37. Краєзнавчі періодичні видання.

1) журнал «Краеведение» з 1923 р.;

2) ЦБК (бюро кр-в) видавав «Известия ЦБК» з 1925 р.;

3) 1930 – «Советское краеведение» (об’єднав 1) і 2));

В Україні:

1) Бюлетень комісії краєзнавства з 1923 р.;

2) «Краєзнавство» 1927-1931 рр. – це республіканський науково-методичний журнал. В № 1 – Статут Краєзнавчого товариства. З 90-х рр. «Краєзнавство» відновило видання.

Краєзнавчі видання 60-70 рр. «Пам’ятники України», потім перейменовано у «Пам’тки України»

Питання 38.Перша всеукраїнська конференція краєзнавців.иСтворення українського комітету краєзнавства

Перша всеукраїнська краєзнавча конференція відбулася 28-31 травня 1925 р. в Харкові – тогочасній столиці України. У роботі конференції брали участь 75 делегатів з різних регіонів України, серед яких були такі відомі вчені як Д.І.Багалій, Д.І.Яворницький, М.В.Шарлемань, О.А.Яната, В.О.Геринович.

основні завдання, що стояли перед учасниками конференції:

об’єднати краєзнавців України в науково-громадську організацію;

спрямувати краєзнавчий рух на вирішення поставлених завдань;

матеріально підтримати краєзнавчу роботу.

Конференція констатувала стихійність роботи краєзнавчих організацій, відсутність у ній плану, відірваність від діяльності державних і господарчих установ. У ході її роботи було утворено Український комітет краєзнавства, і таким чином краєзнавчий рух отримав організаційне оформлення. Члени конференції ухвалили низку резолюцій, визначили сутність краєзнавства, принципи і методи краєзнавчої роботи.

Український комітет краєзнавства – перший всеукраїнський орган для координації роботи численних краєзнавчих товариств і гуртків. Він розробляв і направляв на місця методичні матеріали, проводив інструктивну роботу, вів облік краєзнавчих організацій, сприяв обміну досвідом між ними, їхньому організаційному й методичному зміцненню.

Комітет обирався за принципом представництва від різних установ і підпорядковувався Управлінню науковими установами на Україні (Укрнауці). Розташовувався в Харкові у Будинку науки за адресою вул. Карла Лібкнехта (нині – Сумська), 33. До революції 1917 р. тут знаходився Інститут шляхетних дівчат, а після 1934 р. – педагогічний інститут. В роки Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований, а його рештки розібрано. Сьогодні на цьому місці знаходиться національний академічний театр опери та балету.

39. Краєзнавсьво у 30-ті роки.

Кін 20-поч. 30-х рр. – характер краєзнавчих досліджень і зміст краєзнавчої роботи зазнають змін. Владні структури ціленаправлено контрулювали краєзнавчий рух: тиск на краєзнавчі організації та через кадрову роботу. Були проведені змінм в ЦБК. Увійшли: Крупська, Луначарский, Куйбишев. Посилювався виробничий напрям краєзнавства. Грунтовні системні дослідження з історії, гоеграфії підмінялись екскурсіями, бесідами. Поширений екскурсійний метод навчання, дослідження революційного руху. Негативне: в АНУ зменшувався бюджет на історичі дисціпліни – 1925-1926 рр. виділено 14 % всього бюджету на історичні дослідження, 1929 – 5%, 1931 – 2%.

1929 р. ліквідація Наукового товариства при ВУАН, комісій при кафедрі Грушевського (крім комісії в Києві). Ліквідувалась організаційна структура краєзнавчого руху.

Краєзнавчий рух був поширений і в інститутах народної освіти.

Нарком Освіти = НКО, до нього пеейшло керівництво краєзнавчих досліджень. НКО орієнтувався на масовість. З середини 30-х рр. ліквідовувалось бюро кр-ва і вся робота зусереджена на виробництві, в будинках кул-ри, поступово вона занепала.

1931 – припинив діяльність Український комітет кр-ва без фінансової підтримки. Почалися нападки на краєзнавчий рух. 1929 р. - репресії.

Кразнавчий рух мав суперечливий хар-р:

1) кількість і масовість краєзнавчих організацій;

2) гальмування досліджень краю, ідеологічні утиски.

Все це призвело до згортання краєзнав. руху.