економіки країни і регіонів за галузями, секторами та формами власності, ефективність економіки і рівень життя населення;

(ДОКЛАДНІШЕ В 1 ПИТАННІ)

3. З появою перших держав у світі, в чиновницького апарату держави виникла потреба у обліку життя суспільства та можливості керування державою. В першу чергу це було пов’язано зі збором податків та необхідністю обліку воїнів для ведення війни. І в багатьох державах древнього світу такі обліки проводились.

Ось лише деякі відомості . У Китаї більш ніж за дві тисячі років до нашої ери проводився перепис населення за статтю та віком , а також збиралися відомості про стан промисловості і сільського господарства кожні 5 років.

У Єгипті проводився облік збору урожаю.

Згадки про статистичних обстеженнях зустрічаються і в біблійні часи. У Стародавньому Римі велася статистика чисельності населення та матеріального статку громадян.

Розвиток торговельних і міжнародних товарно -грошових відносин стало стимулом для подальшого формування обліку та статистики.

В кінці IX в . проводилися перші облікові операції : інвентаризація королівських маєтків , облік населення , придатного до військової служби.

Першими і основними обліково -статистичними джерелами на Русі були літописи , в яких вже в IX -XI ст. згадується про збір різної інформації , наприклад , наводяться облікові дані про виникнення і розвитку міських поселень , розташованих на водних шляхах , про наявність в них храмів , церков , монастирів , житлових будов.

Однак збір числових даних у державах стародавнього світу був настільки недосконалим , що говорити про науковому підході до нього не доводиться. У той період статистичні операції , як правило проводилися у виняткових випадках , в основному у військових і фінансових справах. Пізніше потреба в статистичних операціях виникла вже з необхідністю стимулювання зростання народонаселення , продуктивних сил країни , регулювання споживання .

Однак , якщо збирання статистичних даних почалося в самої глибокої давнини , то їх обробка та аналіз, тобто зародження статистики - науки , відносяться до більш пізнього періоду - другій половині XVII в . У цей час і було введено в науковий обіг і саме слово « статистика» . Це зробив німецький учений , професор філософії і права Г. Ахенваль (1719 - 1772) , який з 1746 р. вперше в Марбурзькому , а потім у Геттінгенському університеті почав читати нову навчальну дисципліну , яку він назвав статистикою.

4. Поява капіталістичних виробничих відносин на фоні розкладання феодального устрою вимагало більш високих форм організації статистики. Так, починаючи з XVI ст. в Голландії, Франції, Англії, Італії видаються збірки за характеристикою політичного устрою країни, чисельністю населення, рівнем промисловості та сільського господарства. Період остаточної перемоги капіталістичних відносин у ряді країн співпало з формуванням в них державної статистики у сучасних формах, коли зароджувалась статистична наука не лише збиранням даних, а їх обробкою та подальшим аналізом.

У середині XVIII ст. німецьким вченим Г. Ахенвалем в Геттингенському університеті вперше введено навчальну дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу було опис політичного стану та визначних памяток держави. Цей напрямок розвитку статистики одержав назву опису вального. Зміст, задачі та предмет вивчення статистики в розумінні Г. Ахенваля були ще далекі від сучасного погляду на статистику як науку.

В 1743 році він дав визначення статистики (з лат. Status-становище, stato – область, держава, ststista- політик, знавець держави).

За визначенням Ахенваля, статистика – це наука, яка характеризує державний устрій та визначні пам’ятки держави ,які на думку Ахенваля, характеризують добробут держави, а отже , фактично й рівень розвитку.

