6. Східнослов'янські племінні об'єднання на території україни…

Віддавна живучи племенами, слов’янські племена час від часу об’єднувались у значно більші спілки – племінні об’єднання, або союзи племен.Проіснувавши трохи, такі союзи розпадалися, а замість них згодом утворювалися нові. (Власне, великими об’єднаннями слов’янських племен були і венеди, й анти, і склавини.)Назви східнослов’янських племінних союзів, що дожили до часів утворення держави, зберіг літопис «Повість минулих літ».  на території України, за літописом, мешкали сім племінних об’єднань: поляни, деревляни, волиняни, хорвати, уличі, тиверці та сіверяни.Поляни мешкали в Середньому Подніпров’ї «в лісах на горах понад річкою Дніпром». Згодом вони розселилися й на лівий берег.На захід від полян жили деревляни. Їхні землі лежали між річками Случчю і Дніпром, Прип’яттю і Тетеревом.Іще далі на захід, аж до Західного Бугу й Горині, лежали землі дулібів (бужан волинян).На північний схід від полян, на лівих притоках Дніпра мешкали сіверяни.Південну межу східнослов’янських земель уздовж Дністра обіймали племенауличів і тиверцівУ 7-9 ст .східні словяни досягли великого успіху в економічному розвитку.Їхнім головним заняттям було підсічне хліборобство А також розвивалося і орне хліборобство.

8.Охарак історич концепвин і ставнов Дав уКр держГоловні історичні джер та періодизація.

Біля Києва з’явилися варязькі воїни Аскольд і Дір. Аскольд і Дір надали східним слов’янам військову підтримку, звільнили від данини кочівникам і стали князювати в Києві.За часів Аскольда і Діра зросла могутність Київської держави, розширилися її кордони: владу Києва визнали племена деревлян, частина сіверян і дреговичів. Була також невдала спроба приєднати полочан і кривичів.Київ став не тільки великим торговим містом, осередком полянської землі, а й перетворився на центр наддніпрянської держави, яка мала у своєму розпорядженні могутнє військо й кинула виклик самій Візантії.

У кінці ІХ ст., після смерті новгородського князя Рюрика, варяга за походженням, до повноліття його сина Ігоря, фактичним правителем новгородської землі став Олег. Він Здійснював численні завойовницькі й торгові походи, і у 882 році, як повідомляє «Повість временних літ», зібрав велике військо й вирушив походом на південь, до Києва. Захопивши Київ, Олег зробив місто своєю резиденцією. Так, у єдину державу об’єдналися слов’янські землі Півночі та Півдня.

883 року Олег здійснив похід на деревлян і , підкоривши їх, розширив південно-західні кордони держави. Наступного року він вирушив на схід і приєднав сіверян, а згодом і радимичівКнязь будував нові міста та могутні фортеці, у яких залишав своїх намісників,. Найбільшими містами Олегової держави були Київ, Чернігів, Новгород, Смоленськ, Псков, Ростов.

Після смерті князя Олега Київського держава стала слабшати.Тому зайняв престол Рюриків син, князь Ігор.

941 року Ігор розпочав військовий похід проти Візантії, Однак похід виявився невдалим : візантійський флот перестрів русичів і застосував проти них «грецький вогонь»» (суміш смоли, сірки, нафти та селітри, яку виливали з мідних труб). Утративши частину кораблів, Ігор відступив , та за 2 роки зібрав велику дружину, найнявши печенігів, і знову вирушив за Візантією. На цей раз візантійці вирішили не ризикувати й підписали з Києвом мирний договір.943 року Ігорева дружина здійснила похід до Каспійського моря, розгромила багато мусульманських місій. Невдовзі черговий акт непокори деревлян знову змусив Ігоря вирушити в похід, який виявився для нього останнім. Ігореві дружинники потрапили в засідку, а самого прив’язали до верхівок двох дерев і розірвали.

Дружина князя Ігоря, Ольга, стала правити після смерті свого чоловіка очолила державу й стала правити від імені свого малолітнього сина СвятославаВнутрішня політика. Для впорядкування своєї держави Ольго з дружиною Об’їхала княжі володіння, після чого здійснила низку реформ: Упорядкувала сплату данини. Для цього вона облаштувала спеціальні пункти, куди в певний термін звозили данину;

На підвладних землях організувала владні структури з представників княжого оточення, які виконували князівські розпорядження, чинили суд.Зовнішня діяльність. Ольга й надалі дотримувалася зовнішньополітичної лінії київських князів, яку започаткував ще Аскольд, проте, на відміну від своїх попередників, які воювали, вона віддавала перевагу дипломатії. За часів Ольги міжнародний престиж Київської Русі значно зріз. І Візантія, і Німеччина – авторитетні світові держави середньовіччя – мали дипломатичні відносини з Київською державою, вбачали в ній рівноправного партнера.

Святослав – син Ігоря та Ольги. Зовнішня політика. Змінивши свої позиції на зовнішніх кордонах Русі, Святослав вирушив на супротивників.У війні 965-968 рр. він розгромив каганат. Згодом Святослав підкорив Ясів (осетинів) і касогів (черкесів і адигейців), захопив хозарську фортецю Саркел, яка дістала назву Біла Вежа. Кордони Русі розширювалися й на південь: замість Пантикапею з’явилося місто Корчів (Керч),яке разом з містом Тматакань входило до Тмутараканського князівства.Восени 969 року Святослав знову з’явився на Дунаї – його резиденцію. Переяславець відбили болгари. Швидко повернувши втрачені позиції, київський полководець повів війська на Візантію, яка неодноразово просила князя залишити Болгарію. Після тривалих військових дій , знесилені сторони 971 року змушені були укласти мирний договір. Греки за цим договором зобов’язвалися забезпечити руське військо всілякими харчами, а Святослав – відмовитися від своїх претензій на візантійські володіння.