- •1. Сучасний етап становлення правопису української мови (чим відрізняється від інших?);
- •2. Офіційно-діловий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Специфіка сучасної української мовної ситуації в Україні;
- •2. Науковий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Культурологічно-естетична функція мови (сугестія в художньому тексті);
- •2. Публіцистичний стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Основні ознаки українськомовного релігійного дискурсу;
- •2. Порівняльний аналіз чинних правописних традицій.
- •1. Українська лексикологія – основні види словників;
- •Одномовні:
- •2. Художній стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Усний виступ: основні етапи підготовки, прийоми вербального впливу, невербальне мовлення, оцінка комунікативної ефективності;
- •2. Інформаційна функція мови та сучасні форми її втілення.
- •1. Класифікація документів;
- •2. Комунікативна функція мови з урахуванням усвідомлюваних та неусвідомлюваних аспектів комунікації.
- •1. Волюнтативна функція мови;
- •2. Закон про регіональні мови; специфіка сучасного мовного положення України.
- •1. Знакова природа імені; історія походження власного імені та прізвища;
- •2. Основні засоби вербального впливу в українськомовному політичному дискурсі.
- •1. Основні моделі утворення українських прізвищ;
- •2. Номінативна функція мови. Правила вживання великої літери.
- •1. Лексичний склад української мови щодо походження; формальні ознаки іншомовних запозичень, «правило дев’ятки», закінчення -и, -і;
- •2. Фатична функція мови, парадигма форм кличного відмінку, виділення звертань на письмі, впливовий потенціал апелятивів.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови, український словотвір;
- •2. Механізми мелозвучності української мови (усі чергування і групи спрощення).
- •1. Специфіка поєднання числівників з іменниками у мовленні, впливовий потенціал магії чисел;
- •2. Історія появи українського алфавіту, явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.
- •1. Технологія впливу в українськомовному рекламному дискурсі;
- •2. Конфесійний стиль української мови (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Поняття про документ; класифікація та вимоги до мови документів;
- •2. Ідентифікаційна функція мови, розкрити термінологічні поняття: національна, сакральна, конфесійна мова, діалект, соціалект, сленг.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;
- •2. Філософські підходи до перекладу тексту; українськомовні переклади сакрального тексту.
- •1. Основні джерела формування української філософської термінології; функції розділових знаків;
- •2. Синтаксичні засоби вербального впливу.
- •1. Основні граматичні принципи сучасного українського правопису;
- •2. Поняття мовної норми, типи мовних норм, типи мовних компетенцій.
- •1. Основні різновиди публічних виступів; специфіка мови змі;
- •2. Експресивна та імпресивна функції мов; прийоми вербалізації емоцій; пунктуаційне виділення засобів утілення емоційного ставлення до інформації (вставні слова, словосполучення).
- •1. Поняття: мова, мовлення, національна і державна мова, рідна мова, соціолект, діалект, літературна мова, суржик;
- •2. Поняття про документ, класифікація та вимоги до мови документів.
- •1. Проблема походження української мови та її місця серед інших мов світу;
- •2. Специфіка сакральної комунікації; основні етапи становлення українськомовної літургії.
- •1. Функція мислетворення та її вербально-сугестивна модифікація;
- •2. Порівняльний аналіз правописів 20-го ст., правописна перспектива 21-го ст.
- •1. Впливовий потенціал українськомовного релігійного тексту;
- •2. Когнітивна функція мови та її сучасні модифікації.
- •1. Волюнтативно-сугестивні модифікації функцій мови;
- •2. Проблемні аспекти українськомовного відтворення іншомовних власних імен та прізвищ, географічних назв, вживання великої літери.
- •1. Діяльність мозку і мовлення, ліво- та правопівкульні мовленнєві стратегії;
- •2. Основні теорії виникнення мов, українська мова як засіб соціальної взаємодії.
2. Науковий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови, що обслуговує сферу і потреби науки.
Основне призначення стилю - повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань.
Головними ознаками наукового стилю є: широке використання науково-термінологічної лексики, слів з абстрактним значенням та іншомовного походження. Показовим є членування тексту на розділи, підрозділи, параграфи, введення формул, таблиць, діаграм. Лексичні, текстові одиниці репрезентують точність, логічність, узагальненість, аргументацію висловлених положень.
Розрізняють власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний підстилі наукового стилю.
Власне науковий підстильрепрезентується такими жанрами, як дисертація, монографія, наукова стаття, доповідь, дипломна, магістерська, курсова робота тощо.
Науково-популярному підстилю властива доступність викладу наукової інформації, розрахованої на нефахівців.
Науково-навчальний підстиль реалізується в підручниках, посібниках для учнів шкіл та студентів вищих навчальних закладів, слухачів мережі просвітницьких установ.
1. Культурологічно-естетична функція мови (сугестія в художньому тексті);
Естетична функція, підвидом якої зазвичай визначають культурологічну, виявляється тоді, коли мова виступає як засіб творення позитивних емоцій, краси.
Естетика мови - це ресурси і можливості мови виступати в контексті мистецтва. Словесне мистецтво - це творення художніх образів у всіх родах і жанрах літератури, у публіцистиці, ораторському слові.
Однакове задоволення, позитивні емоції ми маємо від слова писемного і живого, якщо митець уповні виявив естетичний потенціал слова або якщо воно звучить досконало. Читання художньої літератури, заучування напам'ять улюблених віршів - це виховання відчуття краси мови, примноження краси нашого буття.
Культурологічна функція важлива тому, що культура кожного народу відображена та зафіксована найперше в його мові і для глибшого пізнання нації необхідне знання її мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами, саме чеерез мову можна глибше пізнати традиції і здобутки чужої культури.. Отже оволодіваючи мовою, людина опановує і культуру народу. Мова -"генофонд культури" О. Гончар
Мова - носій культури, засіб нагромадження суспільно-історичного, культурного надбання народу - творця мови.
Мова духовно єднає покоління, дає змогу сягнути культурних скарбів минулих століть. (Українська мова - ключ до багатої української культури.)
Говорячи про сугестивні (художні) тексти, можна впевнено стверджувати , що вони здавна були важливими складниками реальності і об’єктивно існували як частина духовної культури народу і як носії естетичного ідеалу. Отже, визнавалося, що реальність здатна оприявнюватися(вона так сказала-на мою ж думку такого слова немає) в вербальних знаках.
2. Публіцистичний стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
Публіцистичний стиль мовлення різножанровий, через що й розлогий стилістично, і водночас за багатьма визначальними ознаками помітно індивідуальний. Мовлення у виявах публіцистичного стилю — це мовлення засобів масової інформації: радіо, телебачення, преси тощо. Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації.
Сфера використання - громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.
Мовні особливості :
• синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
• насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;
• використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивнихсталих словосполук, перифраз;
• уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів;
• використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-,нео-, супер-, інтер- тощо;
• різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше;
• влучні афористичні, інтригуючі заголовки.
Підстилі :
• стиль ЗМІ (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо);
• художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);
• науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).
Жанри (Публіцистичне мовлення в усіх жанрах характеризується такою визначальною функціональною ознакою, як інформативність — насиченість сказаного комунікативно доцільним змістом)
Найважливіші жанри, різновиди публікацій: статті, замітки, звіти, інтерв’ю, репортажі, кореспонденції, рецензії, огляди, есе, листи, нариси, реклами, сатиричні жанри (фейлетони, памфлети, байки, гуморески, епіграми, пародії).