5. Значно ближчою до сучасного розуміння статистики була англійська школа політичних арифметиків, яка виникла на 100 років раніше німецької описової школи. Засновниками її були англійські вчені-економісти Джон Граунт (1620-1674), Е.Галлей (1656-1742) і Вільям Петті (1623-1687), особливо наголошуючи на ролі останнього. Політичні арифметики шляхом узагальнення і аналізу масових статистичних даних намагались цифрами охарактеризувати стан і розвиток суспільства, вивести закономірність розвитку суспільних явищ і процесів. Свої висновки вони основували на числових даних. Цілі і завдання, які ставили перед собою вчені, близькі до сучасного розуміння сутності статистики.

У своїх наукових працях В. Петті багато уваги приділяв методиці обчислення національного багатства, доходів, показникам, що характеризують стан і розвиток сільського господарства і торгівлі. Створений ним напрямок отримав назву "політична арифметика".

Історія показала, що саме англійська школа політичних арифметиків явилась витоком виникнення сучасної статистики як науки. В.Петті по праву вважається творцем економічної статистики. За його наукові праці "Політична арифметика", "Різне про гроші" та інші, а також за вагомий вклад в розробку статистичної методології К.Маркс назвав В.Петті "в деякому роді винахідником статистики".

Подальший розвиток статистичної науки і практики здійснювався за допомогою багатьох вчених і практиків статистиків. Серед них слід відмітити бельгійського математика, фізика, астронома і статистика Адольфа Кетле (17961874), з яким пов'язаний якісно новий етап у розвитку статистичної науки. А.Кетле назвав статистику "соціальною фізикою", тобто наукою, яка вивчає закони розвитку суспільства за допомогою кількісних методів. Завдяки йому на перший план замість описового державознавства вийшла теорія статистики, направлена на кількісне вивчення масових суспільних явищ і процесів.

А.Кетле вніс значний внесок у розробку теорії середніх величин, стійкості статистичних показників, закономірностей в статистичних рядах розподілу. Йому належить заслуга системного використання математичних методів в обробці статистичних даних, розробці правил переписів населення і регулярності їх проведення в розвинених країнах. За ініціативою А.Кетле проводились статистичні конгреси, на яких розглядались актуальні проблеми статистичної науки. А.Кетле по праву можна назвати справжнім засновником теорії статистики.

6. У другій половині XIX століття і початку XX століття в результаті інтенсивного розвитку статистики виник третій напрямок статистичної науки - статистико-математичний. Цьому сприяло проведення наукових досліджень у природничих науках, різного роду періодичних переписів і обстежень, в результаті яких збирався і оброблявся обширний статистичний матеріал. Формувалась спеціальна наукова дисципліна - математична статистика, яка є частиною математики.

Математичний напрямок в статистиці розвивався в працях Ф.Гальтона (1822-1911), К.Пірсона (1857-1936), В.Госсета (1876-1936), більш відомого під псевдонімом Стьюдент, Р.Фішера (1890-1962), М.Мітчела (1874-1948) та інших. Так, Ф.Гальтон застосував статистичні методи в біології в ученні про спадкоємність, К.Пірсон вніс значний внесок у розробку теорії кількісної оцінки зв'язку між явищами, аналіз рядів розподілу, В.Госсет розробив теорію малої вибірки, Р.Фішер розвинув методи кількісного аналізу. Ф.Гальтон і К.Пірсон внесли значний вклад у розвиток теорії кореляції.

Представники цього напрямку вважали основою статистики теорію ймовірностей, яка є однією з галузей прикладної математики.

Великий вплив на розвиток математичного напрямку в статистиці справили праці видатних російських математиків П.Л. Чебишева (1821-1894), A.A. Маркова (1856-1922), О.М. Ляпунова (1857-1918). Широко відомими були праці Ю.Е. Янсона (1835-1893), присвячені питанням порівняльного аналізу, A.A. Кауфмана (1864-1919) у галузі методології та історії статистичної науки. Світове визнання одержали праці A.A. Чупрова (1874-1926), присвячені методології аналізу зв'язків і залежностей суспільних явищ і проблемі стійкості статистичних рядів.

