10. Розк.Причини занепажу к.Р роздробленість..

Причинами роздробленості стали :економічне піднесення удільних земель: успіхи в розвитку сільського господарства, ремесел, в окремих землях – торгівлі;відсутність міцних економічних зв’язків між уділами, панування натурального господарства;піднесення удільних міст, перетворення їх на політичні та культурні центри земель;поява у віддалених від Києва удільних князів власного великого війська.Наслідки політичної роздробленості.Політичні міжусобисті були справжнім лихом для Руської землі.У багато вбивчих війнах гинули тисячі людей,руйнувалися видатні шедеври давньоруського мистецтва й культури. До внутрішніх суперечок князі стали залучати войовничих сусідів-кочівників та іноземні дружини, які палили й грабували міста.Загальним послабленням держави скорилися кочівники , котрі постійно здійснювали набіги на Русь-Україну . Не можна сказати що руські можновладці не бачили небезпеки вторгнення кочівників зі степу. Не випадково літописець укладає у вуста князів такі слова: « То було раніше…мир стоїть до раті, а рать стоїть до миру, ми втомилися братися …доки ж збираємось Руську землю губити. І тоді вирішили князі заради всієї Руської землі помиритися, і її берегти , жити між собою як брати». Проте побажання літописця виявилося тільки мрією. Напередодні монголо-татарської навали Русь переживала криваві міжусобні війни.

11.Охарактериз. Культ давньої Укр.Держави.Літописання.

За князівської доби Київ був справжнім «містом майстрів». Тут було понад 60 ремісничих професій : ковалі, гончарі, теслярі та інші умільці. Високохудожні вироби руських майстрів цінувалися не тільки в Київські державі а й за кордоном. Особливо славилися на русі золотарі. Українські вироби з золота та срібла – тарелі, таці кубки, різноманітні прикраси, оздоблені коштовним камінням, - високо цінувались за кордоном. Значного успіху досягло містобудування. У всіх найбільших українських містах були зведені могутні фортифікаційні споруди, розбудовані двори князів та бояр – «гридниці світлі» й «тереми злотоверхні » Центром розвитку наукового життя Київської Русі став Києво-Печерський монастир. Учені вважають що саме тут чернець Нестор склав один з перших зведень літописів Давньої Русі « Повість временних літ». Винятковим явищем давньоруської культури було літописання , що не мало аналогій у тогочасній літературі середньовічної Європи.Справжніми шедеврами Давньоруської літератури стали давні літописи та твори : Остромирове Євангеліє – найдавніша руська книга, написана дияконом Григорієм з помічниками для новгородського посадника Остромира, «Слово» , митрополита Іларіона , Києво –Печерсьий патерик «Слово про Ігорів похід» , «Повчання» Володимира Маномахза. Дослідники вважають , що загальний рівень освіти Київської Русі був одним з найвищих у тогочасній Європі. У давній Русі набули поширення два алфавіти: глаголиця кирилиця.

12 Галицько волинська держава.Внутрішня і зовнішня політика.

Галицько-Волинська держава - назва князівства, утвореногоРоманом Мстиславичем в 1199 р. внаслідок об'єднання Галицького та Волинського князівств. Галицько-Волинська держава була найбільшою й наймогутнішою серед удільних князівств, що виділилися на українських землях внаслідок розпаду Київської держави. У різні періоди до складу Галицько-Волинської держави входили Галицьке, Перемишльське, Звенигородське, Теребовлянське, Володимир-Волинське, Луцьке, Белзьке, Берестейське та інші удільні князівства. Майже впродовж півтора сторіччя Галицько-Волинська держава відігравало надзвичайно важливу роль в житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяв ряд чинників:

вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для степових кочівників; крім того, Галицько-Волинське князівство розташовувалося на перехресті стратегічно важливих торгових шляхів);необхідність спільної боротьби двох князівств (Галицького і Волинського) проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом і проти монголо-татарської навали на Русь (Київська Русь);.енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстиславича (1199-1205 рр.) та Данила Романовича Галицького (1238-1264 рр.);існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло економічному росту та інтенсифікації торгівлі