- •1. Сучасний етап становлення правопису української мови (чим відрізняється від інших?);
- •2. Офіційно-діловий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Специфіка сучасної української мовної ситуації в Україні;
- •2. Науковий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Культурологічно-естетична функція мови (сугестія в художньому тексті);
- •2. Публіцистичний стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Основні ознаки українськомовного релігійного дискурсу;
- •2. Порівняльний аналіз чинних правописних традицій.
- •1. Українська лексикологія – основні види словників;
- •Одномовні:
- •2. Художній стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Усний виступ: основні етапи підготовки, прийоми вербального впливу, невербальне мовлення, оцінка комунікативної ефективності;
- •2. Інформаційна функція мови та сучасні форми її втілення.
- •1. Класифікація документів;
- •2. Комунікативна функція мови з урахуванням усвідомлюваних та неусвідомлюваних аспектів комунікації.
- •1. Волюнтативна функція мови;
- •2. Закон про регіональні мови; специфіка сучасного мовного положення України.
- •1. Знакова природа імені; історія походження власного імені та прізвища;
- •2. Основні засоби вербального впливу в українськомовному політичному дискурсі.
- •1. Основні моделі утворення українських прізвищ;
- •2. Номінативна функція мови. Правила вживання великої літери.
- •1. Лексичний склад української мови щодо походження; формальні ознаки іншомовних запозичень, «правило дев’ятки», закінчення -и, -і;
- •2. Фатична функція мови, парадигма форм кличного відмінку, виділення звертань на письмі, впливовий потенціал апелятивів.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови, український словотвір;
- •2. Механізми мелозвучності української мови (усі чергування і групи спрощення).
- •1. Специфіка поєднання числівників з іменниками у мовленні, впливовий потенціал магії чисел;
- •2. Історія появи українського алфавіту, явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.
- •1. Технологія впливу в українськомовному рекламному дискурсі;
- •2. Конфесійний стиль української мови (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Поняття про документ; класифікація та вимоги до мови документів;
- •2. Ідентифікаційна функція мови, розкрити термінологічні поняття: національна, сакральна, конфесійна мова, діалект, соціалект, сленг.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;
- •2. Філософські підходи до перекладу тексту; українськомовні переклади сакрального тексту.
- •1. Основні джерела формування української філософської термінології; функції розділових знаків;
- •2. Синтаксичні засоби вербального впливу.
- •1. Основні граматичні принципи сучасного українського правопису;
- •2. Поняття мовної норми, типи мовних норм, типи мовних компетенцій.
- •1. Основні різновиди публічних виступів; специфіка мови змі;
- •2. Експресивна та імпресивна функції мов; прийоми вербалізації емоцій; пунктуаційне виділення засобів утілення емоційного ставлення до інформації (вставні слова, словосполучення).
- •1. Поняття: мова, мовлення, національна і державна мова, рідна мова, соціолект, діалект, літературна мова, суржик;
- •2. Поняття про документ, класифікація та вимоги до мови документів.
- •1. Проблема походження української мови та її місця серед інших мов світу;
- •2. Специфіка сакральної комунікації; основні етапи становлення українськомовної літургії.
- •1. Функція мислетворення та її вербально-сугестивна модифікація;
- •2. Порівняльний аналіз правописів 20-го ст., правописна перспектива 21-го ст.
- •1. Впливовий потенціал українськомовного релігійного тексту;
- •2. Когнітивна функція мови та її сучасні модифікації.
- •1. Волюнтативно-сугестивні модифікації функцій мови;
- •2. Проблемні аспекти українськомовного відтворення іншомовних власних імен та прізвищ, географічних назв, вживання великої літери.
- •1. Діяльність мозку і мовлення, ліво- та правопівкульні мовленнєві стратегії;
- •2. Основні теорії виникнення мов, українська мова як засіб соціальної взаємодії.
1. Знакова природа імені; історія походження власного імені та прізвища;
Власне ім’я, дане суб'єкту (об'єкту) і здатне являти у своїй згорнутій формі подію - може бути символом. Символ - свого роду стимул для розгортання і розширення значення образу, до розгадування його прихованого змісту, даного не тільки через опис зовнішності, вчинків і так далі, але й через зв'язок з найменуванням діючої особи або персонажа, і якщо одного разу дійова особа уже була охарактеризована, то при зустрічі з іншою дійовою особою з таким же ім'ям, читач інстинктивно наділяє її характерними ознаками вже підсвідомо, з добре знайомими прототипними образами.