У розвитку вітчизняної статистичної науки і практики значна роль належить російським та українським вченим. Найвідомішими представниками описової школи були І.Кирилов (1689-1737), В.Татищев (1686-1750), М.Ломоносов (1711-1765).

Важлива роль у становленні й розвитку статистичної науки належить представникам російської школи політичних арифметиків та їх послідовникам - творцям земської статистики, таким як К.Ф. Герман (1767-1838), К.А. Арсеньєв (1789-1865), Д.П. Журавський (1810-1856).

К.Ф. Германом були сформульовані ідеї щодо взаємовідносин політичної економії і статистики, постановки статистичного спостереження, аналізу статистичних даних. Значну частину своїх наукових праць К.Ф. Герман присвятив проблемам теорії статистики. Свої теоретичні погляди він виклав спочатку у великій статті "Теорія статистики" у заснованому ним "Статистичному журналі", а потім розвинув їх у книзі "Загальна теорія статистики", виданої в 1809 р.

К.І. Арсеньєв у своїх працях стверджував, що статистика у змозі дати цілком адекватну характеристику життя держави.

Значною подією в теорії вітчизняної статистики було поява в 1846 р. роботи видатного вченого-статистика Д.П. Журавського "Про джерела і вживання статистичних відомостей", в якій сформульовані специфічні особливості статистики як науки "категоричного обчислення", де масове спостереження - основа статистичного дослідження, а групування - основний метод статистичного аналізу. Д.П. Журавський дав системне викладення теоретичних основ статистики як науки, приділив велику увагу питанню достовірності статистичних даних, методології статистичних групувань, розкрив принцип єдності кількісного та якісного аналізу. За вагомий вклад в розвиток статистичної науки Д.П. Журавського називали "українським Кетле".

У розвитку української статистичної науки значна роль належить таким вченим: Ю.В. Янсону, який у своєму підручнику "Теорія статистики" узагальнив результати вітчизняної та зарубіжної статистичної практики; О.Русову (18471915), якого називали "батьком української земської статистики"; Ф. Щербині (1849-1936) - засновнику бюджетної статистики; О.Шликевичу (1849-1906) - розробнику комбінаційних статистичних таблиць за сполученням чотирьох ознак;

В.Варзару (1851-1940) - основоположнику промислової статистики; М.Птухі (1884-1954), який вивчав питання теоретичної та прикладної демографії, теорії статистики, історії вітчизняної та світової статистики та ін.

Прогресу статистичної методології у XX столітті сприяли роботи радянських статистиків B.C. Немчінова (1894-1964), СГ. Струмиліна (1877-1974), В.І. Хотинського (1892-1937), В.Н. Старовського (1905-1975), А.Я. Боярського (1906-1985), Б.С. Ястремського (1877-1962), Л.В. Некраща (1886-1949), Сергєєва (1910-1999) та ін.

Значним кроком у розвитку статистичної науки послужило застосування економіко-математичних методів і широке використання комп'ютерної техніки в аналізі соціально-економічних явищ і процесів.

В даний час проводиться робота по удосконаленню статистичної методології і завершенню переходу національної статистики на прийняту у міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки.

Специфіка статистики як особливої галузі знань полягає в тому, що вона в змозі виміряти рівень і обсяг суспільних явищ, визначити їх структуру, тенденцію та інтенсивність тих або інших процесів. Справді, тільки статистика дає нам можливість визначити вартість валового внутрішнього продукту і валового національного доходу, створених у країні за рік, оцінити ефективність суспільного виробництва, економічних реформ тощо. Мова статистики - мова цифр. Статистика за допомогою цифр характеризує фактичний стан (рівень) досліджуваного суспільного явища на певному ступені його розвитку в конкретних умовах місця і часу.

Будь-яка наука являє собою систематизоване знання. Це стосується й статистики. Статистика ніколи не змогла б піднятись до рівня науки, якби вона тільки тим і займалась, що реєструвала явища, нехай навіть і масових процесів без їх систематизації, наукових узагальнень і висновків, аналізу і синтезу.

