2. Механізми мелозвучності української мови (усі чергування і групи спрощення).

Чергування приголосних

У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать:

1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг - плужок друг - дружба, дорога - дорожній, вік - вічний, око - очі, рука - ручний, юнак - юначе, пастух – пастуше, сухий – сушити;

2. Чергування г, к, х з з, ц, с відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок	Місцевий відмінок
колега - колезі	берег - на березі
книга - книзі	відпустка - у відпустці
візитка - візитці	капелюх - на капелюсі
папка - папці	верстка - при верстці
покупка - покупці	палатка - в палатці
стежка - стежці	поріг - на порозі
вудка - вудці	копілка - в копілці
шпичка - шпичці	кружка - в кружці

Спрощення в групах приголосних

Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються.

У сучасній українській мові найчастіше спрощуються такі групи: -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-, в яких випадає середній звук.

Наприклад: користь - корисний тиждень - тижня честь - чесний щастя - щасливий якість - якісний Це спрощення відбувається у вимові й на письмі. Виняток становлять слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять.

Зберігається також -т- і в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст-: компостний, контрастний, баластний, форпостний.

У групах приголосних -скн-, -зкн- випадає к у дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-. Наприклад: блиск - блиснути брязк - брязнути тріск - тріснути але: випускний.

Спростилися групи приголосних і в словах: серце, сонце, міський.

Чергування голосних

І – о - е. Фонеми о, є, що фонетично виражені звуками у відкритому складі, чергуються з і, що фонетично виражена звуком у закритому складі: село — сіл, великому — великім, ночі — ніч, воля — вільний

Е - о після фонем, що фонетично виражені шиплячими приголосними: женити — жонатий, шести — шостий, пшениця — пшоно

0 - а, е - і, е - и перед наступною фонемою а, що реалізується у наголошеному звукові: гонити — ганяти, пекти — випікати, могти — помагати, гребти — вигрібати, ломити — ламати, стерти — стирати

Чергування о, є з нулем звука: кінець — кінця, ніжок — ніжка, вінець — вінця, віжок — віжки.

Однією з умов створення милозвучності української мови є така фонетична особливість, як чергування голосних та приголосних у — в, і — й. Коли слово існує в двох варіантах, то на початку і в середині речення після приголосного вживаємо форму з у, і: прийменник в (а не у) використовується завжди, коли він стоїть перед словом, що починається з голосного. Інколи за різними формами слова закріплюється відмінне значення: удача (успіх) — вдача (характер, натура). У таких випадках чергування небажане, слова треба ставити в таку позицію, яка дає змогу уникнути неблагозвучних збігів приголосних. Щодо варіантів Україна і Вкраїна існує така традиція: як офіційна назва держави Україна завжди вживається з початковим у, а в розмовному та художньому мовленні, зокрема в поетичному, допустимі обидві форми.