2. Основні засоби вербального впливу в українськомовному політичному дискурсі.
1. Використання позитивно релевантних понять;
2. Багаторазовий повтор звернення від простого народу;
3. Використання понять з різнополюсною семантикою;
4. «Бомбардування любов’ю» - створення ефекту особистісної значущості людини;
5. Використання слів із масштабною семантикою;
6. Використання слів у спонукальній формі;
7. Створення уявної діалогічності мови;
8. Навішування ярликів;
9. Узагальнення або генералізація через власне узагальнення;
10. Використання модальних операторів можливості/неможливості та необхідності/відсутності необхідності;
11. Використання мовних кліше, приказок, фразеологізмів;
12. Спотворення інформації за рахунок використання брехливих базових положень, порушення причинно-наслідкових зв’язків та маніпуляції цифрами;
13. Незгадування або замовчування інформації;
14. Створення "інформаційного шуму";
15. Примітивізація інформації (редукція, принцип коміксів, використання спрощених понять з метою наближення інформації до народу);
16. Використання техніки емоційного резонансу;
17. Структурування інформації через використання сильних позицій тексту – назви, початків та кінців речень, куди вкладаються базові поняття;
18. Апеляція до авторитету;
19. Останнє слово (техніка заключних висновків).
1. Основні моделі утворення українських прізвищ;
Окрім давності українського прізвища воно ще має най розгалуженішу серед індоєвропейців морфологію формування.
Патронімічні прізвища: формувалися від імені батька. Суфікси -ів, -ко, -чук, -ук, -юк, -ець, -ич, -ин, -ін, -шин, -ський: Іванів, Іллів, Іванців.
Матронімічні прізвища: походять від імені матері: Катерина – Катериненко – Катериненчук – Катеринич.
Козацькі прізвища:
Прізвища козацької старшини:
суфікс –ий, частина мови - якісні прикметники, тобто такі, що відповідають на запитання «який?»
Баштовий, Возний, Грамотний, Замковий, Яловий
|
Прізвища рядових запорозьких козаків:
від прізвиськ, які давалися козакам на Січі
Нетудихата, Непийпиво, Панібудьласка, Пророк, Заїка, Розкаряка, Кордун, Ропкало, Гопкало, Будяк |
Шляхетські та попівські прізвища: суфікси -ич, ович, -ський, -цький, -овський, -івський, -евський, -євський. Артемович, Барський, Бабанський, Вишневецький, Заболоцький, Зінкевич.
Прізвища осіб духовного звання: надавалися церковними ієрархами після закінчення семінарій та Могилянської Академії в 18 – 19 ст. Вознесенський, Рождественський, Поводіякопосухуходященский, Спаський.
Топонімічні прізвища: походять від назв місцевості. Суфікси -ський, -цький, -івський, -овський, –ець, -єць. Вишневецький, Глуховець, Достоєвський, Чигиринський, Яновський.
Анімалонімічні прізвища: походять від назв тварин: Тур, Ведмідь, Вовк, Віл, Лисиця, Бик, Заєць, Кріль, Котик, Кібець, Ластівка, Горобець, Сом, Щупак, Бубир та їх деривативи: Туренко, Вовчук, Лисаченко, Котенко, Зайчук, Биковець.
Орнітонімічні прізвища: походять від назв птахів: Горобець, Журавель, Орел, Сокіл, Соловей, Горобчук, Журавлюк, Орлюк.
Етнонімічні прізвища: походять від назв народів. Турчин, Волошин, Литвин, Русин, Лях, Ляшко, Ляшенко, Ляшчук.
Флоронімічні прізвища: походять від назв рослин: Береза, Верба, Вербицький, Осика, Ковила, Тополя.
Хатньовжиткові прізвища: походять від назв будівель, хатніх предметів та назв наїдків: Марципан, Сало, Бульба, Ворітний, Баштовий, Бараболя, Борщ.
Від-професійні прізвища: сформовані за професійною ознакою: Коваль, Мельник, Швець, Чумак, Маляр, Столяр, Смоляр,Шевченко, Чумаченко.
Метеорологонімічні прізвища: походять від метеорологічних термінів: Вітер, Вітренко, Буря, Громовенко, Злива, Мороз, Морозенко.