16. 1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;

Лексика сучасної української мови з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності переділяється на активну і пасивну.

Активна лексика - основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До активної лексики належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.

Пасивна лексика - це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови. До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Термін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття.

Неологізми - новостворений термін, авторське слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не включена до державної та загальновживаної мови. Серед неологізмів в українській мові зараз є такі слова як геном, клонування, клон, менеджмент, логістика, віртуальний, інтерактивний, іміджмейкер.

Діалектизми - слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту).

Жаргонізми (соціальні діалектизми) - слова, властиві мові певного соціального середовища, мають відповідники в загальновживаній мові: кайф (задоволення), базар (розмова), хавати (їсти). Переважно це специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові і, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності і т. д.

Арготизми - нелітературні слова і сполучення слів, мова соціального дна, декласованих та антисоціальних елементів; слова, використані певною соціальною групою для мовної відокремленості від інших носіїв мови: перо (ніж), крисо (м'ясо).

Вульгаризми - грубі або лайливі слова, не прийняті в літературній мові: рило, морда, пика (обличчя).

Професіоналізми - слова, вживання яких обмежене вузькоспецифічними потребами представників певної професії. До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д.: байдак, баркас, фелюга - великі човни, бродяк, волок, галиця – сітка, невід.

Історизми - це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників: плахта, каптан, рало, ціп, купець.

Архаїзми - це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Наприклад: піїт - поет, студій - студент, зелейник-лікар, глагол – слово.

Мовне табу (франц. tabou, від полінезійського tapu — заборонений, священний) - заборона на вживання певних слів, що зумовлюється містично-забобонними, соціально-політичними, зокрема цензурними, та культурними і морально-етичними чинниками. Містично-забобонна природа Т., яка грунтується на магії мовній, є історично первинною. При Т. може бути просто неназивання відповідного предмета (засіб умовчання), але частіше замість табуйованих слів уживаються евфемізми. Слово стає Т. унаслідок як певної своєї предметно-поняттєвої віднесеності (у переважній більшості), так і небажаних асоціацій, пов’язаних з ним самим.