17. 1. Основні джерела формування української філософської термінології; функції розділових знаків;

Активний період формування укр.філософ.термінології – ХІХ ст.

Основним джерелом є словник української мови за редакцією Б. Грінченка.

«У збагаченні української філософської термінології важливу роль відіграла російська мова, яка була ніби регулятором у відборі філософських термінів. У другій половині XIX ст. була закладена міцна основа філософської лексики української мови, та основа, на якій вона розвивалася, збагачувалася й удосконалювалася у наступні періоди. Словник Б. Грінченка фіксує філософську лексику української мови з характерною для того періоду дублетністю, різноманітну за джерелами походження і неоднакову у співвідно-шенні з російськими термінами».

Щодо етапів та періодів укр. філософ. термінології:

В історії української філософської термінології, її випрацюванні та кодифікації, чітко простежуються два основні етапи:

1) філософська термінологія староукраїнською мовою (ХІ–ХVІІІ ст.);

2) філософська термінологія новою українською мовою (кінець ХVІІІ–ХХІ ст.).

Відповідно до динаміки історичного розвитку українського народу, української мови та філософської думки, у межах кожного з цих етапів можна виділити декілька періодів.

1. Філософська термінологія староукраїнською мовою (ХІ–ХVІІІ ст.).

1.1. Філософська термінологія княжої доби (ХІ–ХІV ст.).

1.2. Філософська термінологія литовсько-польської доби (ХV – початок ХVІІ ст.).

1.3. Філософська термінологія доби українського (козацького) бароко (ХVІІ–ХVІІІ ст.).

2. Філософська термінологія новою українською мовою (кінець ХVІІІ–ХХІ ст.).

2.1. Філософська термінологія кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. (доби Просвітництва, преромантизму та романтизму).

2.2. Філософська термінологія другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (доби позитивізму, філософського раціоналізму та ірраціоналізму).

2.3. Філософська термінологія радянської доби (20–80-ті рр. ХХ ст.) – доби офіційного панування марксистсько-ленінської філософії в УРСР та її радикальної критики у філософії української еміграції.

2.4. Філософська термінологія пострадянської доби (після 1991 року й до сьогодні) – доби незалежності України (сучасний період).

Для кожного з цих етапів та періодів, що в загальних рисах збігаються з етапами й періодами розвитку української філософії (докласичної, класичної та некласичної), характерні свої особливості.

Более подробно здесь: http://www.library.lg.ua/grin/text/slovar_ukr_movi/slovar_ukr_movi_30.pdf

http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/38540/45-Novostavska.pdf?sequence=1

Функції розділових знаків:

КОМА. Функція №1 – ПОДІЛ. Кома розділяє:

1. однорідні члени речення;

2. частини складного речення;

3. пряме мовлення, що коштує перед словами автора.

Функція №2 – ВИДІЛЕННЯ. Кома або дві коми виділяють:

1. відособлені члени речення

2. уточнюючі, що пояснюють і приєднувальні члени речення;

3. порівняльні звороти;

4. вставні конструкції;

5. звертання;

6. вигуки;

7. стверджувальні, негативні й питально-окличні слова;

8. підрядні частини складнопідрядного речення.

КРАПКА З КОМОЮ. Функція №1 – ПОДІЛ. Крапка з коми розділяє:

1. однорідні члени речення;

2. частини складного речення.

ТИРЕ. Функція №1 – ПОДІЛ. Тире розділяє:

1. підмет і присудок при відсутності зв'язки;

2. слова при пропуску одного зі членів речення;

3. узагальнююче слово, що коштує після однорідних членів речення;

4. частини безсполучникового складного речення;

5. пряме мовлення й слова автора;

6. репліки діалогу.

Функція №2 – ВИДІЛЕННЯ. Два тире виділяють:

1. розповсюджені додатки;

2. вставні речення;

3. слова автора, що перебувають усередині прямій мовлення.

ДВОКРАПКА. Функція №1 – ПОДІЛ. Двокрапка розділяє:

1. узагальнююче слово й однорідні члени, що коштують після нього;

2. частини безсполучникового складного речення;

3. пряме мовлення й слова автора.

ДУЖКИ. Функція №1 – ВИДІЛЕННЯ. Дужки виділяють:

1. вставні речення.

ЛАПКИ. Функція №1 – ВИДІЛЕННЯ. Лапки виділяють:

1. пряме мовлення;

2. назви книг, журналів, кінофільмів і т.д.;

3. цитату;

4. слова, уживані не у звичайному значенні (наприклад, іронічно).

КРАПКА, ТРИ КРАПКИ, ЗНАК ПИТАННЯ, ЗНАК ОКЛИКУ. Функція №1 – ПОДІЛ. Крапка, багато крапок, знак питання, знак оклику розділяють:

1. речення в тексті.

Крапка ставиться наприкінці оповідального або спонукального речення.

Знак питання ставиться наприкінці того речення, у якому про щось запитується.

Знак оклику вживається після звертань, вигуків, вимовних з окличною інтонацією, а також наприкінці речення.

Усередині речення три крапки використовуються для позначення пауз і вказівки пропуску слів при цитуванні.