62. Закарпаття

Розташований за головним вододільним карпатським хребтом у передгір’яхта на схилах Карпат і у басейні р. Тиса. назви ≪Угорська Русь≫, ≪Підкарпатська Русь≫, ≪Карпатська Україна≫,≪Закарпатська Україна≫. Межує з Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Румунією і Галичиною

До етнічної території на Південному СходіМараморощина (у складі Румунії) і на Заході—Пряшівщина (Словаччини). Населення понад 1,2 млн. 2001 становила 63,3%, міського — 36,7%.

українці — 80,5 %, угорці — 12,5%, румуни — 2,6%,росіяни — 2,5%, цигани 1,1%, словаки — 0,5%, німці — 0,3%.

у гірській частині Закарпаття розселення3-х етнографічних груп українських Гуцуль-

щина, Бойківщина і Лемківщина.

Початки заселення Закарпаття сягають палеолітичної доби,

с.Королева 16 горизонтів залягання кам’яних виробів, 1 млн. років Homo erectus.

період неоліту (6–4 тис. до н. е.) Закарпаття почало швидко заселятися:

племена боїв і галлів, даків і фракійців, кельтів і сарматів, проходили через територію

Закарпаття авари, гуни, гети, гепіди, готи та ін. Зокрема, фракійські племена

залишили після себе пам’ятки куштановицької культури, а кельти —

латенської культури. У 2 ст. н. е. частину Закарпаття до провінції Дакія. За археологічними пам’ятками з 2 ст. н.е. тут осіло хліборобське слов’янське населення—білі хорвати,

У 9–10 ст. Закарпаття входило до складу Болгарського царства, а з др. пол. 10 ст. перебувало у сфері впливів Київської Русі,

992 Похід Володимира Святославича на білих хорватів З того часу за З.

закріплюється назва ≪Русь≫. Після смерті київського князя Володимира

(1015) більшу частину Закарпаття захопив угорський король Стефан І,

На початку 13 ст. Угорщина захопила усе Закарпаття, яке до

початку 20 ст. постійно перебувало у складі угорської держави і мало

поширену назву ≪Угорська Русь≫.

У 13–5 ст. З. колонізували на сході волохи (румуни), а на заході — німці та словаки,

угорські феодали в 13–14 ст. почали будувати замки,

територія Закарпаття і прилеглі землі було поділено між 7 жупами

і тільки 2 з них — Угочанська та Березька — охоплювали виключно

закарпатські землі.

Русини-українці брали активну участь в різних повстаннях проти феодалів,

під проводом семигородського шляхтича Дьордя Довжі (1514) і особливо масово й героїчно — в національно-визвольній війні трансільванського князя Ференца ІІ Ракоція (1703–1711), що мала риси соціальної революції.

Розширенню зв’язків краю з іншими руськими землями і

розвитку східнослов’янської культури та православ’я сприяв прихід і

поселення в Мукачівській домінії наприкінці 14 ст. подільського князя

Федіра Коріятовича, який збудував у Мукачевому замок і

монастир, поширив свою владу на Земплин та Мараморош.

після поразки під Могачем (1526) Пряшівщина та Ужгород - Австрії, а східна

частина —Трансільванськ. кн.

Після австро-турецькоївійни 1683–99 за Карловицькому конгресі

1698–99, до Австрії відійшла і південно-східна частина Закарпаття.

Християнство східного обряду поширилося вірогідно, ще за часів перебування межах Болгарії, 1491 датується перша документальна згадка про православну єпархію у Мукачеве.

1646 за Ужгородською унією українське священство західної (королівської)

частини Закарпаття прийняло католицизм у східному обряді: служба Божа

правилася, як і на Західній Україні, українською та церковно-слов’янською

мовами. конфлікт між православними і

унійцями Православна церква перебувала в занепаді, духовенство було

малоосвічене та залежне від угорських магнатів,

Мармарощина до1720 політично належала до Семигороду. Від кінця 18 ст. унія була запроваджена по всьому Закарпатті. У 17–18 ст. мадяризація опір Церкви, а в 19 ст. поширення москвофільства.

