
- •1. Сучасний етап становлення правопису української мови (чим відрізняється від інших?);
- •2. Офіційно-діловий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Специфіка сучасної української мовної ситуації в Україні;
- •2. Науковий стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Культурологічно-естетична функція мови (сугестія в художньому тексті);
- •2. Публіцистичний стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Основні ознаки українськомовного релігійного дискурсу;
- •2. Порівняльний аналіз чинних правописних традицій.
- •1. Українська лексикологія – основні види словників;
- •Одномовні:
- •2. Художній стиль мовлення (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Усний виступ: основні етапи підготовки, прийоми вербального впливу, невербальне мовлення, оцінка комунікативної ефективності;
- •2. Інформаційна функція мови та сучасні форми її втілення.
- •1. Класифікація документів;
- •2. Комунікативна функція мови з урахуванням усвідомлюваних та неусвідомлюваних аспектів комунікації.
- •1. Волюнтативна функція мови;
- •2. Закон про регіональні мови; специфіка сучасного мовного положення України.
- •1. Знакова природа імені; історія походження власного імені та прізвища;
- •2. Основні засоби вербального впливу в українськомовному політичному дискурсі.
- •1. Основні моделі утворення українських прізвищ;
- •2. Номінативна функція мови. Правила вживання великої літери.
- •1. Лексичний склад української мови щодо походження; формальні ознаки іншомовних запозичень, «правило дев’ятки», закінчення -и, -і;
- •2. Фатична функція мови, парадигма форм кличного відмінку, виділення звертань на письмі, впливовий потенціал апелятивів.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови, український словотвір;
- •2. Механізми мелозвучності української мови (усі чергування і групи спрощення).
- •1. Специфіка поєднання числівників з іменниками у мовленні, впливовий потенціал магії чисел;
- •2. Історія появи українського алфавіту, явище звукосемантики та сучасної звукосемантичної експертизи.
- •1. Технологія впливу в українськомовному рекламному дискурсі;
- •2. Конфесійний стиль української мови (сфера використання, мовні особливості, підстилі, жанри).
- •1. Поняття про документ; класифікація та вимоги до мови документів;
- •2. Ідентифікаційна функція мови, розкрити термінологічні поняття: національна, сакральна, конфесійна мова, діалект, соціалект, сленг.
- •1. Активна і пасивна лексика сучасної української мови; неологізми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, мовні табу;
- •2. Філософські підходи до перекладу тексту; українськомовні переклади сакрального тексту.
- •1. Основні джерела формування української філософської термінології; функції розділових знаків;
- •2. Синтаксичні засоби вербального впливу.
- •1. Основні граматичні принципи сучасного українського правопису;
- •2. Поняття мовної норми, типи мовних норм, типи мовних компетенцій.
- •1. Основні різновиди публічних виступів; специфіка мови змі;
- •2. Експресивна та імпресивна функції мов; прийоми вербалізації емоцій; пунктуаційне виділення засобів утілення емоційного ставлення до інформації (вставні слова, словосполучення).
- •1. Поняття: мова, мовлення, національна і державна мова, рідна мова, соціолект, діалект, літературна мова, суржик;
- •2. Поняття про документ, класифікація та вимоги до мови документів.
- •1. Проблема походження української мови та її місця серед інших мов світу;
- •2. Специфіка сакральної комунікації; основні етапи становлення українськомовної літургії.
- •1. Функція мислетворення та її вербально-сугестивна модифікація;
- •2. Порівняльний аналіз правописів 20-го ст., правописна перспектива 21-го ст.
- •1. Впливовий потенціал українськомовного релігійного тексту;
- •2. Когнітивна функція мови та її сучасні модифікації.
- •1. Волюнтативно-сугестивні модифікації функцій мови;
- •2. Проблемні аспекти українськомовного відтворення іншомовних власних імен та прізвищ, географічних назв, вживання великої літери.
- •1. Діяльність мозку і мовлення, ліво- та правопівкульні мовленнєві стратегії;
- •2. Основні теорії виникнення мов, українська мова як засіб соціальної взаємодії.
