2. Історія появи українського алфавіту, явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.

Український алфавіт - сукупність літер, прийнятих в укр. писемності і розміщених у певному усталеному порядку. Він сформувався на основі кирилиці (створеної Кирилом і Мефодієм), що поширилася в Київській Русі із прийняттям християнства і протягом 10 - 18 ст. зазнавала змін у зв’язку з потребою пристосувати її до народного мовлення. Староукраїнська абетка успадкувала всі літери давньої кирилиці, але у зв’язку з розвитком фонетичної системи укр. мови зростала невідповідність між традиційно вживаними літерами і новоутвореними звуками, що в староукр. писемності спричинювалося до змішування літер на письмі і руйнування правописних традицій. Цей неусталений правопис протягом 13 - поч. 18 ст. стихійно змінювався в напрямі його узгодження із звуковою системою та граматичною будовою укр. мови. На розвиток укр. писемності і впорядкування українського алфавіту мала вплив рос. реформа письма 1708 - 1710, за якою з алфавіту було усунуто як непотрібні літери ω ( «от», омега), ψ («псі»), ξ («ксі»), z («земля»), v («іжиця»), остаточно вилучено Ж («юс великий») і А(«юс малий»), уведено літеру Е замість ıє, узаконено спорадично вживану раніше літеру я замість ıа тощо. Проте в алфавіті ще залишалися зайві літери θ («фіта»), Ђ («ять»). Було спрощено також друкований шрифт, який дістав назву «гражданська азбука» (гражданський шрифт), У 18 ст. цей шрифт поширився в Сх. Україні, де його пристосовували до звукового складу укр. літ. мови. Протягом 19 ст. було запропоновано вживання нових літер, які збереглися і в сучасному українському алфавіті: і (О. Павловський, 1818), є (правопис «Русалки ДнЂстровоі», 1837), ї (правопис Пд.-Зх. відділення Рос. геогр. т-ва, 1873). У 2-й пол. 19 ст. з гражданської абетки в Україні випали літери ы, ь, е, ъ; за різними звуками закріпилися літери ы, і. В Західній Україні гражданську абетку вперше використала «Руська трійця» у збірнику «Русалка ДнЂстровая»; з 70-х pp. 19 ст. нею стали користуватися «москвофіли» та ін. 1895 «Руський правопис», виданий галицькою Шкільною крайовою радою для вжитку в шкільному навчанні, офіційно закріпив гражданський шрифт і фонетичний правопис у Галичині. На Наддніпрянщині український алфавіт і графіка сформувалися в їхньому сучасному вигляді після 1905, що засвідчив «Словарь української мови» за ред. Б. Грінченка. Згідно з правописом 1933 було вилучено літеру ґ, відновлену в 3-му виданні «Українського правопису» (1990).

Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем(фонема – це звук). 21 літера позначає приголосні звуки (б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ), 10 - голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м’яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа - по два (й + е, й + у, й + а: має, юнак, в’янути); літера ї завжди позначає два звуки (й + і: їжа, з’їзд). Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом — друковані й писані.

Явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.

Відносно недавно на науковому рівні було доказано, що кожен звук має свої психологічні характеристики і підсвідомо впливає на рішення і вчинки будь-якої людини.

Будь-яке поєднання звуків, в тому числі і кожне слово, викликає в людини певні асоціації, що відсилають нас до джерела цих звуків та їх звукосемантичного значення. Так, гарчання або скрегіт на низьких тонах викликають у людини відчуття небезпеки і очікування чогось великого, навіть якщо людина не бачить джерела цього звуку; а високі тони вже не сприймаються людиною як небезпечні, хоча вони і не обов'язково можуть бути приємними (щебетання птахів і скрегіт при терті заліза об скло є високими тонами).

Вчений-лінгвіст А.П. Журавльов надає несподівані результати ряду експериментів, в яких піддослідним пропонувалося співвіднести голосні звуки з якимось кольором, точніше, «забарвити» літери в різні кольори. Майже всі піддослідні були одностайними у своєму виборі.

Асоціації між певними звуками і їх значеннями є досить стійкими, вони можуть не усвідомлюватись споживачами , але їх використання підвищує комунікативну ефективність брендів і рекламних витрат.

Звук - це особливий фактор впливу на психіку людини, пов'язаний насамперед з психофізіологічними особливостями сприйняття. Звук – це щось, що сприймається слухом і відбивається у свідомості у вигляді особливого психічного образу.

Музика, як набір звуків, може вплинути на поведінку покупця. Непересічна роль слухового сприйняття особливо відзначається в експериментальних дослідженнях ефективності впливу рекламних засобів на аудиторію. Англійські соціологи, що досліджували проблему запам'ятовування реклами основними каналами сприйняття, дійшли до висновку про практичну рівність слухового та візуального факторів сприйняття. За допомогою звукового впливу учасники експерименту запам'ятали і змогли відтворити 70 % пропонованої рекламної інформації, а за допомогою візуального - 72%. Найбільш ефективною виявилася одночасна дія аудіального та візуального впливів(86 %).

Доведено, що природа звукових явищ є подвійною і, крім фізичного аспекту, включає в себе ще й психофізіологічний. Психологи встановили, що швидка музика змушує покупців швидше рухатися уздовж рядів, а повільна, відповідно, сприяє збільшенню часу для вибору товарів. Коли звучить гучна музика, покупці проводять у магазині менше часу, проте грошей витрачають більше. Такий принцип використовується і в фастфудах, зокрема, у McDonald's. Спеціальний службовець постійно аналізує кількість відвідувачів у залі і вирішує, яку музику ввімкнути в даний момент. Якщо відвідувачів у залі багато, вмикаються динамічні записи, щоб швидше звільнялися місця для нових відвідувачів. І навпаки, якщо відвідувачів мало, включається спокійна, розслаблююча музика. Це спонукає клієнтів провести у закладі більше часу, а значить - витратити більше грошей.

Як бачимо, звукосемантичні явища досить широко використовуються в сучасному суспільстві.