- •1. Сучасний етап становлення правопису української мови (чим відрізняється від інших?);
- •2. Офіційно-діловий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Специфіка сучасної української мовної ситуації в Україні;
- •2. Науковий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Культурологічно-естетична функція мови (сугестія в художньому тексті);
- •2. Публіцистичний стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Основні ознаки українськомовного релігійного дискурсу;
- •2. Порівняльний аналіз чинних правописних традицій.
- •1. Українська лексикологія – основні види словників;
- •Одномовні:
- •2. Художній стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Усний виступ: основні етапи підготовки, прийоми вербального впливу, невербальне мовлення, оцінка комунікативної ефективності;
- •2. Інформаційна функція мови та сучасні форми її втілення.
- •1. Класифікація документів;
- •2. Комунікативна функція мови з урахуванням усвідомлюваних та неусвідомлюваних аспектів комунікації.
- •1. Волюнтативна функція мови;
- •2. Закон про регіональні мови; специфіка сучасного мовного положення України.
- •1. Знакова природа імені; історія походження власного імені та прізвища;
- •2. Основні засоби вербального впливу в українськомовному політичному дискурсі.
- •1. Основні моделі утворення українських прізвищ;
- •2. Номінативна функція мови. Правила вживання великої літери.
- •1. Лексичний склад української мови щодо походження; формальні ознаки іншомовних запозичень, «правило дев’ятки», закінчення -и, -і;
- •2. Фатична функція мови, парадигма форм кличного відмінку, виділення звертань на письмі, впливовий потенціал апелятивів.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови, український словотвір;
- •2. Механізми мелозвучності української мови (усі чергування і групи спрощення).
- •1. Специфіка поєднання числівників з іменниками у мовленні, впливовий потенціал магії чисел;
- •2. Історія появи українського алфавіту, явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.
- •1. Технологія впливу в українськомовному рекламному дискурсі;
- •2. Конфесійний стиль української мови (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Поняття про документ; класифікація та вимоги до мови документів;
- •2. Ідентифікаційна функція мови, розкрити термінологічні поняття: національна, сакральна, конфесійна мова, діалект, соціалект, сленг.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;
- •2. Філософські підходи до перекладу тексту; українськомовні переклади сакрального тексту.
- •1. Основні джерела формування української філософської термінології; функції розділових знаків;
- •2. Синтаксичні засоби вербального впливу.
- •1. Основні граматичні принципи сучасного українського правопису;
- •2. Поняття мовної норми, типи мовних норм, типи мовних компетенцій.
- •1. Основні різновиди публічних виступів; специфіка мови змі;
- •2. Експресивна та імпресивна функції мов; прийоми вербалізації емоцій; пунктуаційне виділення засобів утілення емоційного ставлення до інформації (вставні слова, словосполучення).
- •1. Поняття: мова, мовлення, національна і державна мова, рідна мова, соціолект, діалект, літературна мова, суржик;
- •2. Поняття про документ, класифікація та вимоги до мови документів.
- •1. Проблема походження української мови та її місця серед інших мов світу;
- •2. Специфіка сакральної комунікації; основні етапи становлення українськомовної літургії.
- •1. Функція мислетворення та її вербально-сугестивна модифікація;
- •2. Порівняльний аналіз правописів 20-го ст., правописна перспектива 21-го ст.
- •1. Впливовий потенціал українськомовного релігійного тексту;
- •2. Когнітивна функція мови та її сучасні модифікації.
- •1. Волюнтативно-сугестивні модифікації функцій мови;
- •2. Проблемні аспекти українськомовного відтворення іншомовних власних імен та прізвищ, географічних назв, вживання великої літери.
- •1. Діяльність мозку і мовлення, ліво- та правопівкульні мовленнєві стратегії;
- •2. Основні теорії виникнення мов, українська мова як засіб соціальної взаємодії.
1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;
Лексика сучасної української мови з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності переділяється на активну і пасивну.
Активна лексика - основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя.
До активної лексики належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні. |
Пасивна лексика - це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови.
До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми. |
Термін (від лат. terminus — межа, кордон) — слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття.
Неологізми - новостворений термін, авторське слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не включена до державної та загальновживаної мови. Серед неологізмів в українській мові зараз є такі слова як геном, клонування, клон, менеджмент, логістика, віртуальний, інтерактивний, іміджмейкер.
Діалектизми - слова, поширення яких обмежується територією певного наріччя (діалекту).
Жаргонізми (соціальні діалектизми) - слова, властиві мові певного соціального середовища, мають відповідники в загальновживаній мові: кайф (задоволення), базар (розмова), хавати (їсти). Переважно це специфічні, емоційно забарвлені назви понять і предметів, які мають нормативні відповідники в літературній мові і, відступаючи від неї, надають процесу спілкування атмосфери невимушеності, іронічності, фамільярності і т. д.
Арготизми - нелітературні слова і сполучення слів, мова соціального дна, декласованих та антисоціальних елементів; слова, використані певною соціальною групою для мовної відокремленості від інших носіїв мови: перо (ніж), крисо (м'ясо).
Вульгаризми - грубі або лайливі слова, не прийняті в літературній мові: рило, морда, пика (обличчя).
Професіоналізми - слова, вживання яких обмежене вузькоспецифічними потребами представників певної професії. До професіоналізмів звичайно належать назви знарядь виробництва, назви трудових процесів, різні професійні означення загальномовних понять і т. д.: байдак, баркас, фелюга - великі човни, бродяк, волок, галиця – сітка, невід.
Історизми - це слова, що вийшли з активного вжитку разом з позначуваними ними реаліями. Вони не мають у сучасній українській мові синонімічних замінників: плахта, каптан, рало, ціп, купець.
Архаїзми - це витіснені іншими синонімами назви понять, що зберігаються і нині. Наприклад: піїт - поет, студій - студент, зелейник-лікар, глагол – слово.
Мовне табу (франц. tabou, від полінезійського tapu — заборонений, священний) - заборона на вживання певних слів, що зумовлюється містично-забобонними, соціально-політичними, зокрема цензурними, та культурними і морально-етичними чинниками. Містично-забобонна природа Т., яка грунтується на магії мовній, є історично первинною. При Т. може бути просто неназивання відповідного предмета (засіб умовчання), але частіше замість табуйованих слів уживаються евфемізми. Слово стає Т. унаслідок як певної своєї предметно-поняттєвої віднесеності (у переважній більшості), так і небажаних асоціацій, пов’язаних з ним самим.
