2. Фатична функція мови, парадигма форм кличного відмінку, виділення звертань на письмі, впливовий потенціал апелятивів.

А) Фатична (етикетна) – посутньо не несе інформативного наповнення: дипломатична діяльність, вітання та компліменти, балачки про погоду, вибачення, нагадування, метою є трансформація емотивного тла спілкування (напруга -> зацікавлення).

Б) У системі відмінків української мови кличний відмінок протиставлений усім іншим відмінкам функціональним статусом. Реалізуючи категорійну іменникову схему «предметність», відмінкова форма кличного виконує синтаксичну функцію, зумовлену комунікативними завданнями орієнтації висловлення до адресата, тобто функцію звертання.

Основна опозиція — кличного і називного відмінків — виражається в їх спеціалізації. Називний відмінок виконує функцію суб’єкта дії — підмета, яка зорієнтована на внутрішньосинтаксичну організацію предикативної основи речення. Кличний відмінок виражає функцію апеляції до адресата, що характеризується ізольованістю від синтаксичних зв’язків, властивих членам речення.

Функціонально-семантичне значення кличного відмінка реалізується в реченні незалежно від того, чи знаходить особа адресата формальне вираження через особовий займенник ти або ви.

Кличний відмінок зі значенням апеляції до співрозмовника (об’єкта мовлення) семантично може співвідноситися з формами дієслова всіх трьох осіб однини і множини, однак завжди вказує на адресата мовлення (2-гу особу).

Кличний відмінок входить в особово-відмінкову парадигму іменника, співвідносячись за значенням особи-діяча з формою називного відмінка і за апелятивною функцією — з усіма відмінками, однак опосередковано — через займенникове слово ти. Продовження семи «особа — адресат мовлення»

реалізується як на рівні головних членів, так і на рівні компонентів, що поширюють предикативну основу речення.

В) На письмі звертання виділяється комами тоді, коли є:

1.) Звертання, що стоїть на початку речення , виділяється комою або знаком оклику. Знак оклику ставиться тоді, коли звертання вимовляється з особливим підвищенням голосу і з наступною паузою. Після знака оклику перше слово пишеться з великої літери;

2.) Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами з обох сторін;

3.) Вигуки "О", "Ой", що стоять перед звертанням і тісно пов’язані з ним інтонацією, відокремлюються разом зі звертанням;

4.) Звертання завжди виділяється паузою в усному мовленні, а на письмі – комою або знаком оклику (на початку та в кінці речення), якщо вимовляється з окличною інтонацією.

Г) Апелятиви – це різні форми звертання, дієслова наказового способу, їх мета окреслити дистанцію комунікації, визначити її тематично і модально забарвити.

12. 1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови, український словотвір;

А) Лексика сучасної української мови з погляду її вживання у мовленнєвій діяльності переділяється на активну і пасивну.

Активна лексика - основна з погляду вживаності частина лексики, що вільно і постійно функціонує в різних сферах суспільного життя. До активної лексики належать загальновживані слова, а також окремі терміни, професіоналізми, неологізми, наявні у повсякденному спілкуванні.

Пасивна лексика - це частина лексики, що мало або зовсім не вживається у повсякденному спілкуванні, але зрозуміла носіям певної мови. До пасивної лексики належать історизми, архаїзми, неологізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Б) Словотвір як розділ мовознавства вивчає структуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що виникають у процесі словотворення. Словниковий склад української мови збагачується в основному за рахунок утворення нових слів на базі і з використанням того мовного матеріалу, яким послуговується мова.

У сучасній українській мові розрізняються такі способи словотворення: морфологічний, морфолого-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний.

Морфологічний спосіб словотворення — основний спосіб збагачення словникового складу української мови. Цей спосіб включає афіксацію (суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, постфіксальний способи), безафіксний спосіб, основоскладання, словоскладання, абревіацію та комбінації зазначених способів.

Суфіксальний спосіб — це творення нового слова за допомогою словотворчого суфікса. Суфіксація - найпродуктивніший спосіб словотворення іменників, прикметників, дієслів, прислівників: Чорнобиль - чорнобильський

В мові для творення різних розрядів слів виробилася певна система суфіксів — іменникових, прикметникових, дієслівних, Наприклад:

Іменникові: бог — боженько, лісовий — лісовик;

Прикметникові: реактор — реакторний, yародичі — народицький;

Дієслівні: жебрак — жебракувати, учитель — учителювати;

Прислівникові: тяжкий — тяжко, душевний — душевно;

Префіксальний спосіб — це спосіб творення нових слів за допомогою префіксів. Словотворчий префікс приєднується до самостійного слова й утворює нові слова тієї ж самої частини мови. Префіксальним способом творяться дієслова, прикметники, іменники, прислівники. Кожна з частин мови має свою систему префіксів: гуманний — антигуманний, рятувати — зарятувати, сила — несила, нині — донині, звук — ультразвук, реальний — нереальний, виконати — недовиконати.

Суфіксально-префіксальний спосіб — це спосіб творення похідних слів одночасним додаванням до твірної основи суфікса і префікса: вікно — підвіконня, міль — антимолін, час — сучасний, море — заморський, світлий — висвіппити, простий — по-простому, шостий —ушосте.

Суфіксально-префіксальним способом утворюються іменники, прикметники, дієслова, прислівники.

Постфіксальний спосіб — спосіб творення нових слів за допомогою постфіксів ся, -сь, -небудь. Використовується у творенні дієслів та займенників: умивати — умиватися, взяти — взятися, хто — хто-небудь.

Безафіксний спосіб — це спосіб творення нових слів шляхом «укорочення» твірної основи (усічення морфем). Цим способом творяться іменники від дієслів та прикметників: зелений — зелень, прокосити — прокіс, перекладати — переклад, захистити — захист, неучений — неук.

Основоскладання — спосіб утворення нових слів за допомогою інтерфіксів з двох або більше основ повнозначних слів. Цей спосіб є продуктивним для утворення іменників та прикметників: газобалон, чорнозем, морозостійкий, життєствердний, чотиригранник, перекотиполе. Слова, утворені способом основоскладання, можуть супроводжуватися суфіксацією: літописець, землезнавство, полководець, лівобережний, прапороносець, першопроходець.

Словоскладання. При словоскладанні слова утворюються без інтерфіксів. Показником об'єднання слів в одне поняття є зафіксований порядок слів, логічне змістове поєднання слів: фільм-опера, ракета-носій, матч-реванш, прес-центр, пілот-інструктор.

Абревіація — спосіб творення слів від усічених основ: вуз, загс, УТН, УНСО, РЄ, ОБСЄ, НА ТО, держадміністрація, держстандарт, завуч, міськрада.

Абревіація використовується тільки для творення іменників.

Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів шляхом переходу слів одного граматичного класу в інший. При такому словотворенні відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу, причому змінюються значення і граматичні ознаки слова. Ідеться, таким чином, про субстантивацію (перехід в іменники), ад'єктивацію (перехід у прикметники), адвербіалізацію (перехід у прислівники), прономіналізацію (перехід у займенники): вартовий, шампанське, набережна, весною, правда, господи, одні, тріскучий, лежачий.

Лексико-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб утворення нових слів у результаті стягнення в одне слово двох або більше, що виражають одне поняття: сьогодні, шістдесят, вічнозелений, спасибі, вельмишановний, вищезгаданий, дотла, втридорога, чимдуж:, горілиць, обидва.

Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал, кип'ятильник), піонер (військо в Іспанії, перший; член дитячої організації), супутник (проводжатий, космічний об'єкт).