Завдяки реформам в Габсбурзькій монархії 18 стактивну літературну й громадсько-

культурну діяльність т.з. будителі — М. Андрелла, І. Базилович, В. Довго-

вич,М. Лучкай, О. Духнович, А. Добрянський, А. Кралицький, О. Павлович

Саме передова частина першого покоління закарпатської національної інтелігенції

очолила в 19 ст. процес національно-культурноговідродження краю і опір політиці мадяризації та латинізації Цей процес набув відчутного русофільського забарвлення, утвердження як літературної ≪русинської мови-язичієм сумішшю

Це негативно вплинуло на становлення національної самосвідомості корінного українського населення,яке аж до початку 20 ст. не визнавало самоназву українці - руснаками, русинами, руськими людьми.

Закарпатським будителям — групі

А. Добрянського — О. Духновича —ідея об’єднання закар-

патських русинів з галицькими в окремий коронний край та їх

культурно-національної автономії в рамках Австрійської федеративної

конституційної монархії. 1848–1849

З 1867 посилили мадяризацію краю, через підтримку греко-католіків і

заміни кирилиці латинським алфавітом.

Бідою закарпатського селянства після ліквідації кріпацтва у 1848 було малоземелля і

повна залежність від поміщиків та лихварів. Це змусило багатьох селян

емігрувати до Північної та Південної Америки (кількістьемігрантів із Закарпаття до США на 1914 від 100 - 300 тис.).

Початок 20 ст. посиленням асиміляторської політики (запровадження угорської мови до церковних шкіл згідно з т. зв. законами А. Аппоньї 1902 і 1907, денаціоналізація

місцевої інтелігенції) та новою хвилею москвофільської пропаганди з

а з іншого—постанням народовецької течії

в культурному житті краю, (Ю.Жаткович, А. Волошин, Г. Стрипський, В. Гаджега, Л. Чопей.), писати українською мовою

Після розвалу Австро-Угорщини , під впливом революційних подій

народовецький руху Закарпатті набув політичного забарвлення

невдоволені обмеженою автономією Закарпаття під назвою Руська Країна

в складі Угорської Народної Республіки 1918

21 січня 1919 Всенародні збори угорських русинів у м. Хуст - з’єднати Закар-

паття з Великою Україною.

За Сен-Жерменським договором 1919 Підкарпатська

Русь - Чехословаччини з наданням щонайширшої автономії

Під впливом міжнародних подій і внутрішньополітичної кризи, викликаноїМюнхенським диктатом, уряд ЧСР надати автономію краєві:

11 жовтня 1938 перший автономний уряд Підкарпатської Русі на чолі

з Бродієм—лідером русофільського напряму, проугорську

політику.

26 жовтня 1938 новий автономний уряд на чолі А. Волошиним, розпочав будівництво карпато-української автономної держави в складі

федеративної Чехословаччині.

За рішеннями першого Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 південні райони Закарпаття змістами Ужгород, Мукачево, Берегове (понад 12% території) було

передано Угорщині.

15 березня 1939 сойм проголосив незалежність Карпатської України й обрав її президентом

А. Волошина. Того ж дня за згодою Німеччини угорські війська почали

окупацію і протягом трьох днів захопили все Закарпаття.

восени 1944, радянські війська,

КП Закарпатської України, 26 листопада 1944 скликала

з’їзд народних комітетів у Мукачевому - маніфест про вихід Закарпаття Чехословаччини та

возз’єднання з українськими землями в складі УРСР.

29 червня 1945 Договір між СРСР і Чехословацькою Республікою

про Закарпатську Україну. (Пряшівщина залишалася за Чехословаччиною).

Пам’ятки: Ужгородський, Мукачівський, Чинадієвський, Севлюшський замки, ряд церков, ратуш та інше.