Кожна наука володіє рядом специфічних властивостей, що відрізняють її від інших наук і що дають їй право на самостійне існування як особливої галузі знань. Головна особливість будь-якої науки полягає у: а) предметі пізнання; б) у принципах і методах його дослідження, які в сукупності визначають її метод і методологію.

7. Закон великих чисел — принцип, яким частота фінансових втрат певного виду то, можливо передбачено з точністю тоді, коли є велика кількість втрат аналогічних видів.…

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ — теоретично ймовірностей стверджує, що емпіричне середнє (середнє арифметичне) кінцевої вибірки з фіксованого розподілу близько до теоретичного середньому (математичного очікуванню) цього розподілу.

УСИЛЕННЫЙ ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ — Закон великих чисел теоретично ймовірностей стверджує, що емпіричне середнє (середнє арифметичне) кінцевої вибірки з фіксованого розподілу близько до теоретичного середньому (математичного очікуванню) цього розподілу.

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ у найбільш простий формі говорить, що кількісні закономірності масових явищ чітко виявляються лише досить великому тому числі.

Отже, сутність його у цьому, що у числах, які утворюються внаслідок масового спостереження, виступають певні правильності, які може бути виявлено у невеликому числі фактів.

Закон великих чисел висловлює діалектику випадкового і вартість необхідного. Через війну взаємопогашення випадкових відхилень середні величини, обчислені для величини однієї й тієї ж виду, стають типовими, що відбивають дії постійних істотних фактів умовах місця й часу.

Тенденції і закономірності, розкриті з допомогою закону великих чисел, мають сили лише як масові тенденції, але як закони кожному за окремого випадку.

Принцип математичної статистики, за яким спільну дію набору випадкових чинників можуть призвести до невипадковому (>детерминированному) результату. Першим прикладом дії цього принципу може бути зближення частоти наступу випадкового події з його ймовірністю за умов зростання числа випробувань.

Найпростіший приклад – досвід з киданням монети. Теоретично випадання орла чи решкиравновероятно. Це означає, що й підкинути монету 10 раз, то 5 раз повинен випасти орел і п'яти раз – решка. Проте загальновідомо що ймовірність цього дуже мала. Для того самим успіхом може випасти 9 до 1, 3 до 5 тощо. Проте, якщо збільшити кількість дослідів, скажімо, до 100, то ймовірність випадання орла чи решки наблизиться до 50%. У межі, якщо спрямувати число дослідів до нескінченності, то ймовірність випадання орла і решки будеасимптотически йти до 50%.

Те, яким боком впаде монета, залежить від багатьох випадкових чинників: як вона лежати на долоні у експериментатора, сили кидка, висоти падіння, швидкості тощо. буд. Проте за досить великому числі дослідів незалежно від дії цих факторів ми можемо стверджувати, що емпірична (досвідчена) ймовірність буде близька до теоретичної.

Наприклад, нехай потрібно оцінити доходи населення деякому регіоні. Якщо ми розглянемо 10 спостережень, у яких у 9 респондентів доходи були близько 20 000, а й у одного – 500 000, то розрахунок простого середнього покаже дохід лише на рівні 68 000, що, власне кажучи, не відбиває реальної картини. Якщо ж ми розглянемо 100 спостережень, у тому числі 99 покажуть дохід 20 000 і лише одне – 500 000, то середнє становить близько 28 000, що як адекватно відбиває реальну ситуацію. При збільшенні кількості спостережень, середнє може сягнути своєму істинному значенням.

Саме закон великих чисел під час аналізу даних вимагає, що називається, «набрати статистику», т. е. використовувати якомога більшу число спостережень, щоб одержати достовірних результатів.