1. Лексичний склад української мови щодо походження; формальні ознаки іншомовних запозичень, «правило дев’ятки», закінчення -и, -і;
1. Індоєвропейська лексика: семантично – це назви найближчих родичів (мама, тато, син, дочка), хронологічні поняття, такі як назви місяців, днів тижня, назви основних процесів (жити, ходити) і деяких рослин і тварин. З фонетичними видозмінами представлені в багатьох індоєвропейських мовах.
2. Старослов’янізми: мають формальні ознаки, містять –ра, -ла, -ре, -ле (наприклад: гласність, деревко, область, здрастуй), -жд (вождь, стверджувати). Суфікси –зн, -тель, -ство і дієприкметникове –щ (приязнь,вчитель, гординя), префікси –воз, -пред, -со (возз’єднатися, предтеча, соратник).
3. Власне українська лексика: -оро, -оло, -еле (ворог, дерево, голосний0, рослини, тварини, числівники).
4. Грецизми: термінологія церковно-релігійного змісту (ладан, вівтар, анафіс), терміни науки і мистецтва (сцена, синтаксис, філософія, хор), назвм тварин і рослин (крокодил, єхидна), власні імена, деякі побутові предмети (баня). Формальні ознаки: корені –філ, -фоб (русофіл, фобія), префікси -а, -ан, -ев, -архі, -пан (атеїст, евфонія, евкаліпт,архізлодій, панславізм), -а та -е на початку слова (атом), приголосний -ф (фізика, філософія); наявність буквосполучення –кс, -мв, -мп, -ск, -пс ( лексика, суфікс, психіка, псалом, олімпіада, лампада).
5. Латинізми: семантика - терміни науки і техніки (дифузія, трансляція), юридична, медична, дидактична , соціально-політична термінологія; власні імена. Формальні ознаки: суфікси –ізм, -ист, -іст, -аці, -ент, -тор, -у, -ус, -ій (деградація, спекуляція, радіус; префікси –де, -екс, -ім, -ін, -інтер, -ре, -ультра (революція, інновація, імміграція). Наявність –у або –це (целюлоза, церемонія).
6. Тюркізми: формальні ознаки: повторювана –а (балаган, халва).Фінансова, термінологічна, адміністративна лексика, побутові поняття ( таз, чарка, сабантуй).
7. Германізми: формальні ознаки – немилозвучність,накопичення приголосних і утворення слів без голосних (парикхмахер), ремесла та інструменти (майстер, поштат), військова термінологія (штат, офіцер), предмети побуту (кухня, фартух).
8. Франкізми: предмети розкоші (жабо, трюмо, бюст, парт’єра, абажур), мистецька термінологія (жанр, мотив, романс). Формальні ознаки – наявність -у, -а(репертуар), пом’якшені губні та шиплячі (бюро, журі), наявність –алі, -ан (пікантний), суфікси –аж, -ант, -ер, -онт (костюмер, лейтенант).
9. Англицизми: спортивна термінологія, транспортна, технічна, політична, комп’ютерна, бізнесова. Формальні ознаки – суфікси -інг, -инг, пряме калькування (спічрайтер).
10. Італійське запозичення: оперна і торгівельна лексика.
11. З іспанської – сигара.
Пра́вило дев'я́тки — правописне правило української мови. У чинному правописі вимагає писати в запозичених загальних назвах після 9 приголосних: д, т, з, с, ц, ж, ш, ч, р перед наступною літерою, що позначає приголосний звук (крім «й») літеру «и» на місці «і»: сигнал, динамо, режим, дизель, зиґзаґ, принтер тощо.
Якщо після і в іншомовному слові йде літера, що позначає голосний звук, то правило дев'ятки не діє. Наприклад: діадема, діоптрія, тіофен, станція, адажіо, Чіо-чіо-сан. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів також пишеться літера «і»: колі́брі, парі́, фрі, таксі́ (але таксист).
З и, а не з і пишуться також слова церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство тощо.
Проте сучасний Орфографічний словник української мови подає як нормативні архієпископ, архієрей, архімандрит, клір, клірик та ін. з літерою і відповідно до правила «дев'ятки».
У низці слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін., а також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, киргиз, кисет, кишлак.
На власні назви «правило дев'ятки» не поширюється — після д, т, з, с, р пишуть і (Дізель, Тіто, Зімбабве, Міссісіпі, Грімм).