Закон великих чисел у економічній науці, і у соціально-економічній статистиці, прояв однієї з найважливіших об'єктивних законів, супутнє формуванню закономірностей масових соціально-економічних процесів.

8. Сучасна статистика – це галузь практичної діяльності економічної науки та навчальна дисципліна з вивчення способів збирання, обробки та аналізу даних про масові соціально-економічні явища та процеси.

Статистика має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов'язані з пізнанням суспільно-економічних явищ і процесів, тобто характеристикою кількісної їх визначеності, наприклад, характеристика зміни чисельності населення, його структури, випуску продукції в різних галузях суспільного виробництва, чисельності робітників, зміни показників ефективності в галузях економіки, співвідношення між обсягом виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції тощо.

Кількісну сторону цих явищ і процесів статистика вивчає в нерозривному зв'язку з їх якісними характеристиками, збагачуючи тим самим наші знання і даючи можливість пізнати суть розвитку явищ і процесів.

Крім того, статистика вивчає кількісну і якісну сторони явищ в конкретних умовах місця і часу. Отже, предметом статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ.

На розвиток статистики значний вплив справляють економічна теорія, філософія, математика, економічні науки та ін.

Розуміння статистичної закономірності неможливе пізнання діалектики, особливо діалектики необхідного і випадкового. Статистична сукупність складається з одиниць, які відрізняються ознаками та умовами. Вплив на сукупність природних, економічних та інших умов для індивідуальних ознак різний, тому результат для індивідуального значення ознаки є випадковим. Випадкове явище може відбуватися або не відбуватися, тобто існує його імовірність. Головною умовою імовірності є наявність достатнього поля дії незалежності, яка породжує випадковість. Прикладом випадкового коливання може бути статистичний ряд урожайності сільськогосподарських культур за кілька років. Статистика дозволяє пояснити стійкість випадкових коливань урожайності в часі та прийняти їх в розрахунок при прогнозуванні розвитку сільськогосподарського виробництва.

Отже, імовірність певного результату є частота появи ознаки індивідуального явища, тобто це завжди імовірність, яка визначається поєднанням різних умов. Індивідуальний результат тут не залежить від інших індивідуальних результатів.

Статистика тісно пов'язана з математикою, проте математика користується абстрактними теоремами, які не розглядають співвідношення з реальною дійсністю. Дійсні ж процеси соціальних, економічних та інших явищ вивчає статистика. Це вимагає від неї не абстрактного опису дійсності, а пізнання складних умов і чинників розвитку явищ і процесів.

Визначені такі завдання статистики:

• різнобічне обстеження суспільного виробництва на основі науково обґрунтованої системи показників;

• своєчасне забезпечення господарських органів, а також суспільства в цілому інформацією;

• аналіз даних і оцінка чинників розвитку суспільного виробництва та його галузей;

• виявлення взаємозв'язку і пропорцій у суспільному виробництві;

• оцінка резервів росту ефективності суспільного виробництва.

Успішне вирішення поставлених перед органами статистики завдань передбачає удосконалення статистичної інформації, методів її аналізу, упорядкування звітності, забезпечення її достовірності; розширення гласності статистичної інформації.

Статистична інформація повинна відображати проблеми інтенсифікації, пропорційності та збалансованості системи господарювання. Завдання полягає у здійсненні аналізу даних про виконання міжурядових угод і договорів, ріст продуктивності праці, якості продукції та ефективності господарсько-фінансової діяльності, наявність і використання природних, матеріальних та трудових ресурсів, розвиток економіки, науково-технічного прогресу, культури, добробуту населення.

9. Державна служба статистики України (Держстат України, колишній Держа́вний коміте́т стати́стики Украї́ни, Держкомстат України) — центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем'єр-міністра України.

Забезпечує проведення в життя державної політики в галузі статистики, створення і належне функціонування загальнодержавної системи економіко-статистичної інформації на території України. Є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

До структури Державної служби статистики України належать:

• Головне управління статистики підприємств

• Управління статистики промисловості

• Управління статистики інвестицій та будівництва

• Управління структурної статистики

• Управління зведеної інформації

• Управління методології та планування

• Управління національних рахунків

• Управління статистики послуг та соціальних програм

• Управління статистики праці

• Управління статистики населення

• Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища

• Управління статистики торгівлі

• Управління статистики зовнішньої торгівлі

• Управління статистики фінансів

• Управління статистики цін

• Управління статистики зарубіжних країн та міжнародного співробітництва

• Управління обстеження умов життя домогосподарств

• Управління регіональної статистики

• Управління інформатизації

10. Міжнародний статистичний інститут (МСІ) (англ. International Statistical Institute) - є професійним об'єднанням статистів яке займається розвитком і удосконаленням статистичних методів і їх вживанням в різних галузях науки.

Заснований в 1885. Перша сесія відбулася в Римі у 1887. Організаційна робота Статистичного інституту виконується Постійним бюро, яке розташоване в Гаазі. Кожні 2 роки Статистичний інститут проводить сесії, на яких заслуховують і обговорюються наукові повідомлення по проблемах різних галузей статистики.

Матеріали сесій Статистичного інституту друкуються в «Бюлетенях інституту». Статті по окремих проблемах статистики і поточна інформація про наукове життя публікуються в журналі«Міжнародний статистичний огляд» (англ. «International statistical review», з 1933). До Першої світової війни Статистичний інститут був центром, міжнародної статистики, займався збором і обробкою статистичних даних окремих країн, готував рекомендації по порівнянності даних. У 1919 — 33 він здійснював цю діяльність паралельно з органами Ліги Націй. Із створенням статистичного апарату ООН Статистичний інститут повністю перемкнувся на питання статистичної теорії і методології. Інститут готує кадри статистів для країн, що розвиваються.

Цілі

• посилення підтримки міжнародного статистичного співтовариства;

• пропаганда і поширення наукових досліджень і передового досвіду у статистичній науці;

• заохочування і поширювання результатів досліджень та передового досвіду у всіх формах освітньої статистики;

• підвищення відповідної ролі МСІ у підвищенні обізнаності громадськості про належну статистичну практики та її значення для суспільства, а також у підтримці передової практики;

• посилення підтримки МСІ для статистичного співтовариства в країнах, що розвиваються;

• розширити діапазон областей застосування, в яких МСІ вносить гідний вклад; - визначити і ввести конструктивну роль в ISI в підтримці розвитку молодих статистиків, і заохочення в постійній участі старших членів;

• Зміцнити фінансову основу МСІ та всіх його організацій.

В світі існує ряд міжнародних статистичних організацій, наприклад, Статистична комісія ООН та Статистичне бюро Секретаріату ООН. Статистична комісія ООН, утворена у 1946 р., керує методологічною роботою, координує статистичну діяльність спеціалізованих органів, узагальнює та аналізує досвід окремих країн, розробляє міжнародні стандарти та здійснює допомогу країнам в проведенні статистичних досліджень.

В основу діяльності Статистичного бюро Секретаріату ООН, яке є виконавчим органом, покладені рекомендації статистичної комісії. Бюро збирає, обробляє, аналізує та публікує дані по міжнародній статистиці, які одержуються від окремих країн.

Крім цього, статистичну роботу виконують: Міжнародна організація праці (ILO), Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO), Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки та культури (UNESCO), Міжнародний валютний фонд (IMF), Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO) та ін..

Статистичне бюро Секретаріату ООН видає наступні бюлетені:

Статистичний щорічник ООН (Statistical Yearbook);

Щомісячний статистичний бюлетень (Monthly bulletin of Statistics);

Демографічний щорічник (Demographic Yearbook);

Щорічник статистики національних рахунків (Yearbook of national accounts Statistics).

Статистичною діяльністю в Україні керує Державний комітет статистики